Ірина Пегова: сімейний стан

Це дівчина, для якої не важлива кар’єра, якій наплювати на модельну фігуру і яка вважає себе не столичної, а сільської штучкою. Ірина Пегова, сімейний стан якої е виходить за рамки побуту, розповіла нам про свою сім’ю.


Вам ледь за тридцять, але у вас вже є красень-чоловік, дитина, успішна кар’єра. Життя вдалось?

Сформована кар’єра — явище швидкоплинне. Сьогодні вона склалася, а завтра — розклалася.

Ваш чоловік Дмитро Орлов — високий красень, популярний актор. Не секрет, що творчі натури часто схильні поривам романтичної пристрасті до своїх партнерок по знімальному майданчику. Прощаєте один одному такі «маленькі витівки»? Якщо Діма щось таке собі й дозволяв, то я про це ніколи не дізнаюся, напевно. Ми поважаємо і цінуємо один одного. Чоловіки — народ полігамний. Але я вірю, що чоловік може бути не тільки дозвільним марнотратником життя. Тим більше, коли ми одружувалися, Дімі було 33 роки, і до цього часу він вже нагулявся. Тому вірю, знаю і довіряю своїй другій половині. Часом у мене і у нього трапляються напади ревнощів, як у всіх нормальних людей, але ненадовго. У всякому разі, за чоловіком стеження не влаштовую. Знаю, що деякі дружини навіть відповідають на телефонні дзвінки чоловіка замість нього самого. Але опускатися до такого рівня — себе не любити і не поважати.


Класик англійської літератури вважав: «Чоловіки одружуються з нудьги, а жінки — з цікавості». У разі Ірини Пеговою, сімейного стану якої було достатньо для гарної кар’єри, як все склалося?

У мене цікавості в цьому питанні взагалі не було. Коли виходила заміж, була вже досить дорослою 25-річною дівчиною: розуміла, що ця подія незабаром має статися. Навпаки, я відчувала страх перед інститутом шлюбу. До заміжжя бачила багато подружніх пар, абсолютно нещасних. Навколо мене були люди з непростою сімейним життям: сльози, скандали, затятий антагонізм по відношенню один до одного. Мене лякав такий сценарій. А раптом у мене теж так буде? Це ж справжнє пекло! Краще вже залишатися однією! Скільки себе пам’ятаю, ніколи не рвалася заміж. Я твердо знала, що в один прекрасний день з’явиться людина, призначений мені згори, і все вирішиться в одну мить. Так і сталося: ми з Дімою познайомилися на кінофестивалі у Варшаві та відразу стали жити разом. А як же цукерково-квітковий період? У нас його не було. Ми прожили пару років разом, потім одружилися, і у нас з’явилася дитина. Тільки після почалися шоколадно-квіткові дні. Ми вирішили, що набагато цікавіше робити один одному подарунки, сюрпризи і нести радість під час буденного життя. Не на день народження, Новий рік і 8 Березня, а щодня. Нещодавно мій чоловік пробував себе в іпостасі режисера, продюсера — кілька місяців цілодобово пропадав на знімальному майданчику. Але, повертаючись додому пізно вночі або під ранок, Діма дарував мені букет квітів, розуміючи, що мені бракує його уваги і турботи. Він компенсував свою відсутність подарунками та квітами. Правда, що ви не носите обручок і розписалися за наполяганням батьків?

Як жінка кажу: всі ми мріємо про весілля. І для Ірини Пеговою сімейний стан не виняток. У підсумку ми розписалися. Обручки кільця не носимо. Діма не любить носити прикраси, він навіть ходить без годинника. А я боюся втратити кільце, часто втрачаю свої золоті прикраси.


Ірина, ви забобонні? Вірите в прикмети? Іноді вірю. Наприклад, в те, що пишні показушні весілля — вірний провісник швидкого розриву відносин. Не розумію, коли відомі персони масштабно висвітлюють свої весілля в пресі і на телебаченні. Ми ж просто розписалися в загсі. Не було ні фати, ні білої сукні.

Кожна дівчина мріє про парадному виході в білосніжному весільному платті. Не шкодуєте про таке прогалині?

