Рецензія на фільм «Тринадцять місяців»


Назва: Тринадцять місяців

Жанр: драма, кримінальний
Режисер: Ілля Ноябрьов
Актори: Гоша Куценко, Євген Гришковець, Володимир Шевельков, Марія Миронова, Світлана Немоляєва
Країна: Україна
Рік: 2008
Бюджет: 2,0 млн. $

Процвітаючий бізнесмен Гліб Рязанов несподівано усвідомлює, що витратив кращі роки на те, щоб стати «потрібним кадром». Навіть його сімейне життя ніщо інше, як вигідна угода. У відчайдушній спробі почати життя з чистого аркуша Гліб йде з дому, потрапляючи в запаморочливий світ містики і криміналу, дружби і любові. Але вийти із замкнутого кола виявляється дуже не просто … «Тринадцять місяців» іронічна і деколи лірична кримінальна драма, розповідає про те, що втекти від проблем і зобов’язань набагато складніше, ніж здається …

Відомий шоумен і телеведучий Ілля Ноябрьов, відійшовши від справ телевізійних, дебютував на сценарному та режисерському терени. Результат — у назві.

Успішний сорокарічний бізнесмен Гліб Рязанов (Гоша Куценко), як і було покладено мислячій чоловікові його віку з класичної літератури, заплутавшись у зрозумілих життєвих колізіях, замислюється над сенсом життя — не взагалі, а своєю власною. Замислюється — і приходить до невтішних висновків, головний з яких — її (життя) повна безглуздість і його (Глеба) цілковита не тільки непотрібність, але й навіть помехообразность. І вирішує Гліб під впливом друга свого нерозлучного Штейна (Євген Гришковець) і принесеної тим книги («Живий труп» Льва нашого Миколайовича світло Толстого), кардинально цю безглузду життя не те щоб навіть змінити, а й взагалі нову почати. Та ось тільки і тут невдача трапилася …

«13 місяців» цілком адекватно могли б вписатися в сучасний телевізійний пейзаж на просторах колишнього СРСР або ж нишком вийти на DVD, а ось на кіноекрані все ж виглядає певним архаїзмом, хоча і в кращу сторону відрізняється від опусів а ля Мащенко. Оператор явно переграє режисера, демонструю до місця і не до місця свої вміння, актори грають на рівні провінційного водевілю, а дія поміщено в якийсь вихолощений і надуманий світик поза часом і простором. Є у фільмі і світлі плями — Гоша Куценко, витягує все на своїй харизмі та Олександр Лазарєв, блиснув (при тому без зайвих зусиль) майстерністю старої школи, та й то, правда, в дещо буффонаднимі ключі. Дивитися цей фільм варто, як видається, двом категоріям глядачів (які, втім, можуть виявитися досить обширними) — любителям серіалів в дусі «Принцеси цирку» і шанувальникам вже згадуваної вище харизми актора Куценко.