Типи характеру дітей

У будь-якому дитячому садку, в сім’ях ваших друзів і знайомих, напевно є діти, що відрізняються по своїй поведінці від інших. А може це ваша власна дитина? Він ніяк не може вписатися в загальну масу дітей, а підходить лише під визначення «шустрик» або «черепашка». Це самі «крайні» типи характеру дітей, так поширені в наш час.


Таке не наукова назва цілком виправдано: воно м’яке і в той же час точно описує особливість гіперактивного або занадто повільного дитини. Особливо яскравими подібні якості бувають у віці від 3 до 7 років, у дошкільному віці. На жаль, немає ні методики виховання таких дітей, ні окремих правил поведінки з ними. А даремно. Батькам і вихователям доводиться поступати з ними так, як їм диктує власний досвід і ситуація. Так з часом «Шустрик» стає звичним, що він — хуліган, а «черепашке», що він завжди — самий останній. Так вони і ростуть, плекаючи в собі комплекс неповноцінності, в той час, як їх провини в такій поведінці зовсім немає. Така вже особливість їх темпераменту і характеру, і лише в останню чергу — виховання. Корисно буде розглянути кожен з цих типів характеру дітей докладніше.

Спочатку слід розібратися з «шустриками» (це гіперактивні діти). З ними всім нелегко, особливо батькам: подібні діти не сидять на місці ні секунди, затримати на чомусь їх увагу абсолютно неможливо, вони насилу фіксуються в часі і просторі. Дивлячись на таку дитину, хочеться порівняти його з рухомим шматочком ртуті, навколо якого падають, літають і розбиваються предмети самі собою. Причинами такої поведінки може бути кілька факторів: починаючи від простого стресу і закінчуючи органічним ураженням мозку.

Батьки повинні розуміти головне: не тільки їм важко, важко і дитині поодинці справлятися зі своєю гіперактивністю. Психологами, які займаються проблемою гіперактивних дітей, була вироблена ціла система практичних порад батькам «шустриков». Ось основні з них:

1. Будьте послідовними і постійними;

2. Намагайтеся завжди вести розмову спокійно і повільно;

3. Не лякайтеся свого роздратування або гніву. Все це нормально, якщо правильно його контролювати. Якщо ви починаєте серйозно сердитися, то це не означає, що ви втратили любов до свого непосидючому дитині. Просто потрібно навчитися відокремлювати манеру його поведінки, яка вас дратує, від його особистості. Скажіть дитині: «Я тебе люблю. Мені просто не подобається, коли ти ламаєш свої іграшки і розкидати їх по всій кімнаті»;

4. Намагайтеся уникати постійних заборон і обсмикувань — «перестань», «не смій», «не можна» і так далі;

5. Обов’язково забезпечте дитині строгий режим і розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) докладний розклад сну, їжі, прогулянок, ігор, занять і звичайних домашніх обов’язків. Намагайтеся дотримуватися цей розклад, незважаючи на бажання дитини постійно від нього відхилятися. Він звикне з часом до розміреного, наведеною в систему життя.

6. Не давайте дитині всі іграшки відразу. Дайте одну — дві і нехай награється вдосталь, тоді можна дати іншу. Якщо він сів за стіл малювати, нехай на столі не буде нічого зайвого, тому, що гіперактивному дитині не під силу самостійно відсікати все, що йому заважає на даний момент.

7. Враховуючи підвищену збудливість своєї дитини, постарайтеся, щоб у грі одночасно брало участь не більше 2 — 3 дітей.

Необхідно, щоб ігровий арсенал гіперактивної дитини містив різні конструктори, пазли, звичайні настільні ігри. Не переживайте, якщо дитині не під силу буде відразу підлягає над ними сидіти. Проявіть терпіння і іноді грайте з ним не тільки в м’ячик, а, наприклад, в шахи. Тоді з часом він привчиться займати себе іграми довгий час. Ми часто недооцінюємо силу найпотужнішого стимулу — згоди батьків пограти разом з дитиною. А адже заради цього він буде готовий забути і про футбол, і про біганину по вулиці, і про капризи. Фахівці стверджують, що при правильному вихованні гіперактивна дитина рокам до дванадцяти виростає в абсолютно нормального підлітка.

Тепер трохи про «черепашках». Про них фахівці говорять не так часто, тому що до певного віку повільні діти, як правило, не турбують батьків. Вони списують усе на вік: мовляв, ще маленький, виросте, навчиться робити все швидше. Тим часом, «черепашки», це окремий, особливий тип характеру дітей, при якому дитина потребує з самих ранніх років серйозної корекції — терплячою і щоденної. Особливо заважає повільність цих діточок, коли вони знаходяться поза домом — у школі, в садку, на тлі однолітків, визначених правил та ігор. Фахівці вважають, що подібні типи характеру формує не тільки вроджена повільність, а й перекіс у вихованні надмірно авторитарних і вкрай енергійних мам. Отже, чим же нам, батькам, допомогти нашим улюбленим «черепашкам»?

Вже до віку чотирьох років потрібно познайомити малюка, для чого годинник і що таке час. Так ви сформуєте основу сприйняття часу. Дитина навчиться розуміти, що можна і чого не можна встигнути за годину, півгодини. Краще паралельно купити кілька різних пісочного годинника. І частіше використовуйте їх — під час одягання на прогулянку, під час їжі або збору іграшок. Завжди заохочуйте дитину в кожній конкретній ситуації: «Дивись, сьогодні ти вже одяглася за десять хвилин, ще весь пісочок не висипався!» Тоді вже наступного разу дитина стане співвідносити свої повільні дії з реальним часом. Велику користь приносять також різного роду змагання між дітьми і дорослими на тему: хто швидше. Звичайно ж, дорослим доведеться злегка піддатися, зате дитина отримає свою порцію похвали за перемогу, за можливість стати найпершим і найшвидшим. Діти- «черепашки» особливо болісно ставляться до свого відмінності від однолітків, які ганяють на велосипеді або грають у футбол. Через свою неквапливості вони більше люблять малорухливі гри. Саме тому вони вже до 5 — 6 років добре читають і пишуть. Але проблема в тому, що думки у них випереджають руху. Це створює проблеми в школі, коли дитина знає, як зробити завдання, але фізично не встигає його виконати.

Як бачите, батькам цілком під силу допомогти своїм «Шустрик» і «черепашкам». Тільки не лайте їх даремно, а, спробуйте зрозуміти ці типи дітей. Створіть сприятливі умови, щоб вони змогли компенсувати особливості свого темпераменту і характеру.