Нітрохи. Не люблю весілля у вигляді зборищ родичів і друзів заради того, щоб всі наїлися, напилися і наплясалісь досхочу. У нас з Дімою є достатньо приводів зібрати друзів і близьких і влаштувати свято.

Ірина, у вашій родині — патріархат чи матріархат?

У нашій сім’ї — беззастережне верховенство чоловіка. Я відаю побутовими питаннями, але як скаже чоловік — так і буде. Без варіантів. Зараз слабка стать все більше перетягує ковдру на себе в розстановці силових позицій в сім’ї.

Ірина, тому ви вирішили побудувати своє життя інакше? Чи не хочете бути головнокомандувачем в сім’ї, як мама?

Мені не подобається такий стан речей. Якщо у мене є чоловік — тим більше такий, як Діма, — здоровий, сильний, який може керувати сім’єю, заробляти гроші, нести відповідальність за свій будинок, — навіщо мені все це покладати на свої тендітні плечі? Жінка повинна розслабитися і жити спокійно, займаючись лише дитиною і приготуванням. Як вважаєте, в чому сила жінки? Чи може вона утримати чоловіка, який вирішив піти? Вважаю, що щастя родини полягає в тому, щоб більше проводити часу в спілкуванні: обговорювати проблеми, що накопичилися, прощати, вміти домовлятися один з одним. Головне — не мовчати по кутах! Жінка, в силу свого характеру, повинна першою йти на поступки, все згладжувати і не допускати конфліктів, тим більше словесних перепалок, мені це зробити набагато складніше через гордості й самолюбства. У жінки теж є такі якості, але вона повинна постаратися їх вгамувати і забути, якщо хоче утримати чоловіка заради сімейного благополуччя. Тобто потрібно сховати свою гордість глибоко-глибоко. Ірина, а якщо він змінив? Що робити з жіночою гордістю тоді?

Це зовсім інша ситуація. Слава богу, у мене такого в житті не було, і, сподіваюся, не станеться. Думаю, мені буде складно зрозуміти і пробачити зраду. Напевно, тому, що я щиро вірю: такого статися зі мною не може. Я б не хотіла так сильно розчаровуватися.


Але скільки людей — стільки й думок. Всі ми різні, і хтось може не пробачити навіть недобре слово на свою адресу. Зазвичай чоловіки намагаються дивувати жінок своїми вчинками.

Ірина, згадайте, які сюрпризи ви влаштовували чоловікові? Таких прикладів багато було. Один час я місяць знімалася в Києві, а Діма працював у Мурманську. Ми бачилися вкрай рідко, коли у нас збігалися вихідні дні. Ця історія сталася на самому початку наших відносин, тоді спілкувалися в основному по телефону. Раптово ми посварилися, і я зрозуміла, що в телефонному режимі конфлікт не можу дозволити. А у мене якраз намічався один вихідний. Я купую квиток до Москви і звідти лечу в Мурманськ. Увечері приїжджаю в готель, де жила знімальна група. Благаю адміністратора готелю пустити мене в номер до Діми (він був на робочому майданчику в цей час). Але так як у мене в паспорті ще не було загсівському штампа, мене, природно, не пускають. І тут, на моє щастя, поруч проходив кінопродюсер, який визнав мене і попросив пустити в номер до коханого. Я відразу ж лягла спати, а коли прийшов Діма, то виявив мене сплячою в його ліжку. Ось такий сюрприз. Вранці сідаю в літак і проробляю такий же шлях назад, до Києва. І це, я вважаю, круто! Впевнена, Діма був такої ж думки. Ще б пак, дівчина прилетіла за тридев’ять земель, щоб півночі побути з ним наодинці!

А Діма вас ніж дивує?


Приємно дивує турботою. Під час першої вагітності у мене стався викидень. Звичайно, я перебувала в шоковому стані. Але чоловік допоміг мені пройти через біль втрати, пережити цей період. Діма тоді мене дуже підтримав морально. Іноді бувають ситуації, в яких я гублюся, а чоловік завжди знаходить вірний вихід, і я йому дуже вдячна за підтримку.

Ірина, жіночі хитрощі пускаєте в хід, щоб домогтися бажаного від чоловіка?

