Процедура розвінчання після розлучення

Ось і настав найщасливіший момент у житті двох люблячих один одного людей — День з’єднання двох сердець. До даної події в житті потрібно підходити дуже відповідально, так як Ви тепер відповідаєте не лише за себе, а й за свою другу половинку «і в радості і в горі».


А ось постати удвох перед Богом — це вдвічі відповідально. У наш годинник вінчання стало просто помпезністю. Обряд став якимось публічним шоу, черговий раз погуляти і випити. Але варто знати, що такий крок не повинен стати даниною моді, а обдуманим, розміреним, обопільним рішенням.

Церква розлучення не вітає і засуджує, але існує поблажливість до людської немочі. Процедуру розвінчання після розлучення і дозвіл вступ до іншої шлюб може здійснити тільки архієрей. Для того щоб звернеться до архієрея з проханням розвінчати і зняти благословення, необхідно мати при собі документ про розлучення і щоб були відсутні канонічних перешкод для вступу в новий шлюб. Але в Православ’ї існує і обмеження на вторинне церковне шлюб — не більше трьох шлюбів.

Існує перелік мотивів для здійснення розвінчання після розлучення. Він дуже великий. У 1918 році Собор російської Православної церкви перерахував цей перелік.

Першою і найголовнішою причиною церковного розлучення, як і прописано в Євангелії, є перелюб одного з подружжя. Якщо одна зі сторін шлюбу відійшла від Православ’я, поміняв віру сповідання. Вступ будь-якого з подружжя у другий шлюб. Вагомою причиною для розвінчання вважається не здатність до спільного життя, через самокалічення одного з подружжя. Так само захворювання на сифіліс або проказою дає право на розірвання церковного шлюбу, пороки, які вважаються протиприродними, якщо людина зникла безвісти і знаходиться в розшуку впродовж довгого часу. Ще один з мотивів для розвінчання, який у наш час зустрічається все частіше — це посягання на здоров’я і життя одного з подружжя і дітей. Звідництво і снохачество теж привід звернеться до архієрея. Так само, якщо один з подружжя невиліковно душевно хворий, не може відповідати за свої дії.

Цей перелік мотивів діє і сьогодні. Але в 2000 році цей список був доповнений ще деякими причинами. Це найпоширеніші в нашому житті явища. Процедура розвінчання можлива, якщо один з подружжя хворий на СНІД, дане захворювання засвідчено медиками. Ще однією причиною розірвання церковного шлюбу є хвороба одного з членів сім’ї наркоманією та алкоголізмом. Для цього необхідно надати медичного висновку, тільки на цій підставі ви зможете отримати розірвання даного шлюбу. Так само для зняття благословення існує ще одна причина, на мій погляд, найбільш огидна й жахлива, якщо жінка робить аборт при незгоді другої половини. Допускаються виключення, якщо аборт необхідний за медичними показаннями або вагітність несе загрозу для життя жінки.

Як такої «процедура розвінчання після розлучення» не існує. Процес розірвання церковного шлюбу полягає в тому, що вам дадуть дозвіл і благословення на другий шлюб. Але при цьому шлюб має бути офіційно зареєстрований в державних органах. Тільки в цьому випадку Вас зможуть повінчати вдруге. Цивільний шлюб в православній етиці вважається співжиттям і блудом, вважається гріхом — перелюбством, тому такі шлюби не вінчають. Інтимні стосунки в неукладеним шлюбі — це дуже великий гріх.

Якщо ви все ж вирішили узаконити свої стосунки вдруге і прийшли до спільного рішення постати перед Богом для з’єднання своїх душ, то слід звернутися з проханням про розвінчання першого шлюбу в місцеве Єпархіальне управління і вам підкажуть, як правильно скласти і написати прохання на ім’я архієрея. З собою обов’язково мати свідоцтво про вінчання в першому шлюбі, документ про розірвання першого шлюбу і про те, що укладений новий. Відвідування церкви після розлучення колишнього подружжя, що не вважається обов’язковим. На розвінчування може подати один з подружжя, якщо має на те вищевказані причини.

Перш ніж прийняти рішення про вінчання, пам’ятайте, що це таїнство, яке потрібно пронести через усе своє життя без краплі жалю. Міцніше, ніж союз на небесах ніхто ще не придумав! Ви тепер відповідальні не тільки один перед одним, а й перед Богом. Тому ставлення до цього обряду має бути дуже серйозним. На мою думку, не варто після розпису в держ. органах бігти відразу до церкви і віддати данину традиції. Може варто прожити кілька років в законному шлюбі, а з часом, зрозумівши, що на всьому білому світі це твоя друга половинка і ви готові взяти відповідальність за кохану людину і майбутніх дітей. Задумайтесь над цим серйозним кроком! У сім’ї повинні бути Віра, Довіра і Любов!