Особливості виховання дітей шкільного віку

Період шкільного навчання ставить специфічні завдання виховання. Це якісно новий етап формування особистості (в порівнянні з попереднім дошкільним періодом). Особливості виховання дітей шкільного віку — це і перерозподіл навантаження (різке збільшення розумової, і настільки ж помітне обмеження фізичного навантаження), і зміна соціальної ролі дитини, і постійна свідома діяльність в рамках колективу.


Для сім’ї шкільний період також являє собою серйозне випробування.

Відповідальність батьків полягає, насамперед, в умінні організувати день школяра. Саме батьки (зазвичай цим займається мама) відіграють тут провідну роль. Добре, якщо мама збереже свою організуючу роль протягом всієї початкової школи. На самому початку вона повністю вибудовує процес (визначає час, коли разом зі школярем вони готують уроки; встановлює час для прогулянки, для допомоги по дому, спілкування з друзями, відвідування гуртків, а також, вільний час). Але поступово і дуже усвідомлено мама делегує частину своєї відповідальності дитині. Так, вже з другого класу дівчатка зазвичай в змозі готувати уроки самостійно (хлопчики — з третього). Мамі залишається тільки загальний ненав’язливий контроль за процесом.

Величезну роль у вихованні відіграє розпорядок дня, який передбачає фізіологічно обгрунтоване чергування навчального навантаження та відпочинку. При цьому цілком можливі розумні зрушення в заняттях (адже не людина існує для режиму, а навпаки). Але в цілому загальна повторюваність дій повинна зберігатися. Тоді організм школяра підлаштовується під цей ритм діяльності, і дитині легше, його день стає передбачуваним і зрозумілим.

Поступово передається школяреві і відповідальність за певну роботу у сфері домашнього господарства. У школяра обов’язково повинні бути якісь прийнятні для його віку обов’язки, які він повинен регулярно виконувати. Принцип той же. Спочатку дитина робить нову роботу разом з мамою, потім поступово відповідальність за її виконання перекладається на школяра.

Трудові обов’язки по дому мають величезне значення в домашньому вихованні. Вони формують навички розумної дисципліни, навчають самоорганізації, тренують вольову сферу. При цьому хлопчикам зазвичай потрібно більше самостійності, а дівчаткам — більше турботи про них

До інших особливостей виховання дітей шкільного віку відноситься поступове збільшення самостійності дитини. Воно дозволяє школяреві відчути себе в новій соціальній ролі дорослого або майже дорослої людини. Крім того, він має можливість попрактикуватися у вирішенні поставлених самим собою або зовнішнім значущим оточенням (батьки або школа) завдань. Батькам слід з розумінням ставитися до цих змін в особистісному розвитку дитини. Він гостро потребує Вашої постійної підтримки, розуміння і схвалення своєї діяльності. Хороші батьки досить гнучкі і намагаються врахувати, що їх дитина підросла, що для нього зараз мають величезне значення його успіхи і невдачі в школі. Адже шкільне навчання сприймається дітьми як соціально значуща діяльність. Саме тому відсутність розуміння і розумного схвалення (Не захваливания!) З боку батьків може порушити первинний контакт в сім’ї.

Важливе значення в цей період має фізичний розвиток дитини, хоча і не всі батьки усвідомлюють це. Адже сучасний пасивний спосіб життя городян позбавляє школярів життєво необхідних для зростаючого організму фізичних навантажень. Тому заняття спортом покликані заповнити цей недолік навантаження. Фізичні вправи значимі не тільки для здоров’я. Вони є важливою частиною системи виховання. З їх допомогою зміцнюється вольова сфера, дитина вчиться ставити цілі перед собою і досягати їх, вчиться долати лінь, інертність, втома. Зрештою, правильні фізичні навантаження навчають школяра самовладанню і самодисципліни.

Якісне виховання дітей шкільного віку
неможливе без певних знань з вікової психології дитини. Зокрема, важливо враховувати, що все більший вплив на виховання особистості школяра починає чинити не сім’я, а соціум. Це якраз те середовище, яке в ідеалі мала б підтверджувати базові установки, засвоєні дітьми в сім’ї, зміцнювати їх у свідомості школярів. У реальному житті сьогодні так відбувається рідко. Як правило, шкільний соціум (особливо в підлітковому періоді) прагне протиставити себе традиційним установкам сімейного виховання. На жаль, це стало вже частиною культури кількох останніх поколінь. Але не впадайте у відчай! Практика показує, що виховати гідних дітей можна і за наявності цього тимчасового конфліктного періоду між поколіннями «батьків» і «дітей». Всупереч усім побоюванням, конфліктний вік проходить, і відносини в родині стабілізуються. Одночасно і батьки, і підліток несподівано для себе усвідомлюють абсолютно чітко, що сталися певні якісні зміни у взаєминах.

Особливості виховання дітей у шкільному віці передбачає і облік статево-віковою специфіки поведінки в ці роки. Наприклад, помічено, що приблизно з 8 років діти грають головним чином з представниками своєї статі. Одночасно відбувається ігнорування, а то і спостерігаються елементи ворожого ставлення до представників протилежної статі. Це просто закономірний етап розвитку. У цей період всі дівчатка для хлопчиків стають ябедами, причепу і нудними. Дівчатка ж вважають всіх хлопчаків забіяками, задираками і хвалько.

Саме у свідомості дітей шкільного віку формуються такі поняття, як дружба, товариство. Ближче до підліткового віку складаються і елементи сприйняття міжстатевих взаємин. Саме в цей період зазвичай виникає перша любов, особливо у дівчат.