А як же! Перш ніж чоловіка про щось просити, потрібно знайти зручний момент для цього. Ніякі зусилля не матимуть успіху, якщо чоловік знаходиться в поганому настрої. Все залежить від ситуації. Якщо прохання жінки буде викладена в м’якою, ніжною і красивою формою — чоловік гори зверне! Наприклад, Діму безглуздо закидати проханнями, якщо він тільки прокинувся і ще не покурив, не прийняв душ. Знаю, що краще не відволікати його від важливого телефонної розмови або, коли він зайнятий справою. Перед тим як почати розмову з Дімою по телефону, завжди запитую.

Часом життя молодих подружніх пар псується через втручання батьків. Ірина, вам вдалося уникнути цих проблем?


Мені пощастило зі свекрухою — прекрасна жінка. Ніколи не задає зайвих питань. Вона зізнається, що її розбирає цікавість, але вважає: якщо ми захочемо, самі про все їй розповімо. Ідеальна свекруха! Іноді я розповідаю їй про наших сімейних спорах, і вона завжди бере мою сторону, мотивуючи тим, що вона теж жінка і повністю солідарна зі мною. Мені її підтримка дуже приємна. Ірина, а Дмитро теж тещею задоволений?

З моєю мамою все складніше, і спочатку їй було вельми важко знаходити спільну мову з Дімою. Але пару років тому відносини начебто нормалізувалися. Справа в тому, що моя мама все життя була господинею в домі — вирішувала, як сім’я повинна жити. Тому вона сильно втручалася в наше життя, хоча живе в іншому місті. Коли вона до нас приїжджає або ми до неї — постійно трапляються конфлікти з Дімою, непорозуміння, йдуть в хід різкі слова. Мене це не дивує, бо мама завжди казала своєму чоловікові, як і що робити. Але Діма зрозумів, що повинен залишатися джентльменом в будь-якій ситуації. Він знайшов підхід до тещі і зміг завоювати її довіру. Зараз у них з моєю мамою непогані стосунки. Ми будуємо будинок в моєму рідному селі Викса. Робочим процесом керує мама, але дзвонить Дімі і радиться: «Якого кольору зробити дах?»


Ірина, для вас краще жити окремо від батьків?

Звичайно! Всі мами дуже переживають і хвилюються за долю своїх дочок. Тому що будь-який чоловік для них — ворог, який забрав у них дочка. Чи добре живеться дочці з цим чоловіком — вона не думає. Наприклад, я не уявляю, що буде з моєю Танею, коли вона виросте, і її в мене відведе чужий чоловік. Мами завжди перебувають у полоні цього страху. Я буду дуже строго розглядати кандидатів на руку і серце моєї дочки і чіплятися до найменших нюансів! Але в сімейне життя своєї дочки не буду втручатися. Ірина, скажіть, а з подружками діліться перипетіями свого сімейного життя? Жоден стороння людина нічого не знає про наших особистих взаєминах. Обговорювати з чужими людьми свої сімейні проблеми, скаржитися на чоловіка — негоже. Мої приятельки часто розповідають про свої сімейні проблеми. По-перше, я втрачаю власне дорогоцінний час; по-друге, мені зовсім нецікаво це слухати. Вважаю, що не маю морального права давати поради в таких делікатних питаннях. Навіть моя мама і свекруха не посвячені в лабіринти нашого сімейного життя. Покладаюся лише на свою інтуїцію. Раджуся тільки з чоловіком. Якщо у мене з Дімою конфліктна ситуація, то вихід з неї ми повинні шукати удвох.


Якщо люди потрібні один одному, люблять і хочуть прожити свій вік плечем до плеча — навіть якщо вони конфліктують і не сходяться характерами, — все одно повинні знайти спільну мову, йти на поступки. Я багато чого в собі заглушила і змінила, бо зрозуміла: з колишнім моїм характером Дмитра Орлова не втримати поруч. Тому негативні якості сама в собі ліквідую. У мене є вибір: нічого в собі не міняти і залишатися однією або «переламати» себе і залишитися поруч з бажаним чоловіком. Це, звичайно, непросто.

