Як знайти «золоту середину» у вихованні дитини?

Кожен батько любить свою дитину і бажає йому всього найкращого. Часто це призводить до того, що батьки беззаперечно виконують будь-яке бажання дитини. Це велика помилка. Така батьківська безвідмовність розвиває в характері дитини егоїзм, жадібність і байдужість до оточуючих. Більшість дітей, звикнувши до постійного потурання батьків, висловлюють невдоволення при будь-якому відмові їх вимогам, причому невдоволення їх проявляється в нападах істерики, злоби чи гніву на батьків.


Інша виховна крайність — надмірна строгість з дитиною. У цьому випадку дитині забороняють практично все. Це розвиває в його характері замкнутість, зайву скромність і хворобливу сором’язливість.

Як знайти «золоту середину» у вихованні дитини?

Зазвичай зайву любов до дитини виявляють бабусі й дідусі, які задаровують крихту іграшками та солодощами. Малюк знає, що він всього може добитися від них своїми примхами, і стан вимоги стає його звичайним станом.

Якщо дитині відмовляють у чомусь, він починає дорікати батьків у тому, що вони його не люблять, може заплакати, влаштувати істерику. У такій ситуації потрібно якомога простішим і доступною мовою пояснити малюкові причину відмови, не принижуючи його і не змушуючи виправдовуватися. Щоб малюк не перетворився на диктатора, потрібно чітко дати йому зрозуміти, що слово батьків — закон, сперечатися з ними і недобре. Потрібно забезпечити батьківський авторитет якомога раніше, щоб дитина надалі ставився до обох батьків з повагою, щоб ваша думка була для нього значущим.

При цьому не обов’язково псувати відносини з малюком. Багато діти розуміють дорослих, якщо їм правильно пояснити, що їх поведінка є непривабливим. Заохочуйте хороші вчинки дитини, привчайте його до доброти, милосердя, щедрості. Такі якості, безперечно, найсприятливішим чином впливають на характер маленької людини. Якщо дитина рано привчиться ділитися з однолітками солодощами та іграшками, це позбавить його від багатьох проблем у спілкуванні в подальшому житті.

Не варто практикувати іншу виховну крайність. Деякі батьки тримають дітей в повному підпорядкуванні і дозволяють собі у спілкуванні з ними такі фрази, як: «Помовч!», «Не лізь!», «Відстань!», «Вийди геть!». Цього робити також не можна, бо таке спілкування ранить психіку дитини. Він починає боятися людей, замикається в собі, набуває масу комплексів. Зазвичай малюки, котрі виховуються в подібних умовах, починають недоброзичливо ставитися до своїх батьків, боятися їх. Потрібно розуміти, що дитина — це маленька особистість. Не всі його вимоги безглузді і егоїстичні.

Для того, щоб уникати двох вищеперелічених крайнощів виховання, дотримуйтеся наступних правил поведінки з дітьми.

— Уважно ставтеся до всіх вимог дитини. Розрізняйте його дійсні потреби і забаганки. Не пропускайте повз вуха прохання малюка.

— Твердо стійте на своєму, відмовляючись виконувати каприз дитини. Тільки зрозумівши, що йому не переспорити батька, малюк заспокоїться і усвідомлює, що якщо мама або тато сказали «ні», то це означає «ні». Якщо ж ви помічаєте успіхи в поведінці малюка, обов’язково скажіть йому це, подякуйте йому за це.

— Частіше розмовляйте з дитиною. Розкажіть йому, що таке «добре поводитися» і що таке «погано поводитися». Покажіть йому приклади різного поведінки інших дітей на вулиці, в магазині, в дитячому садку. Дуже часто такі «живі» приклади поганої поведінки мають великий виховний ефект.

— Чи будуєте доброзичливі стосунки з дитиною. Станьте другом своїй дитині з самого раннього віку, адже це забезпечить вам хороші відносини і взаєморозуміння у його підлітковому віці, що дуже важливо. Діти не люблять строгих наставників, але прислухаються до кожного слова старших товаришів.

Ким станете ви для своєї дитини — вирішувати тільки вам.