Втрату апетиту чи можна назвати анорексію?

Апетит, почуття голоду прийнято пов’язувати з активністю харчового центру, розташованого в головному мозку (гіпоталамусі). У харчовому центрі виділяють дві його частини: центр голоду (в експериментах на тваринах при стимуляції цього центру тварини безперервно їдять) і центр насичення (при його стимуляції тварини відмовляються від їжі та при повному їх виснаженні). Між центром голоду і центром насичення існують реципрокні взаємини: якщо збуджується центр голоду, то центр насичення гальмуватися і, на оборот, якщо збуджується центр насичення, гальмуватися центр голоду. У здорової людини вплив обох центрів врівноважені, проте можливі відхилення від норми. Одним з яскравих відхиленням у сфері зниження або навіть пригніченні апетиту є анорексія. І так обговоримо нашу сьогоднішню тему «Втрату апетиту чи можна назвати анорексію?»


Якщо перекласти дослівно слово «анорексія», отримаємо такі слова, як «заперечення» і «голод», тобто, термін говорить сам за себе. Але втрата апетиту чи може називатися анорексією, або це різні поняття?

Поняття анорексія в медицині використовується як окрема хвороба або ж, як симптом деяких хвороб. Анорексія, безумовно, є хворобою, при якій відбувається втрата апетиту, але так само не варто забувати про те, що втрату апетиту можуть викликати депресія, негативні психо-емоційні стани, різні фобії, соматичні захворювання, отруєння, прийом лікарських препаратів, вагітність. Як симптом вона служить визначенням небагатьох соматичних захворювань пов’язаних з розладом шлунково-кишкового тракту або інших захворюваннях.

Якщо ставитися до анорексії як до хвороби, то її можна поділити на нервову анорексію і на психічну. Нервова анорексія — розлади пов’язані з прийомом їжі, характеризуються спеціальним зниженням ваги, викликаним власним бажанням хворого, для навмисного схуднення або не бажання здобувати зайву вагу. Статистично часто зустрічається частіше у дівчат. При такій анорексії з’являється патологічне бажання втратити вагу, яке супроводжується сильною фобією перед ожирінням. У пацієнта спостерігається спотворене сприйняття власної фігури, і пацієнт проявляє підвищену занепокоєння з приводу збільшення ваги, навіть якщо власну вагу на момент погляду хворого не збільшений або навіть нижче норми. На жаль, у наш час такий вид анорексії і власне втрата апетиту не рідкість і у деяких раптом навіть ставати межею норми. Приблизно 75-80% хворих це дівчата віком від 14 до 25 років. Причини такої різкої втрати апетиту діляться на психологічні, тобто вплив близьких людей і родичів на хворого, генетична схильність і соціальні причини, тобто зведення чию то фігуру в ранг ідеалу або ідола, манера наслідування. Цю форму захворювання прийнято вважати жіночої анорексією.

Діагностувати анорексію легко і досить реально. Перші ознаками анорексії які можна виявити самостійно і без звернення до лікаря це неможливість набрати вагу в препубертантном віці, тобто в період росту людини вага не набирається. Так само втрата такої ваги може викликатися самим хворим, тобто хворий намагається витягувати якомога більше їжу, мотивуючи це тим, що вона його неймовірно повнить, хоча на момент огляду вага може бути в нормі або навіть нижче норми. Так само хворий намагається витягувати їжу, тобто умисно викликає у себе блювоту, приймає проносні засоби, велика гіперактивність м’язів, тобто надмірне рух, хворий може приймати кошти пригнічують апетит (дезопімон, мазінадол) або застосування діуретичних засобів. Далі в симптоматику хворого можна віднести те, що у нього спотворене сприйняття власного тіла, ідея знищення в собі ваги зберігається у нього у формі параноя і хворий вважає, що низька вага для нього це норма. Так само одним з не приємно діагностичних симптомів є атрофія статевих органів у жінок і відсутність статевого потягу. Так само є багато психічних симптомів, таких, як заперечення проблеми, порушення сну, порушення раціону і способів харчування і так далі. У лікуванні даного захворювання переважним є сімейна психотерапія, поліпшення загального стану хворого, поведінки та спілкування. Фармакологічні методи є в даному випадку лише доповненням до попереднього лікування, тобто препарати стимулюють апетит і так далі.

Що стосується психічної анорексії то це однозначно можна назвати втратою апетиту і прийому їжі, яке характеризується зниженням власної ваги, викликане власним бажанням хворого, мотивуючи це наявністю депресивного стану і кататонического стану, стимулом яких є маревні ідеї отруєння. Дане захворювання можна віднести до ряду параноя. Лікування таке анорексії має бути спрямоване на відновлення самостійного прийому їжі, формування нормального сприйняття власне фігури, відновлення у хворого нормальної ваги ну і звичайно ж моральне і психічне підтримка родичів.

З цієї статті ми бачимо, що анорексію як захворювання і як симптом багатьох соматичних захворювань ми можемо назвати причиною зниження апетиту, але назвати анорексією просто відсутність голоду навряд чи можна. Не тільки патологічні процеси в організмі викликають анорексію, а психічні та нервові порушення. Дратівливість в сім’ї, депресії, які не стійкі психо-емоційні стани не рідко є причиною анорексії, що потім призводить до дуже обтяжливою формі хвороби. Щоб такого не було, по-перше, потрібні хороші стосунки в сім’ї, чуйні й чуйні близькі та знайомі люди. Потрібен хороший і нормований раціон харчування, дотримуватися, безпосередньо раціону, не переїдати і не псувати апетит. На жаль, анорексія ще не означає, що батьки не правильно виховали своєї дитини. Особистісний, культурний і соціальний характер у багато сприяють розвитку анорексії.