Актор Віктор Іллічов


Віктор Григорович Іллічов, народився в Ленінграді 5 лютого 1946 В дитинстві Віктор займався в дитячій студії при театрі ім. Ленсовета. У 1967 р закінчив навчання під керівництвом театрального режисера Георгія Товстоногова в Ленінградському інституті театру, музики і кіно і був одним з кращих випускників відомого режисера. У цьому ж році став актором Ленінського театру імені Ленсовета, потім працював в театрі ім. Комиссаржевской. Іллічов має кілька серйозних театральних робіт у своєму списку — це Альоша («Кінь Пржевальського»), де Жюссак («Три мушкетери»).

Після закінчення навчання, в 1968 р Віктор на святковому вечорі в СОТ на Невському проспекті познайомився з молодою випускницею Вагановського училища Світланою, з якою вони одружилися через рік і прожили разом все життя.

Кінокар’єра Віктора Григоровича почалася ще під час навчання в 1966 р, він знявся в епізоді фільму «Старша сестра». З 1977 р він працює актором кіностудії «Ленфільм». Потрібно відзначити, що до цього моменту на його рахунку вже було 13 фільмів і головна роль у картині «Особисте життя Кузяєва Валентина» під Режісура Іллі Авербаха та Ігоря Масленникова, цей фільм багатьма вважається його найкращою роботою. Всього фільмографія актора налічує 81 картину. Він багато працював на студіях Москви, Одеси, Ленінграда й інших міст, став заслуженим артистом РРФСР, за ступенем ж впізнаваності та популярності безсоромно його можна назвати народним артистом. Серед фільмів Іллічова є дуже відомі та улюблені російської аудиторії картини, такі як «Собака на сіні» (1977, роль слуги Фабьо); «Трест, який лопнув» (1983, зіграв Руф); «Вітя Глушаков — друг апачів» (1983, у ролі Геннадія Степановича); «Геній» (1991, зіграв Макара); «Хроніка пікіруючого бомбардувальника» (1967, у ролі Осадчого); «Фрак для шалапута» (1979, сиглал Георгія Мякишева); «Інспектор ДАІ» (1982, роль Андріанова); «Зелений фургон» (1983, зіграв Федька Бика).

У 1995 році в слідстві фінансових проблем та інших жахів Росії, Віктор Григорович назавжди емігрував разом зі своєю дружиною Світланою Осіевой, колишньою балериною Маріїнського театру і сином Михайлом в США (м Бока-Ратон, штат Флорида). Дружина Віктора їхала на запрошення до балетної школи. У Штатах Віктор зіткнувся з незатребуваністю до себе як до актора: в Росію його не запрошували, а в Голлівуд без прекрасного знання мови потрапити було просто неможливо. Проте актор не втратив гордості, не став розмінюватися на всякі дріб’язкові ролі і знайшов роботу ніяк не пов’язану з творчістю. Через 10 років після переїзду, Іллічова запросив режисер Анатолій Ейрамджан знятися в трьох малобюджетних комедійних картинах — «Загальмований рефлекс», «Одруження в 24 години» і «Не порушуючи закону», цей фільм став завершальним в кінокар’єрі Віктора Григоровича в 2004 році. Як потім сказав сам Ейрамджан «Я був ним задоволений на всі сто, він грав без сумніву професійно», а от гонорари за ці фільми були теж малобюджетними — 2000-3000 доларів. Коли Іллічова через рік знову запросив на зйомки Анатолій Ейрамджан, актор запросив оплату своєї роботи трохи вище і отримавши відмову, так і не знявся у фільмі «Дар природи».

У 2010 році у актора знайшли рак, хвороба була в занедбаному стані. Її намагалися лікувати в госпіталі Університету Майамі, де були проведені кілька складних операцій. Дещо пізніше лікарі виявили метастази, лікування виявилося марним, вилікувати Віктора Іллічова на жаль не вдалося. Він помер 8 жовтня 2010, на 65-му році життя в невеликому місті Бока-Ратон на південно-східному узбережжі Флориди.