Як пробачити всі образи і панічні страхи батькові

Переоцінити вплив батьків на формування і розвиток дитини, на процес становлення його характеру складно. Часто відносини з батьками впливають на все подальше життя людини. На жаль, не у всіх ці відносини складаються вдало. Душевні рани, які з’являються від нерозуміння, образ і страхів родом з дитинства, можуть стати важкою ношею. Про це ми сьогодні і поговоримо: про дитячі образи і страхи, про які люди інколи не можуть забути все життя, і про те, як пробачити своїх батьків. Отже, тема нашої сьогоднішньої статті — «Як пробачити всі образи і панічні страхи батькові чи матері».


Чому потрібно постаратися пробачити батьків за все? Тому що тим самим ви полегшуєте собі життя, звільняєте і очищаєте себе від душевної тяжкості, приносите полегшення своїй душі. Прощати і миритися — це два різних поняття. Можна помиритися і не пробачити, а продовжувати носити камінь в душі, бути озлобленим і відчувати гіркоту. А можна щиро пробачити і припинити руйнувати себе зсередини. Чи не позбувшись від деструктивних почуттів, людина не може жити щасливо і радіти життю.

Деякі життєві проблеми, комплекси, страхи — наслідок виховання і проблем дитячого віку. Якщо людині починає здаватися, що його неправильно виховали, несправедливо до нього ставилися, з’являються образи на батьків, іноді несвідомо. Але час не повернути назад, дитинство не повернути і вже не змінити події того часу. Тому прощення всіх образ і страхів своїм батькам допоможе вирішити ряд психологічних і міжособистісних проблем.
Для початку потрібно свідомо зважитися перестати страждати, переживати образи і біль. Іноді, щоб зробити це, потрібно хоча б на час скоротити контакти з кривдником, менше спілкуватися.
Якщо ви вважаєте, що з вами поступали несправедливо і погано, то слід прийняти всі свої негативні почуття і з’ясувати для самого себе, на що конкретно ви ображаєтеся, за що недолюблюєте своїх батьків. У першу чергу потрібно розплутати клубок складних і неоднозначних почуттів, які ви відчуваєте до батьків. Для цього потрібно покопатися в своїй душі, пережити знову образу, злість, страх, нерозуміння та інші різні емоції. Без цього пробачити неможливо. Якщо вам складно розібратися у всьому самому, можна звернутися за допомогою до психолога, з професійною допомогою буде набагато простіше.
Після аналізу своїх почуттів, потрібно прийняти те, що батьки такі, які вони є, і вони теж люди зі своїми позитивними і негативними якостями. Вони робили свої помилки не через нелюбов чи ненависті до вас, а через страх бути неспроможними як батьки, зробити щось неправильно. Вони бояться також, що діти будуть засуджувати їх. Деякі батьки, наприклад, б’ють дітей, оскаженілі власним безсиллям, а потім перекладають провину і відповідальність на дитину, кажуть, що він сам винен, що злить і виводить батьків. Страх неспроможності, звичайно, зовсім не виправдовує таких батьків, адже рано чи пізно дитина зрозуміє, що він не винен. І тоді у дітей почнуть накопичуватися образи, а у батьків — почуття провини. Тому не варто так чинити з дітьми. Але, як вже було сказано, всі ми всього лише люди, яким властиво помилятися. І добре, коли людина може визнати свої помилки і виправити їх.

Незважаючи ні на що, переважна більшість мам і тат бажають своїм дітям добра, а те, як вони домагаються бажаного, залежить від різних факторів — від епохи, від особливостей виховання і характеру самих батьків, від їхніх поглядів на життя і.т.д. .

Наступний етап — це практичні вправи. Складіть два списки. У першому списку напишіть, що поганого робили і говорили батьки, і що принесло вам шкоду, на ваш погляд. А в другому списку — те, що повинні були говорити і робити батьки, щоб ваше життя було легше і приємніше. Складіть списки окремо для батька і для матері.
У першому списку зазначено те, на що ви досі в образі на батьків. А в другому — те, чого ви від них досі очікуєте. Вам доведеться взяти на себе турботи про задоволення потреб з другого списку або поговорити з батьками і попросити їх допомогти вам з цим.
Вираз своєї агресії, ненависті і злоби буде корисним для психічного здоров’я. Можна поговорити з психологом або з людиною, якій довіряєш, а можна описати свої емоції і почуття докладно на папері, потім перечитати і, наприклад, спалити. Це теж буде хорошим практичним вправою.

Постарайтеся стати на місце батьків, зрозуміти їхні мотиви, побачити їх слабкості, осмислити вчинки. < br> Не квапте події. Прощення не означає, що вам потрібно відразу ж викинути з пам’яті образу. Не потрібно робити вигляд, ніби і не відбулося нічого. Дайте пройти деякого часу, при цьому активно намагайтеся пробачити.
Спробуйте налагодити відносини з батьками, спілкуючись з ними. Ви вже з’ясували для себе основні свої образи і страхи, спробуйте тепер поговорити про це з батьками. Запитаєте, що тоді з ними відбувалося, як вони себе відчували. Розкажіть про свої почуття, переживання, мріях того часу. Ви може з’ясувати багато нового для себе. Можливо, ви зрозумієте, чому вони надходили так чи інакше, і прощення прийде саме собою. Якщо з якихось причин ви не можете обговорити проблему з батьками, поговоріть з психологом.
Для щирого вибачення потрібно проробити величезну складну роботу над собою, а результат заздалегідь не відомий, адже можна щиро бажати пробачити кривдника, але так і не зуміти це зробити. Це довгий шлях. Однак прощення приносить звільнення від болю, злості, гніву, страждань і презирства. Постарайтеся внутрішньо пробачити батьків, перестаньте думати про те, скільки комплексів і страхів вони вам прищепили, і як це на вас впливає зараз. Не витрачайте на це свою енергію. Пам’ятайте і про те, що батьки не вічні. І одного разу настане момент, коли їх не буде поруч. Хіба це не один із приводів пробачити?
Пам’ятайте, що ви теж будете або вже є батьками. Не здійснюєте ви помилки у вихованні дітей? Поставте себе на місце своїх батьків. Хотіли б ви, щоб ваші діти пробачили вам ваші недоліки, якщо раптом такі будуть? Слухайте своє серце і будьте добрішими.
Прощаючи, ми піклуємося про себе і своє здоров’я, адже прощення цілюще і для душі, і для тіла. Тепер ви знаєте, як пробачити всі образи і панічні страхи батьку.