Кашель, нежить, чхання, першіння в горлі — вже добре знайомі нам ознаки запалення дихальних шляхів, адже це — респіраторна алергія — небезпечне захворювання. У більшості випадків винуватцями цих неприємностей є мікроби і бактерії.
Алергія — це стан, при якому організм конкретної людини нестандартно, занадто активно реагує на, здавалося б, цілком звичайні зовнішні фактори, що не викликають подібних реакцій у інших людей.
Механізм виникнення респіраторної алергії — небезпечного захворювання складний, але в спрощеному вигляді виглядає він так. Якась речовина, що входить до складу їжі, або контактує зі шкірою, або присутнє у вдихуваному повітрі, з якихось невідомих причин розглядається організмом як джерело небезпеки, що зазіхає на генетичне сталість його внутрішнього середовища.
Система імунітету, головне завдання якої якраз і полягає в тому, щоб оберігати організм від всього чужорідного, розцінює дану речовину як антиген і реагує цілком конкретно — виробляє антитіла. Антитіла залишаються в крові.
Через деякий час контакт повторюється. А в крові є антитіла. Повторна зустріч призводить до того, що антиген і антитіло контактують один з одним, і цей контакт є причиною алергічної реакції. Згадане нами анонімне «якась речовина», здатне провокувати розвиток респіраторної алергії — небезпечного захворювання.
Алерген може міститися у вдихуваному повітрі і провокувати виникнення алергічних реакцій з боку слизових оболонок дихальних шляхів. Це буде респіраторний алерген і, відповідно, респіраторна алергія.
Принципова особливість респіраторної алергії — небезпечного захворювання полягає в тому, що слизові оболонки дихальних шляхів взаємодіють практично з усіма видами алергенів, т. Е. І харчові алергени прямо контактують зі слизовою ротоглотки, і контактні алергени з легкістю виявляються у дитини в роті.
Що в результаті? В результаті — очевидна хвороба: алергічний риніт, алергічний синусит і т.д.
Алергія це?
Відмінності респіраторної алергії від банального ГРЗ є і їх ні з чим не сплутаєш. При респіраторні алергози виявляються нежить і (або) кашель, але при цьому:
— Не порушено істотно загальний стан;
— Збережена активність;
— Збережений апетит;
— Нормальна температура.
Зрозуміло, що все перераховане цілком може мати місце і при легкій ГРВІ. Так що ж робити? Бігати до лікарів при найменшому шмигання носом? Звичайно ж ні! Але думати, аналізувати, мати на увазі — треба. І для полегшення думання-анализирования звернемо увагу на деякі моменти, принципово значущі в ситуаціях, що мають відношення до респіраторні алергози.
При контакті з алергеном симптоми ураження дихальних шляхів з’являються дуже швидко. Т. е. Буквально хвилину тому був здоровий, і раптом соплі струмком … А температура при цьому нормальна і дитина просить поїсти … А якщо контакт з алергеном припинився — так і одужання майже миттєве. Пішли до сусіда на день народження. Тільки увійшли — почав кашляти, ніс заклало … Повернулися додому, через п’ять хвилин все пройшло.
Ще раз звертаю увагу: респіраторний аллергоз розвивається швидко. Якщо вже з’явилися підозрілі симптоми, так значить, контакт з можливим алергеном трапився зовсім недавно — хвилини, години тому. Тому завжди слід проаналізувати, подумати, згадати: а що було до того? До чхання, до кашлю, до нежиті? А що могло бути?
— Відвідали приміщення, де буваєте рідко: сходили в гості, в магазин, цирк, театр, кафе і т.п .;
— Гігієнічні процедури і наведення краси: мило, шампунь, крем, дезодоранти, духи;
— Прибирання приміщення, ремонт, будівництво і т.д .: пил стовпом, миючі засоби, нові шпалери, лінолеум;
— Поруч щось пахло і зовсім не обов’язково при цьому, щоб смерділо: будь аерозолі, дим, спеції;
— «Розцвіла черемха за моїм вікном»: контакти з рослинами, особливо в періоди цвітіння, букет в будинку, поїздка на дачу, в ліс, у поле;
— В будинку з’явилося щось принципово нове: нові іграшки, нові меблі, новий килим, новий одяг;
— Спілкування з тваринами — домашніми, дикими, кошлатими, пернатими: собаками, кішками, пташками, хом’яками, мишами, кіньми, кроликами, морськими свинками; контакт зі звірячою їжею, особливо з кормами для акваріумних рибок;
— Новий пральний порошок і все, що використовується при пранні: відбілювачі, кондиціонери, ополіскувачі;
— Їли незвичайну їжу;
— Приймали ліки.
