Мода двадцятого століття


Мода — дама вітряна, мінлива. У наш час мода може кардинально змінюватися мало не кожен сезон. А ось якою була мода 19-20 століття на взуття. Яке взуття носили, що було актуально?

В кінці 18 століття у Франції відбулася революція. Вона вплинула не тільки на політичну ситуацію в країні і у всій Європі, але й вплинула навіть на взуттєву моду. Так під забороною опинилися підбори. Жінки не носили їх більше п’ятдесяти років. Жіночі туфлі епохи Наполеона за своїм виглядом нагадують сьогоднішні тапочки балерин. У той час повсюдно укорінялася ідея спрощення способу життя. Ці спрощення стосувалися всього: побуту, світогляду, моралі, одягу та взуття. Багато філософів, лікарі і просто впливові люди говорили про шкоду для здоров’я корсетів, взуття на високих підборах і дуже вузьких туфель. І до них прислухалися. Паризькі модниці стали робити собі короткі стрижки, надягати легкі сукні і взувати витончені сандалі на плоскій підошві. Але Наполеон Бонапарт не схвалив ці нововведення. І тому в моду знову повернулися сукні з громіздкими кринолінами і стягуючі корсети. Але от від взуття на високих підборах все-таки відмовилися. І жінки і чоловіки носили туфлі з шовку, оксамиту або м’якої шкіри.

Наступила слідом епоха Просвітництва не залишила взуттєву моду в стороні. Приблизно в середині 19 століття м’які шовкові туфлі змінилися практичними черевичками зі зручної шкіри. Форма стає більш суворої, жорсткої. Все більше з’являється моделей на шнурівці або застібці. Серед найбільш популярних моделей взуття того часу можна назвати полуботиночки на середньому каблуці-чарочці. Такі напівчеревики прикрашали хутром.

Мода 20 століття внесла свої зміни у взуття. Тепер взуття підкреслює обрис стопи. Виробляються асиметричні устілки. У двадцяті роки минулого століття дуже популярними були сандалі. Після Другої світової війни в умовах загального дефіциту взуттєві майстри експериментують з різними матеріалами. На світ з’являються моделі з парусини, гуми, повсті, поліетилену і навіть капрону. Над створенням взуття почали працювати не прості шевці, а знамениті художники і конструктори. Але, не дивлячись ні на що, взуття залишалася показником соціальної приналежності. Так аристократи носили гостроносу взуття з фігурним каблуком і вузьку в ступні.

Для виготовлення взуття використовуються всілякі матеріали: атлас, шовк, шкіра, замш. Виготовляються черевики на ґудзиках, на шнурках, на стрічках, гачках або взагалі без застібок. Чоловіки в основному носили чоботи або штиблети. У ході були так само напівчоботи.

У Росії справа йшла трохи інакше, ніж у Європі. Російських шевців, які працювали на початку двадцятого століття, називали вовчками. Це прізвисько вони отримали за те, що їхні майстерні були дуже маленькими і перебували осторонь від людей. Майстри працювали як самотні вовки — звідси й назва. Найбільше башмачні майстерень знаходилося в Мар’їній гаю. Сюди стікалися модники не тільки з усіх куточків Росії, а й з-за кордону.

Взагалі 20 століття багатий на нові винаходи, в тому числі і у взуттєвій моді. За минулі сто років було придумано і стільки моделей і фасонів взуття, скільки що не розробили наші предки за весь попередній час. Сучасні технології та матеріали спростили процес виготовлення взуття. Збільшилася її практичність. У наші дні тривалість популярності нової моделі взуття приблизно дев’ять тижнів. Сучасні майстри взуттєвого виробництва технічно не обмежені нічим. Тому можуть втілити в життя будь-яку ідею, будь-яку задумку.

Така мода 19-20 століття на взуття. Це тільки маленький екскурс в історію взуття. Взагалі практично кожна модель, кожен фасон взуття має свою маленьку, а може і велику історію. Мода постійно змінюється і невідомо, що прийде на розум дизайнерам, і що ми будемо носити через кілька років.