Нове життя для сучасної людини

Кожен з нас хоч раз у житті вимовляв сакраментальну фразу: «З понеділка починаю нове життя для сучасної людини!» Але лише одиниці наполегливо слідували установці, більшість, ж поверталося нехай до остогидлої, зате простому і зрозумілому укладу життя.


І так хотілося щось поміняти … Наскільки важливі для нас життєві зміни? Як на них реагувати? Коли здійснювати і з чого починати нове життя для сучасної людини? На порозі весни — самого оновлюючої пори року — ми зібрали фахівців з життєвих змін за нашим традиційним круглим столом.

Булат Окуджава говорив, що всі хочуть, щоб що-небудь сталося, і всі бояться, як би чого-небудь не сталося. Яка наша потреба в змінах, для чого вони потрібні нам? Зміни — це каталізатори повноцінного життя людини. Тому самодостатній, впевнений у собі людина завжди прагне до оновлення. Але не всі зміни бажані. Не випадково китайське прокляття говорить: «Дай тобі жити в епоху змін». Хоча сильні духом люди навіть у важких ситуаціях зможуть знайти для себе щось корисне і позитивне.

Головне — пам’ятати, що в саморозвитку, як у дайвінгу: скільки повітря є, на таку глибину і занурюєшся. Це означає: для того щоб пускатися в нові плавання, важливо розуміти, чи достатньо у тебе ресурсів пережити зміни життя з найменшими втратами.

Зміни необхідні і об’єктивні. Вони пов’язані з тим, що людина — це частина космічного простору, яке на нього впливає. Ми народжуємося для змін, вони спрямовані на паші самовдосконалення. А ось як ці зміни здійснити у своєму житті — залежить вже від самої людини. Чує він те, що треба змінити свій спосіб життя і почати нове життя для сучасної людини, мислення, підхід до подій, або ж вперто рухається по протоптаною стежкою. Від цього залежить його доля і подальший розвиток. Кожен період нашого формування і змін готує наступний етап життя. Якщо па даному відрізку часу ми діємо правильно, тоді і в майбутньому у нас буде можливість якнайповніше реалізувати себе.

У людини є дві основні потреби — в стабільності і в змінах. Наше минуле і сьогодення, а також нове життя для сучасної людини стабілізує нашу особистість і робить нас такими, якими ми є. Якщо це зміниться, ми зіткнемося з невідомістю, порушиться зручна знайома стабільність, до нового доведеться звикати і якось пристосовуватися. Тому всередині нас весь час живе протиріччя: і хочеться новенького, і страшно.


У житті будь-якої людини хоч раз виникала ситуація «рутина засмоктала», коли навіть благополуччя перестає приносити радість. Чому так відбувається?

Найчастіше так трапляється через те, що люди не беруть до уваги мету і сенс свого життя. На противагу цьому як приклад можна представити творчих людей. У чому секрет їхнього довголіття? У тому, що вони завжди ставили перед собою нові цілі і завдання, йшли до мрії, яка ніколи не дозволяла їм розслаблятися і втрачати інтерес до життя. Тому бажано всім навіть у повсякденній роботі знаходити щось нове і будувати нове життя для сучасної людини.


Цей період простою — перепочинок, яка, як і зміни, теж необхідна. Вона готує нас до нового повороту долі. Ми ж в ці періоди воліємо віддаватися апатії, стаємо важкими на підйом, нам або нічого не хочеться, або не можемо зрозуміти, чого саме хочеться. А адже в цей час важливо не сидіти на дивані, а тримати ніс за вітром і хоч щось робити. Наприклад, сходити кудись, з’їздити, відправитися у відрядження, на курси підвищення кваліфікації. Можна зустріти кохану саме там, куди зараз так неохота їхати, або знайдеться нова перспективна робота саме в тому місці, куди тобі зовсім не хочеться йти.

Від чого залежить «відкритість» змінам або, навпаки, небажання що-небудь міняти?

Часто певні страхи пов’язані з хворобами. Наприклад, при захворюваннях нирок люди бувають тривожними, при неполадках з печінкою відчувають страх перед життям, бояться смерті. Змін же в новому житті для сучасної людини найчастіше побоюються легеневі хворі. Виходить, що зміцнивши здоров’я, можна автоматично позбутися страху. Коли до мене на прийом приходять пацієнти з такими проблемами, я неодмінно це враховую — після лікування страхи йдуть. Ставлення до змін багато в чому залежить від темпераменту. Флегматики і меланхоліки часто болісно сприймають їх. Щоб цього не сталося, важливо врахувати темперамент з ранніх років і правильно виховувати дитину. А ось холерики — справжні фаталісти, які не просто прагнуть до змін, а самі їх провокують. Сангвініки також люблять змінюватися, відрізняються непосидючістю, різнобічними інтересами.


Мені не дуже подобається ідея ділити людей на типи. Сучасна психологія має в арсеналі стільки різних методик по типології особистості, що можна заплутатися, до якого типу ти ставишся. Мені до душі вивчати соціальне середовище, особистість і оточення людини. Можна, звичайно, припустити, що сангвініки і холерики краще адаптуються до змін, але в той же час класичний флегматик Бернард Шоу був завзятим мандрівником і творчою особистістю. Мені здається, що вся справа у вихованні. Ю. Козелецький у своїй роботі «Людина багатовимірний» писав про особливе дарі, особистісному якості, яку він назвав трансгресивного, що означає вміння особистості вийти за межі власного Я.


