Постійні проблеми на робочому місці

У вас виникають постійні проблеми на робочому місці? У кого їх не буває! Але якщо з ними вчасно не розібратися, може настати момент, коли захочеться «втекти» в домогосподарки … З’ясовуємо, що нас не влаштовує, шукаємо джерело роздратування і усуваємо його!


Фактори, які змушують вас перебувати в постійній напрузі на службі, фахівці називають психотравмирующим і радять до них адаптуватися. В результаті від одних ви зможете повністю позбутися, інші навчитеся ігнорувати, а в третіх навіть зумієте відшукати якісь позитивні моменти. Нейтралізувавши злощасний психотравмуючий фактор, відразу відчуєте легкість у відносинах з колегами, піднімете свій корпоративний дух, а заодно і власні професійні амбіції. Словом, створите необхідні умови для побудови кар’єри або хоча б для комфортного перебування на робочому місці. Що ж найчастіше змушує нас переживати на роботі?

Рейтинг невдоволення


Проблема № 1. «Не можу приборкати» норовливого «шефа».

Найчастіше при постійних проблемах на робочому місці скаржаться на керівників, які поводяться по-хамськи: кричать, стукають кулаком по столу, дозволяють собі образливі висловлювання. Але це тільки один з варіантів (з яким, до речі, найпростіше впоратися). Шеф може виявитися буркотуном, мимрою, запобігати перед начальством і байдуже ставитися до колективу. А якщо він-душа-людина, але не вміє ясно і чітко формулювати виробничі завдання, змінюючи свої розпорядження по 5 разів на день? Або має явно завищені претензії до термінів і якості виконуваної роботи? Знайти спільну мову з таким горе-керівником дійсно складно.

Шукаємо позитивний момент. Останнім часом в оголошеннях про вакансії роботодавці стали вказувати додаткове побажання — стресостійкість. А що краще виховує бойовий дух і вміння протистояти неприємних несподіванок, ніж робота під керівництвом нікчемного шефа?


Виправляємо ситуацію

У трикутнику «ви — робота — шеф» головною стороною повинна залишатися робота. «Приборкання» шефа починайте з того, що відразу визначте, як впливають його недоліки на результати вашої праці і на стан постійних проблем на робочому місці. У мямлі не соромтеся перепитувати й уточнювати завдання, безвідповідального начальника просите давати ЦУ в письмовому вигляді, а надмірно строгий нехай видасть вам чіткі критерії оцінки роботи. Ну і не забувайте: у будь-якого шефа може бути маса причин для «ненормального» поведінки — від катастрофічного стану справ на фірмі до проблем зі здоров’ям. Ви особисто до цих «Грім і блискавка» відношення не маєте! Навчіться сприймати «вибухонебезпечного» шефа як якийсь неминучий природний катаклізм, а не персональне прокляття, і вам стане легше миритися з його існуванням і відносно нормально функціонувати під його началом. Замість того, щоб впадати в амбіції, ридати або злитися, просто ігноруйте його випади або ввічливо, але твердо попросіть його тримати себе в руках, пославшись на те, що не звикли обговорювати робочі моменти в такому тоні.


Проблема № 2. «Не можу знайти спільну мову з колегами».

Згідно з опитуваннями, кожна шоста жінка ненавидить свою роботу, тому що не зуміла вписатися в колектив або потрапила вже в готовий «тераріум».

Шукаємо позитивний момент

Вважайте, що ви проходите тренінг по «людинознавства» і вам за це ще й платять (зарплату)! Щодня знаходити правильний підхід до кожного члена колективу, виробляти компромісні рішення, вирішувати конфліктні ситуації, тримати психологічну оборону і якісно працювати в поганому колективі — це відмінна школа. Вироблені в ній стійкість характеру та комунікативні навички зроблять вас сильною особистістю і обов’язково допоможуть в майбутньому. Наприклад, коли ви самі станете керівником.

Виправляємо ситуацію. Намагатися перевиховати пліткарки, склочніц, ябед, лентяек і нахалок безглуздо. Краще постаратися зайняти в колективі свою психологічно комфортну нішу, яка дозволить вам спокійно працювати, і не мати постійних проблем на робочому місці, не втягуючись у жодні внутрішньоофісні конфлікти і не відбиваючись щохвилини від чиїхось нападок. По-перше, будьте компетентні, щоб до вас не можна було причепитися, по-друге, проявляйте увагу до чужих проблем, пропонуйте свою допомогу і підтримку. Швидше за все, атмосфера в офісі не налагодиться, але, принаймні, вас більше ніхто не чіпатиме. І поміркуйте ще ось над чим. Ви впевнені, що ваші колеги так вже й погані, а ви чудо як гарні (доброзичливі, старанні, професійні …)? Може, вам теж не завадило б попрацювати над собою?


Проблема № 3. «Я не розумію, чим займаюся і кому це треба».

Кар’єра абсолютно не рухається. Гірше того, ви ні за що не відповідаєте, і ваша думка просто ігнорують. Ви могли б зробити більше і краще, ніж вам довірено, але у вас немає шансу проявити себе і довести свій професіоналізм на ділі. І поступово у вас з’являється відчуття безглуздості того, що відбувається в офісі … Шукаємо позитивний момент. На того, хто ні за що не відповідає, не тисне тягар відповідальності. Можна розслабитися, автоматично виконувати робочий мінімум і паралельно вирішувати свої проблеми: шукати в Інтернеті варіанти купівлі (продажу) житла (машини, дублянки), планувати майбутню відпустку, займатися самоосвітою … Якщо сприймати цей період як перехідний, то дана робота не буде викликати такого вже відторгнення. Безглуздий праця не вимагає вкладання в нього душі і розтрачання нервових клітин. Правда, довго засиджуватися на такому місці психологи не рекомендують — можна геть втратити професіоналізм, працездатність і хватку.

