Віка Дайнеко: «Я ніколи не роблю погано людям …»


Відкритість, чесність, легка наївність і неймовірна доброзичливість дозволяють виділити Вікторію Дайнеко серед багатьох інших молодих виконавиць. «Мені дуже подобається те, що я роблю, я обожнюю всі пісні, які я співаю», — ділиться Віка секретом свого успіху

Віка, які якості, на твій погляд, життєво необхідні співачці?
Звичайно ж, голос! А ще бажання співати і величезна працездатність (посміхається)!

Є якісь життєві закони, що ти особисто ніколи не порушуєш?
А як же без них? Якщо взагалі жити, ігноруючи ці закони, то можна втратити себе як людину. Я ніколи не роблю погано іншим людям — погане завжди повертається. Потрібно жити в мирі з собою і оточуючим, не переходити нікому дорогу.

Могла б ти порозумітися з генієм?
Дуже часто генії — це люди ніби з іншого світу. Але з деякими з них все ж можна чудово спілкуватися. Наприклад, генієм для мене є мій продюсер Ігор Матвієнко. Він написав багато прекрасних пісень. Я його дуже поважаю і захоплююся ним.

Цікаво, що може вивести тебе з себе?
Я дуже миролюбний і добрий чоловік. Але я можу розлютити і стати капризною, коли я голодна або коли хочу спати.

Що таке має статися в твоєму житті, щоб ти сказала собі: стоп, я зробила все, що повинна була, пора б і зупинитися!
Ой, думаю, що поки мені рано думати про таке. Можливо, коли мені буде років 60 або 70, я скажу щось подібне, але зараз я рухаюся тільки вперед!

Ти читаєш всі численні плітки про себе?
Зрозуміло, читаю. Мені ж цікаво, що про мене пишуть, який мене малюють в Інтернеті, газетах і журналах. К «качках» я вже давно навчилася ставитися філософськи, як до частини своєї роботи, та й годі. Тому вони мене не тільки не засмучують, а навпаки — веселять.

Чи віриш ти у карми?
Я вірю в долю, в карму. Вважаю, що багато чого в нашому житті трапляється тому, що так мало статися.

Цілі по мірі їх досягнення змінюються. Можеш пригадати свою найпершу мрію?
Коли мені було років 8, я мріяла стати фотомоделлю. А потім з 12-ти я захотіла стати співачкою і подумала, що якщо я буду відомою співачкою, то мене постійно будуть фотографувати — так і вийшло. Зате для мене зараз зйомки у фотосесіях — це справжнє задоволення і одна з улюблених частин роботи.

Якщо була б можливість повернути час назад, що б ти змінила?
Я ні про що не шкодую і ціную все те, що у мене зараз є, все, що зі мною відбувалося. Я б не стала нічого міняти.

Життя творчої людини — немов постійна гонка за часом. Як можна все встигнути зробити, не загубивши те хороше, що нам дає життя?
Насправді, чим більше справ, тим більше встигаєш. Але за цією суєтою я ніколи не забуваю про найголовніші цінності: про людей, яких люблю, про просте людське спілкування.

Нещодавно в ефірах радіостанцій з’явилася ваша з групою «Любе» спільна пісня «Мій адмірал». Ти казала в пресі, що дуже сильно хвилювалася при записі. Це правда?
Звичайно! Пам’ятаю, коли Ігор Матвієнко сказав мені, що я буду співати з «Любе», я просто не повірила. Для мене спільна робота з групою такого рівня — це новий творчий етап, нова висота. Тому я сильно хвилювалася при записі, та так, що навіть відразу не змогла правильно заспівати, розгубилася. Але в підсумку я впоралася з хвилюванням і прочитала свій речитатив чудово. Про речитатив я жартую, звичайно. Просто моя вокальна частина в цій композиції стилізована під читання листа.

Про що ти думаєш в даний момент часу?
Про все і ні про що (посміхається).