Психологія рецидивної злочинності, алкоголізм

Психологія рецидивної злочинності, алкоголізм, пов’язаний з нею, є досить серйозною проблемою в даний час, так само, як і вивчення особистості рецидивіста, що виявляється досить складним завданням. Щоб розібрати портрет рецидивіста, збираються фактори психології, соціології, статистики та криміналістики. Ми можемо досить точно описати явище рецидивної злочинності, але в той же час воно буде позначено в загальних рисах, так як особистісні мотиви є різними у кожного рецидивіста. Тому часто для того, щоб зрозуміти суть злочину, поведінка правопорушника, його подальші дії та плани, нам потрібно скласти його психологічний портрет, розібрати його минуле, то, як воно вплинуло на індивіда і до яких дій воно може його підштовхнути. Спочатку найбільш раціональним буде спільне типування особистості рецидивіста, оскільки ми знаємо, що вони діляться на три досить різних типи. Тому ми можемо відштовхуватися, розбираючи окремий профіль одного з типів рецидивістів.


Найбільш важливі факти про рецидивістів, чинники, які впливають на їх поведінку, дає нам психологія злочинності і, зокрема, алкоголізму. Для початку розберемо найважливіші факти про рецидивний поведінці, звіримося із статистикою і з цього зробимо деякі висновки. Більшість рецидивістів починають свою кар’єру в підлітковому віці, приблизно сімдесят відсотків рецидивістів приймаються за свою антисоціальну життя у віці до вісімнадцяти років. Що штовхає підлітків на настільки девіантна поведінка? Це може бути незадоволеність соціальних потреб, відсутність життєвих перспектив, скасування кримінальної відповідальності за вживання алкоголю, проституцію, це мікросоціальної фактори, такі як стосунки в сім’ї, між друзями, внутрішні чинники — особисті властивості індивіда, погана організація дозвілля та культ насильства, який проповідується безліччю інформаційних джерел. Наприклад, культові фільми про злочинність, вбивствах залишають слід у свідомості підлітка, викривляючи його уявлення про злочинність, коли подібна поведінка може здаватися крутим і цікавим, досить драматичним і цікавим, чому б і ні? Так само у безлічі рецидивістів їхні вчинки безпосередньо пов’язані з особистісними факторами, внутрішніми конфліктами, або відносинами в сім’ї.

Показники відхилення від соціальних норм у різних країнах досить високі. Що ж може послужити причиною? Розберемо соціальні причини девіантної і рецидивного поведінки. Це може бути соціальна нерівність, показник низької моралі оточення особистості, його країни, навколишнє середовище, яка не так прихильно, але й нейтрально ставиться до подібного виду поведінки. Алкоголізм також, як і злочинність, є основними формами девіантної поведінки. Неповнолітні більш часто роблять подібні вчинки, оскільки відчувають гостру потребу в самоповазі, ризик, агресивності, вони володіють емоційною нестійкістю і поки ще неадекватним сприйняттям дійсності, що може підштовхнути їх на рецидивної злочинності та алкоголізм.

Цікавим фактом про рецидивізму буде те, що кількість чоловіків переважає над кількістю жінок, а саме — в 2,5 рази. Це пояснюється тим, що причини прояви подібної поведінки більш характерні для чоловіків, ніж для жінок. Але й у представників слабкої статі теж відбуваються випадки рецидивної злочинності. Що може підштовхнути їх до цього? Особисті якості жінок-рецидивісток набагато більш негативно виражені, ніж чоловіків. Багато жінок страждають алкоголізмом і більш важко переживають розпад сім’ї, ніж чоловіки. Для них найтрагічніше втрата соціальних зв’язків, згодом чого виникає самотність і алкоголізм, які ведуть до рецидивної злочинності, асоціальної поведінки або до інших форм девіантності.

Більшість з нас усвідомлює негативний вплив алкоголю на організм. Але його шкода наноситься не тільки особистості та здоров’ю індивіда, алкоголь підштовхує людину на антисоціальні вчинки, що не переймаючись почуттям совісті. Алкоголь — явний супутник девіантної поведінки і злочинності. У нетверезому вигляді відбувається 2/3 злочинів, з них п’ята частина — для того, щоб купити спиртне і наркотики. Залежність від алкоголю зростає, число судимостей ще більше підштовхує рецидивіста на антисоціальні вчинки. Вільне проведення часу у рецидивістів супроводжується пияцтвом, повсякденне приблизно у трьох із чотирьох рецидивістів.

Крім того, алкоголь призводить до патологій психіки, спотворення сприйняття дійсності і самого себе, що робить злочину рецидивіста більш частими, жорстокими і асоціальними. Особистість рецидивіста найбільш часто зустрічається трьох типів: ситуативного, антисоціальної й асоціального.

Характер злочинів ситуативних особистостей залежить від випадку і конкретної ситуації. Антисоціальні особистості — найбільш освічені рецидивісти, для яких характерне планування, найбільш небезпечні, злісні і загрожують суспільству. Часто, виплескуючи злість на оточуючих, скоюючи злочини проти народу і цим підкреслюючи свою індивідуальність, рецидивісти самостверджуються, борються з комплексом неповноцінності. Найбільш часте психологічне самоствердження — виділення з кола «своїх». Рецидивісти асоціальної типу більш байдужі навколишнього світу, для них характерна апатія, алкоголізм, вчинення більш дрібних злочинів, низький інтелект. Жінки-рецидивісти рідко зустрічаються з антисоціальною типом особистості, для них найбільш характерний асоціальний. Під впливом алкоголю, розладів психіки та соціального сприйняття, особистих мотивів, втрати когось із близьких, жінки здійснюють багато дрібних злочинів, таких, як, наприклад, крадіжки.

Психологія рецидивної злочинності та алкоголізм нероздільно пов’язані між собою. Особливо впливу алкоголю в таких випадках піддаються жінки, які не можуть самостійно подолати проблеми. За допомогою алкоголю вони усуваються від суспільства і діють всупереч йому. На жаль, з нещасної жінки така особистість перетворюється на злочинця, вбиваючи зсередини себе і своє життя, а іноді й інших людей.