Лікування дитячого заїкання


Заїканням позначають порушення темпу мови, її плавності і ритму. Воно виникає у дітей з-за судом в різних частинах мовного апарату. Сучасна медицина лікування дитячого заїкання проводить декількома способами і методами, спрямованими на поліпшення мовлення дітей.

Терапевтичні засоби. Вони використовувалися для лікування заїкання ще з давніх часів Гіппократом, Цельсом, Аристотелем, Галеном, Авіценною в різних формах і ступеня. Терапевтичні засоби самі по собі не достатні для позбавлення дитини від заїкання, але широко використовуються як доповнення до основних методів лікування.

Хірургічний метод. Цей спосіб лікування заїкання застосовували починаючи з 1 в. н. е. і продовжуючи до середини XIX ст. Проте в подальші роки з’явилася думка про те, що хірургічний метод марний і при цьому небезпечний у застосуванні (Бонні, Антилл, Діоніс, Диффенбах, Петі, Егінскій, Фабрицій та ін.). Цей спосіб лікування заїкання з’явився виходячи з уявлення про те, що заїкання — це наслідок патологічний анатомії органів артикуляції або слабкою іннервації м’язів мови.

Ортопедичні засоби були допоміжними при лікуванні заїкання.

Психотерапевтичний метод. Психотерапевтичний вплив увійшло в практику лікування заїкання з того часу, коли на заїкання подивилися як на невротичний розлад. Фрешельс, Неткачев та ін. Надавали цьому методу лікування заїкання першорядне значення. Заїкання розглядали, насамперед, як психічне страждання. У зв’язку з цим засоби впливу на заикающегося дитини вибиралися виходячи з їх впливів на його психіку.

Дидактичні прийоми. Їх застосування спрямоване на розвиток правильного мовлення в дитини за допомогою цілої системи різноманітних і ускладнює поступово мовних вправ, які повинні охоплювати і окремі елементи мови, і всю мова. Такі прийоми застосовували Гутцмана, Гіміллер, Ітар, Денгардт, Куссмауль, Коен, Лі, Андрес.

Лікувально-педагогічні заходи. Вважається, що перша система лікувально-педагогічного впливу на дитину, яка страждає заїканням, була дана в рекомендаціях Сікорського І.А. (1889) і його учня Хмелевського І.К. (1897).

Так, Сікорський І.А. в лікуванні дитячого заїкання рекомендував:

  • гімнастику мови (вправи для тренування голосу, дихання, артикуляції, різних типів мовлення);
  • психотерапевтичне лікування заїкання, що включає в себе створення сприятливих умов для дитини, вплив на його настрій, поступове ускладнення мовних занять та ін.);
  • динамічне і фармацевтичне лікування (рухові вправи, фізіотерапія, медикаменти).

Останнім часом багато уваги приділяється психотерапевтичним впливам на особистість дитини, що страждає заїканням, в контексті всього комплексу способів лікування. На основі досліджень вітчизняних фізіологів Сеченова І.М., Павлова І.П., а також і їх послідовників, фахівцями були відібрані кращі прийоми усунення заїкання і визначений сучасний комплексний підхід до лікування заїкання у дітей.

Комплексний підхід. Заїкання — це захворювання складного системного характеру. Воно виникає з ряду причин — біологічних, психологічних і соціальних.

Сучасний комплексний підхід у подоланні заїкання увазі лікувально-педагогічний вплив на різні сторони психофізичного стану дитини, що страждає заїканням, з використанням різних засобів і зусиль фахівців різних профілів. Лікувально-педагогічні заходи включають в себе лікувальні процедури та препарати, лікувальну фізкультуру, психотерапію, логопедичні заняття, логопедичну ритміку, виховні заходи. Їх метою є зміцнення та оздоровлення нервової системи і в цілому всього організму дитини; позбавлення його від невірного відношення до мовному дефекту, ослаблення і повне усунення мовних судом, супутніх розладів дихання і голосу, мови і моторики; соціальна адаптація заїкуватих дітей. Сьогодні зусилля фахівців спрямовані на більш глибоке вивчення індивідуальних психологічних особливостей заїкуватих дітей.