Біографія актора Володимира Басова

У Володимира Басова було не так вже й багато головних ролей. Проте ж, його досі пам’ятають і люблять мільйони глядачів на пострадянському просторі? Чим же біографія актора була так цікава, якими фільмами вона прославилася, якщо стільки людей вже більше двох десятиліть не забувають про нього? Адже біографія Басова, починалася як історія звичайного хлопчиська, якому довелося пережити тяготи війни і післявоєнного голоду. Але, при цьому, біографія актора Володимира Басова цікавила і цікавить величезна кількість його шанувальників. У чому ж справа? Що ж такого він зробив, що було відзначено в біографії актора Володимира Басова червоними рядками? Насправді відповідь проста. Басова прославив його талант. І як прекрасного режисера, який зняв багато цікавих фільмів і, звичайно ж, як актора. У Володимира завжди було дивовижне вміння грати в епізодах так, щоб кожен задумався про його персонажа, минуле і майбутнє цієї людини. За кілька хвилин перед глядачами наче вимальовувалася вся біографія героя. Ось це і була відмінна риса актора. Яку б роль не давали Басову, навіть найменшу, зіграти її він міг геніально і феєрично. Звичайно ж, серед фільмів Володимира є і серйозні більше ролі. Цього актора ми могли бачити і в казках, і в комедіях, і в драмах. Біографія Басова, його ролі в театрі і кіно дуже різноманітні. Але, про все по порядку.


Шлях до слави.

Володя народився в Курській області. Сталася ця знаменна подія двадцять восьмого липня 1923 року. Його батько трагічно загинув, коли майбутній актор ще був підлітком. Після цього, вони з мамою поїхали до столиці. Володя з дитинства захоплювався театром і збирався поступати у ВДІК. Але, він закінчив школу в 1941 році. Початок Другої Світової війни зруйнувало всі плани молодої людини. Він, як і багато хлопців його покоління, відправився на фронт. Володимир пройшов усю війну, отримав звання капітана. Він міг би продовжувати йти далі по кар’єрних сходах саме у сфері військової справи. Але, Басову це було не потрібно. Він хотів швидше повернутися додому, і таки, втілити в реальність мрію свого дитинства. Щоправда, сталося це вже через два роки після закінчення війни — в 1947. Володимир вступив до інституту кінематографії і потрапив до Сергія Юткевичем. Ця людина була другом Маяковського та Хлєбнікова, володів дивовижним талантом і умінням передати всі свої знання студентам. По-суті, Басову дуже пощастило, адже далеко не кожна молода людина, у двадцять чотири роки, тільки-тільки повернувшись з війни, отримує можливість навчатися у ВДІКу. А ось Басов став саме таким щасливчиком. До речі, варто відзначити, що Басов навчався на режисерському факультеті. Хоч все і пам’ятають його більше як актора, проте ж, у цієї людини є безліч якісних картин, які він створив завдяки своєму таланту і баченню.

Коли Басов вчився в інституті, він познайомився з Розою Макагонова. Ця дівчина зуміла завоювати його серце і стала першою дружиною Басова. Саме її він знімав у головній ролі, коли створював свою першу картину. Нею стала «Школа мужності» за книгою Аркадія Гайдара. У той час, багато молоді режисери підлягає не могли отримати дозвіл на зйомки і прокат своїх картин. А ось Басову знову пощастило. Уряд дав дозвіл, і Володимир зняв кілька фільмів поспіль. Це були стрічки: «Незвичайне літо», «Золотий будинок», «Випадок в шахті вісім», «Життя пройшла повз», «Перші радощі», «Крах емігранта».

До речі, варто відзначити, що саме тоді Басов почав пробувати себе і в якості актора. Він розумів, що незважаючи на велику кількість знятих картин, йому складно назвати їх якісними. Саме тому, чоловік намагався не тільки розвиватися як режисер, але й самостійно грати ролі.

Любов, робота, алкоголь.

Що ж стосується особистого життя Басова того періоду, в 1957 році він познайомився з Наталією Фатєєвої. Вона вразила молодого чоловіка своєю красою, спалахнув роман. Володимир пішов з сім’ї, вони одружилися, народився син, теж Володя. Однак цей шлюб навряд чи можна назвати щасливим. Басов був дуже ревнивим. Йому не вистачало того, що Наталя щиро любить свого чоловіка. Володимир постійно влаштовував істерики, та ще й пив. Все це руйнувало сім’ю. Зрештою, Наталя не витримала і розлучилася. А Басов все ніяк не міг вгамуватися. Він ходив на кіностудії, умовляв режисерів, щоб колишню дружину не знімали. При цьому, взагалі не хотів бачитися з сином, хоча вони жили на одній вулиці. Так що, можна сказати — ця талановита людина в особистому житті був явно не без гріха. Проте ж, не нам судити його взаємини з сім’єю. Тим більше, що наступну, і останню даму свого серця, він полюбив щиро і беззавітно. Коли Володимир познайомився з Валентиною Титової, вона була ще зовсім молоденькою дівчиною з розбитим серцем. Справа в тому, що Валя тільки-тільки пережила відносини з одруженим чоловіком — В’ячеславом Шалевича. Вона нічого не хотіла, а от Басов відразу ж вирішив, що одружитися з нею. Він доглядав, придумував всілякі способи розтопити її серце. Зрештою, Валя все-таки здалася. Вони прожили в шлюбі чотирнадцять років. У них народилося двоє дітей. Проте ж, насправді, Валентина завжди пам’ятала Шалевича, і швидше за все, завжди його любила. Вона б повернулася до свого першого кохання, якби той щось зробив. Але Шалевич залишався осторонь, і Валя так і не кинула Басова, поки він не почав занадто сильно пити. Проблемою цієї людини завжди був алкоголь. І він негативно впливав на його особисте життя, проте ж, не впливав на роботу режисера і актора. Басов знімав фільми «Тиша», «Заметіль», «Щит і меч», «Дні Турбіних». Його фільми виходили дуже цікавими і своєрідними. У всіх відчувалася незавершеність. Що ж стосується акторських робіт, то всі пам’ятають і люблять його Дурімара, Вовка, Стампа і багатьох інших персонажів. Басов ніколи не був гарним, але його вроджене чарівність приваблювало і жінок, і глядачів. Насправді, він був добрим і веселим людиною. Всі псував алкоголь. Через депресій і переживань Басов пив з кожним роком всю більше і більше. Саме це і підкосило його здоров’я. Володимир Басов помер від інфаркту в 1987 році.