Ірина, ви знімалися у відомого режисера Станіслава Говорухіна в картині «Пасажирка». Загальновідома його глибока симпатія до жінок з пишними формами.

Правда. Говорухін завжди відкрито заявляв, що вважає за краще знімати споконвічно російських пишнотілих красунь. Йому подобаються жінки в тілі, тому він довго не міг підібрати собі потрібних актрис. Не знаю, чому Говорухіна сподобалася саме я, адже в світі кіно є маса інших молодих актрис «з формами». Але, зізнаюся, це приємно.

Сучасні чоловіки намагаються оточувати себе не пишнотілі красунями, а худосочними моделями. Ірина, ваш чоловік не вимагає дотримуватися таких же канонів краси?


Якщо я буду постійно в таких же параметрах, то і ролі у мене будуть одноманітні. Усвідомлюю, що підтримувати себе у формі необхідно, але модельного розміру ніколи не досягну і не хочу! Така моя природна конституція. Та й чоловік обожнює мої пишні форми!

Ви підтверджуєте, що успішна артистична кар’єра і ідеальна жіноча фігура взаємопов’язані?

Звичайно. Часом через неідеальності фігури втрачаєш роль. Хоча в очі про це мені ніхто не говорив. А одного разу був кумедний випадок з режисером Олексієм Учителем. Для його картини «Космос як передчуття» було потрібно трохи схуднути. Я сіла на дієту доктора Волкова, яка полягає в тому, що за складом крові визначають «бажані» і «небажані» продукти. За три місяці дуже схудла. У цей період мене паралельно затвердили на роль у фільмі «Прогулянка» того ж Вчителя. У картині добре видно, як я повнію буквально на очах. На початку фільму я струнка дівчина, а до кінця мене вже рознесло.


Ірина, правда, що в дитинстві ви захоплювалися фехтуванням? А в житті частіше нападаєте або захищаєтеся?

Ці навички дуже допомогли мені на зйомках фільму «Повернення мушкетерів». У житті ж мені частіше доводиться захищатися. Хоча я людина миролюбна. Не люблю конфліктів, бо не вмію поводитися в таких ситуаціях. Коли ваша мама дізналася про те, що ви вчинили в театральний вуз, вона була категорично проти і сказала: «Світ акторів — це постійна брехня, вульгарність, розпуста. У них незавидна життя». Зараз ви переконалися, що мами завжди праві? Безумовно. Втім, я й раніше це розуміла. Така невтішна характеристика суспільства акторів — абсолютна правда. Звичайно, є винятки.

Ви приїхали до Москви з глибинки. Нині стали столичної штучкою?

Ні, я сільська дівка і не намагаюся стати столичної штучкою, бо це далеко не комплімент. Живу тільки будинком і театром. Все навколо знають, що я родом з села Викса. Навіщо випендрюватися? У кожного з нас — свої скелети в шафі. Вас турбують минулі образи?


Три роки тому я пішла з театру «Майстерня Петра Фоменка», де відбувся мій акторський дебют. Зараз, стикаючись зі своїми колишніми колегами, відчуваю себе незручно і ніяково. Хоча вважаю, що для свого кар’єрного росту зробила правильний вибір — на користь Театру-студії Олега Табакова. Це єдина життєва ситуація, яка мене турбує. З Петром Наумовичем Фоменко ми бачилися на одному із заходів півроку тому, але зі мною він не вітається. Мені це дуже дивно і незрозуміло. Але як вихована людина я говорю своє «Здрастуйте!» і хочу з ним підтримувати цивілізовані відносини. Адже Петро Наумович — мій учитель, я п’ять років грала в його театрі. Обожнюю його і люблю, він для мене авторитетна особистість. Те, що він не вітається зі мною, — це його вибір. Якщо він, таким чином, мстить мені за відхід від нього в «Табакерку» — це несерйозно. Самі-то ви — мстива натура? Ні. Напевно, мене ще ніхто так сильно не ображав, щоб я вирішила мститися людині або зробити відповідну капость. Не хочеться витрачати свій час, енергію і нерви на такі дурниці. Хоча якщо надто вже насолив — відповім гідно.