Мало не найпоширеніший респіраторний алерген — пилок рослин.
Потенційно шкідливих рослин — безліч. Їх прийнято розділяти на три групи: бур`яни (амброзія, кульбаба, лобода, полин і т.п.), злаки (жито, пшениця, гречка тощо), дерева і чагарники (дуб, береза, верба, вільха, ясен).
Респіраторний аллергоз
Алергічний запальний процес в дихальних шляхах ніхто не позначає терміном ГРЗ. Чи не означає тоді, коли відома алергічна природа хвороби.
Ще раз іншими словами. Багатовіковий досвід народного самолікування тут не допоможе ніяк! Немає у знахарів і цілителів методів проти алергії! Яких-небудь сто років тому ніхто взагалі не знав, що це таке!
Головний, стратегічний і в більшості випадків самодостатній метод лікування будь-якого гострого алергічного захворювання дихальних шляхів — припинення контакту з джерелом алергії.
Як все просто на перший погляд, залишилися всього-на-всього дві «дрібниці»: по-перше, джерело алергії знайти і, по-друге, мати можливість його позбутися.
У випадку з дівчинкою Свєтою ніякі ліки не знадобилися: вийшли у двір, і нежить відразу припинився.
Лікування
Але є й реальний привід до того, щоб починати лікування.
Отже, починаємо.
Всі методи лікарського лікування алергії можуть бути розділені на два напрямки:
— Прийом протиалергічних препаратів всередину;
— Місцеві впливу на слизові оболонки дихальних шляхів.
Основні протиалергічні засоби для прийому всередину — антигістамінні препарати. Фармакологи постійно вдосконалюють ці ліки і придумують нові — більш активні і з меншою кількістю побічних ефектів.
Не дивно, що існують численні класифікації антигістамінних засобів, в яких вони діляться на покоління, що відрізняються за своїми фармакологічними властивостями.
Антигістамінні препарати першого покоління прекрасно відомі переважній більшості дорослого населення нашої країни, але їх міжнародні назви навіть страшно вимовляти — дифенгідрамін, хлоропирамин! А адже це знамениті Димедрол і Супрастин!
Принципові особливості антигістамінних препаратів першого покоління:
— Побічна седативну (снодійне, заспокійливе) вплив на нервову систему;
— Здатність викликати сухість слизових оболонок;
— Протиблювотну дію;
— Здатність підсилювати властивості заспокійливих, протиблювотних, знеболюючих і жарознижуючих засобів;
— Ефект від застосування дуже швидкий, але короткочасний;
— Зниження активності при тривалому прийомі;
— Хороша розчинність, тому більшість цих препаратів є не тільки в формах для прийому всередину, але і в розчинах для ін’єкцій.
Антигістамінні препарати другого покоління характеризуються тим, що практично позбавлені двох головних побічних ефектів ліків першого покоління — седативного впливу і здатності викликати сухість слизових оболонок.
Особливості антигістамінних препаратів другого покоління:
— Велика, порівняно з ліками першого покоління, антигістамінна активність;
— Лікувальний ефект швидкий і тривалий, тому приймати його можна рідко (один, іноді — два рази на добу);
— При тривалому застосуванні ефективність лікування не зменшується;
— Головний негативний момент — побічний вплив на ритм серця.
Буває це нечасто, але все-таки трапляється. Ризик цього ефекту значно підвищується, якщо антигістамінні засоби другого покоління поєднуються з протигрибковими антибіотиками, з антибіотиками групи макролідів, з деякими продуктами харчування, наприклад, з соком грейпфрута.
Антигістамінні препарати третього покоління зберігають всі достоїнства препаратів другого покоління, але позбавлені головного недоліку — впливу на ритм серця.
Завершуючи тему протиалергічних ліків для прийому всередину, слід звернути увагу ще на два важливі обставини.
По-перше, крім антигістамінних засобів є ще й препарати профілактичної дії. Типовий представник таких препаратів — Кетотифен.
