Особливості батьківського відносини чоловіків в неповній сім’ї

Тема даної статті — особливості батьківського відносини чоловіків у неповній сім’ї. Освіта неповної сім’ї має великий вплив на становлення особистості дитини, що росте. В першу чергу, слід класифікувати причини виникнення неповної сім’ї. Неповні сім’ї утворюються всього в трьох випадках — через розлучення батьків, через смерть одного з батьків і якщо дитина народилася поза шлюбом. Безумовно, повна сім’я створює дитині найбільш сприятливе середовище для становлення особистості. Але, як показує статистика, неповних сімей стає все більше.


Серед особливостей батьківського ставлення чоловіків в неповній сім’ї хочеться відзначити те, що сьогодні батьки беруть на себе більшу частку у вихованні та догляді за дитиною, починаючи з раннього віку. Зворотний бік медалі полягає в тому, що розлука з батьком переживається дитиною набагато важче. Коли поруч немає тата, у дитини немає авторитету, нікому встановити порядок, поставити дисципліну, виникають проблеми з формуванням емоційної стриманості, слабо розвиваються самоповагу, самодисципліна і організованість, немає умов для правильної статевої ідентифікації. Важливим моментом є особливості ставлення матері до колишнього чоловіка. Буває так, що про батька ніколи не згадують, що часто йде в протиставлення дитячим спогадам, говориться, що батька і взагалі не було. Інші намагаються виставити батька в поганому світлі перед дитиною, іншими словами викреслити всі позитивні моменти з образу батька, який покинув сім’ю. Це дуже шкідлива практика, бо мати занижує розвиток самооцінки, вбиває почуття власної гідності дитини — важко адже вважати себе нормальним, вважаючи, що ти з’явився на світ завдяки недостойному людині. Слід відзначити і возвеличити мудрість і нормальний підхід до питання у тих матерів, які намагаються виділити в батька для дитини позитивні риси і недоліки. Як зазначає відомий фахівець, основоположник сімейного консультування, Вірджинія Сатир, для матері найпростіше вселити дитині, що батько «нехороший», в результаті чого хлопчики нерідко нагороджуються розвитком комплексів неповноцінності, а зростаючої дівчинці стає важко уявити собі, що чоловік може бути бажаним.

Звикання до нового сімейному укладу — життя в родині без пари є найскладнішою психологічною проблемою. Для тих батьків, які опинилися по різні боки барикад, це ні багато ні мало, а справжнє випробування на «дорослість». Але непроста ситуація змушує дитину швидше дорослішати і адаптуватися. Для нього життя після розлучення батьків — це злам звичних відносин, непростим моментом стає конфлікт між прихильністю до батька і до матері. Дуже серйозно стоїть поставитися до впливу розлучення на дітей дошкільного віку. В силу їх схильності пов’язаних з віком консерватизмом притриматися звичних форм поведінки та встановленого порядку, діти зі скрипом приймають нові аспекти даної ситуації. Одягніть малюка не так, як йому звично, і він не заспокоїться, поки не буде так, як було раніше. Не варто й говорити про те, як йому буде нелегко, коли його життя кардинально зміниться.

У неповній сім’ї, особливо коли це результат розлучення батьків, відносини між рештою батьком і дитиною можуть розвиватися по шляху, коли батьки і діти пов’язані один з одним спільними переживаннями з приводу краху сім’ї, в результаті отримуємо — страждання, біль і печаль. Невпевненості, тривоги, неспокою, похмурі настрої — це весь негатив, який виникає в такій сім’ї і сприймається дитиною. Ще дуже погано, коли батько емоційно кидає свою дитину, так як занурений у роздуми з приводу втрати супутника життя, від чого діти починають слабшати душею і тілом, відчуваючи не тільки втрату батька, але й почасти, матері або навпаки.

Великим плюсом є той факт, коли в утвореній неповній сім’ї є кілька дітей. Якщо доросле оточення поведеться розумно, то можливо старша дитина стане для молодшого прикладом і поводирем у сферу соціальної взаємодії. Відомо, що в неповних сім’ях сестри і брати сильніше прив’язані емоційно один до одного.

Матері-одиначки, які виховують дітей без батьківського участі, зводять процес виховання в важку ступінь. У таких матерів частіше виникають різні страхи і побоювання: «як б не запустити його», «раптом почне проявлятися погана спадковість». Тоді матері починають вести себе дуже строго по відношенню до дитини, намагаючись при спілкуванні з сином вести себе як «суворий батько», що негативно впливає на виховання дитини і розвиток його особистості. Адже діти не однаково ставляться до материнського і батьківського авторитету. Справа в тому, що батько критикує у справі, а материнська критика може асоціюватися дитиною підсвідомо як відмова йому в любові. У такому випадку дитина почне відстоювати свої права на потребу відчувати себе коханою і значущим, використовуючи всі доступні йому кошти, а саме капризи і непослуху, або, рано чи пізно, припинити свої пориви, визнавши всебічну домінанту жіночої натури, і виросте м’якотілим і пасивним людиною . Або навпаки, батько ставиться до дитини з позиції жалості, мовляв «сирітка нещаслива», якою просто за визначенням все дозволено. Така позиція виробляє у дитини егоїстичні задатки, що особливо небажано для чоловіків.

У повній сім’ї батько постає перед дітьми не тільки в ролі батька, але і як чоловік і в спільного подружнього життя разом з жінкою. Саме цей аспект міжособистісних відносин виявляється непоправний у разі неповної сім’ї. Через це часто відбувається перестановка ролей за принципом «святе місце порожнім не буває». Можливо, дитина постарається замінювати когось із членів сім’ї, приєднуватися до сімейного союзу, стане носієм сімейних таємниць і секретів. У ранньому віці такий досвід може надати потужний вплив на психіку дитини, причому як позитивне, так і негативне.

Дана тема багатогранна, і розкрити всі аспекти особливостей батьківського ставлення серед чоловіків у рамках однієї статті неможливо, тим більше враховуючи те, що мова йде про неповній сім’ї, тобто про випадок спочатку важкому і нетиповому.