Можна звернутися до класифікації стилів життя, розробленої психологами. Є люди, які ставлять перед собою конкретні цілі і досягають їх, а є ті, хто просто живе сьогоднішнім днем, не прагнучи до глобальних змін, досягненню чогось великого. Крім того, до однієї і тієї ж мети один іде напролом, змітаючи перешкоди на шляху, а інший акуратно обходить перешкоди і гострі кути. Важливо і те, наскільки людина усвідомлює і хоче контролювати все, що відбувається. У самі залізні плани можуть вторгнутися непередбачені обставини. Тоді той, хто завжди діє лише у відповідності зі своїм планом, піддається набагато більшого стресу, ніж той; хто володіє певною часткою авантюризму, не прагне контролювати все і вся. Хоча в людині все рухомо, тому кожен може розвинути в собі різні боки і почати нове життя для сучасної людини.

Я б поділила людей на тих, хто шукає в житті пристрасть, і тих, хто уникає стресових ситуацій і прагне до стабільності. Якщо вона присутня в житті, тоді все більш зрозуміло і правильно, але й немає піків, гостроти відчуттів. Останнє якраз частіше відчувають ризикові люди. Як правило, це пов’язано з досвідом травматизації — відчуваєш себе більш живим, коли долаєш складну життєву ситуацію. Хтось для цього займається екстремальними видами спорту, хтось беззавітно закохується, словом, робить щось, що порушує природний плин життя. Так вони торкаються до високим вібраціям, до чогось, що бадьорить і як би струшує. Деякі мої клієнти говорять: я жив і думав, що засохну від нудьги. І раптом з цією людиною трапляється щось, про що він навіть не мріяв, і це перевертає його життя. Може, навіть травмує. Але факт у тому, що йому перестає бути нудно. Нове життя для сучасної людини — новий етап до майбутнього.


Як реагувати на несподівані зміни в новому житті для сучасної людини?

Є зміни, які ми вибираємо, і є ті, які обирають нас, є різні способи реагування на них. Перший передбачає фокусування на виниклої проблеми, коли ми міняємо причину того, що сталося. Наприклад, при втраті роботи, щоб вирішити цю проблему, потрібно знайти нову. Це допомагає відкинути самокопання і негативні емоції. Наступний спосіб реагування — відволікання від проблеми. Щоб зменшити негативні емоції, потрібно на щось переключитися. Після цього або проблема сама вирішиться, або її буде простіше вирішити. Є ще одна дуже ефективна методика — побудова нового задуму, перезавантаження. Це коли людина дивиться на своє життя новими очима, будує позитивні інтерпретації, знаходить в мінусах плюси.


Які етапи життя людини найбільш критичні?

Фізичне тіло людини розвивається по семирічним циклам Сатурна. Вони говорять про розвиток людини і про сто певних етапах (7, 14, 21, 28, 35, 42, 49, 56, 63 роки і так далі). Кризові моменти в новому житті для сучасної людини відбуваються саме в ці роки, причому гостріше і яскравіше їх переживають чоловіки. Найскладніший період — вік Христа, 33 роки, який вважається самої матеріалістичної точкою життя. До цього віку людина живе ще за рахунок оточення, рідні, близьких, набуття навичок. Але вже з 33 років потрібно вчитися віддавати світу те, що було напрацьовано, і жити за рахунок цього. Є ще дві кризи — так звані місячні вузли. Це 18,5, 37 років і 54 року. Вони розраховані дуже точно. У ці критичні моменти важливо не приймати епохальних рішень, не робити операції, не укладати угод. Такі ритми життя нормальні, логічні.

Крім того, у нас є ще й свої індивідуальні ритми життя. Наприклад, деякі фіксують, що важливі події відбуваються кожні 3,5 або 10 років.

Кризи тісно пов’язані з моментами, коли потрібно прийняти відповідальність за своє життя. Наприклад, на початкових курсах університету студенти сумніваються в правильності свого вибору; після народження первістка потрібно освоїти роль матері; перетин 40-річного рубежу, коли відбувається тотальне переосмислення життя. Всі ці етапи — нормальні, вони трапляються у більшості людей і не є ознаками нездоров’я. Окремо хочеться сказати про один з найважчих моментів для наших людей — виході на пенсію. Наскільки безболісно людина може пережити глобальну зміну, сильно залежить від соцкультури. У нашій, на жаль, немає ніякого інституту, який би забезпечив пенсіонерам не тільки гідне існування, а й можливість відчувати себе потрібними і передавати свій життєвий досвід і мудрість.


У нас через низького рівня життя пенсіонери виявляються нікому не потрібними — немов ними покористувалися, потім за непотрібністю викинули. Тому люди пенсійного віку і тримаються за свої місця, не даючи дорогу молодим — якщо вони поступляться, тугий же втратять дохід, і їх забудуть. У нас ситуація така: якщо ви хочете змінюватися — вперед, але варто враховувати, що з віком це робити все складніше — в 40 тебе вже й на хорошу роботу не візьмуть. У Європі почати життя після 40 набагато легше, ніж у нас, і на пенсію там йдуть із задоволенням, сприймаючи її як заслужений відпочинок. Я багато контактую з європейцями і наголошую, що в потрібний час вони із задоволенням передають естафету молодим, а самі присвячують час собі, будинку, подорожам. При цьому у них маса клієнтів, студентів, вони отримують визнання — те, що потрібно людині похилого віку.

Нове життя для сучасної людини розрахована для того щоб вибрати більш відповідний шлях для власного вдосконалення.