Виправляємо ситуацію. Втрата інтересу до подій на роботі-тривожний симптом. Як правило, така апатія рано чи пізно закінчується постійним роздратуванням, ниттям і скаргами оточуючим. Що робити? Підіть у роботу з головою навпаки. Вникайте у всі деталі, вивчіть специфіку своєї діяльності за допомогою спеціальної літератури, вимагайте у керівництва чітку посадову інструкцію. Станьте в своєму офісі символом професіоналізму та старанності. Проявіть ініціативу: подумайте, які обов’язки ви могли б додатково взяти на себе, яку користь для справи і для себе особисто з цього витягнути. Прикиньте конкретний план дій і зацікавте їм шефа. Також чітко визначте термін, протягом якого ваші професійні успіхи повинні бути помічені. Після закінчення його пред’явіть результати своїх зусиль і попросіть нову посаду або хоча б надбавки до зарплати. Ну а в разі відмови починайте шукати іншу роботу.


Проблема № 4. «Мене не влаштовує організація праці».

У нас дві основні біди: нескінченні аврали і непрохідна рутина. Напружує і те й інше. Шукаємо позитивний момент. Коли в офісі аврал, легше мобілізуватися і зробити роботу на одному диханні. Підстьобує недолік часу, та й колеги дихають у потилицю. Рутина ж хороша тим, що дають можливість довести власну працю до автоматизму. А виконуючи роботу по інерції, подумки можна зосередитися на стороннє, але для вас актуальне. Герой фільму «Закоханий за власним бажанням», по 8 годин щодня заточуючи на верстаті болванки, подумки займався аутотренінгом і з якогось моменту став процвітати в цій справі. Що, зрештою, змінило його особисте і професійне життя в кращу сторону. Виправляємо ситуацію. Щоб уникнути авралів, рівномірно розподіляйте справи протягом тижня (місяця). Попросіться на курси тайм-менеджменту, де вас навчать грамотно розставляти пріоритети. Якщо ж така політика вашого керівництва, то просіть «робочу одиницю» на допомогу і / або доплату за понаднормову роботу.

Заїла рутина? Чи не від того, що ви займаєтеся тим, що «зовсім вам нецікаво? Тоді треба міняти роботу. Якщо ж рутинним стало улюблену справу, це ознака зростання — ви досягли свого професійного стелі і вам просто необхідно рухатися далі. Причому не обов’язково за ворота рідного офісу. Якщо постаратися, майже завжди можна знайти варіанти самореалізації у власній фірмі.


Проблема № 5. «У мене дуже маленька зарплата».

Добре, що робота подобається, і з колегами відмінні відносини, і бос на рідкість душевний — в таких умовах можна гори звернути. Але ентузіазму значно зменшиться, якщо в день видачі зарплати отримаєш «всього нічого». Шукаємо позитивний момент. Якщо підраховувати свої заробітки на тлі доходів, скажімо, Періс Хілтон, то дійсно, недовго і з глузду з’їхати від горя. А ось якщо підійти до справи тверезо і порівняти власну зарплату із зарплатою подруги-ровесниці, то цілком може з’ясуватися, що ви отримуєте в місяць вдвічі більше, ніж вона. Проведіть моніторинг ринку праці: якщо ваші доходи співставні з середньою зарплатою у вашій галузі, то ненавидіти службу з фінансових міркувань просто несправедливо.
Виправляємо ситуацію. Перш ніж переходити в більш прибуткову професійну сферу, подумайте, що ви в матеріальному сенсі ще можете вичавити з сьогоднішньої роботи. Бути може, ви могли б взяти на себе додаткові обов’язки і автоматично отримувати більше? Або вам варто піти до шефа і серйозно поговорити про надбавку до зарплати або хоча б премії, якщо ви дійсно її заслуговуєте? Адже найчастіше це проблема психологічна. Ви хотіли б отримувати більше, але підспудно чи не вважаєте себе вправі. Чому?
«Через побоювання санкцій: втрати розташування начальства, звільнення, — вважає член Паризької психоаналітичної асоціації Ілана Рейс-Шиммель. — Якщо людина відчуває почуття провини, коли просить підвищити йому зарплату, то причини варто шукати в змішуванні образів начальника і батька: можливий гнів батька відчувається як загроза «. У цьому випадку необхідно переглянути своє ставлення до боса, до себе і під цим кутом — до розмірів платні. Низька самооцінка гасить амбіції. Якщо ви не готові сміливо, голосно і чітко, дивлячись в очі босові, назвати цифру-скільки ви хотіли б отримувати на місяць, ви не будете заробляти більше, ніж зараз. Ні на цій роботі, ні на інший. Прагнення до хорошим заробіткам завжди починається з росту самооцінки — майте це на увазі.

Робота вам категорично не подобається і явно не відповідає вашим вимогам? Що ж, шукайте нову! А поки постарайтеся пристосуватися до нинішньої і спробуйте витягти з неї максимум користі. Наприклад:

— Обладнайте своє робоче місце з максимальним комфортом-адже ваше перебування тут може затягнутися;

— Налагоджувати ділові зв’язки, обзаводитеся корисними контактами, запасайтеся рекомендаціями та позитивними відгуками;

— Підвищуйте свою кваліфікацію: відвідуйте семінари, курси, лекції — отримані знання знадобляться вам в майбутньому;

— Не виконуйте абияк-звикнете, і надалі трудитися інакше вже не зможете, навіть на новому місці;

— Не втрачайте випадку влаштувати або налагодити своє особисте, сімейне життя: коли з’явиться інша, захоплююча робота, часу і сил на побудову взаємин з чоловіками і дітьми у вас буде набагато менше.