Хроніки Нарнії: Принц Каспіан


Вже не за горами той момент, коли, побачивши в назві фільму слово «хроніки» нормальний глядач почне (якщо вже не почав) нервово здригатися і починати шукати в репертуарі інший фільм для перегляду. І фільми а ля «Принц Каспіан» зіграє в цьому чималу роль.

Четвірка англійських дітей, знайомих глядачеві якщо не по книгах Клайва Стейплза Льюїса, то за попереднім фільму Ендрю Адамсона, через рік після описаних в «Леві, чаклунка і платтяна шафа» подій знову опиняються в Нарнії, яка, проте за цей час зазнала значних змін — тварини майже не говорять, дерева не танцюють, а всім заправляє тиран Міраз (вкрай говорить для слов’янського вуха прізвище). Викликана незаконно скинутим принцом Каспіаном четвірка негайно знову перетворюється на стародавніх королев і королів Нарнії і приступає до порятунку цього світу від мерзенного диктатора.

На щастя, в грудні 2005 року, що ознаменувався виходом першої частини септуагінти про Нарнію, я ще не був зобов’язаний боргом служби отсматрівать левову частку вітчизняного прокатного репертуару, бо другої частини (у порядку публікації) виявилося більш ніж достатньо. Достатньо для того, щоб зрозуміти наступне: а) «Каспіан» (і, очевидно, вся знята франшиза) — спроба відповіді «Діснея» на «Володаря кілець», шанувальником якого я теж, втім, не є; б) спроба ця невдала чинності змін, внесених до оригінал Льюїса, причому людьми, явно поступаються йому в таланті; в) «Каспіан» придатний для перегляду дітьми до середнього шкільного віку, але навряд чи запам’ятається їм більше, ніж які-небудь «Хроніки Спайдервика». Мабуть, єдиним світлою плямою фільму є миші-лицарі — ось тут у всій красі проявився талант Адамсона, причетного до створення чудового Кота в Чоботях з «Шрека». Але цього, як не крути, на 2,5 години екранного часу обмаль.