Психологічне виховання дітей у неповній сім’ї

На жаль, в усьому світі, незважаючи на зростаючий рівень життя, кількість неповних сімей неухильно зростає. Це, в першу чергу, пов’язано зі збільшенням числа розлучень. Діти, які опинилися в таких сім’ях, виховуються одним із батьків, в більшості випадків — це мати.


Неповні сім’ї стикаються з численними труднощами. В основному це матеріальні труднощі, тому що замість обох батьків сім’ю змушена матеріально забезпечувати лише мати. Діти особливо чутливі до різниці в матеріальному достатку родини до і після розлучення і досить важко переживають цю проблему, бачачи, як інші діти в повних сім’ях забезпечені краще їх. Це позначається негативно на психіці дитини, викликаючи в нього почуття заздрості і неповноцінності.

Педіатри давно помітили, що діти виховуються в неповних сім’ях, більш часто хворіють гострими і хронічними захворюваннями. У першу чергу це пов’язано з тим, що мати змушена посилено працювати, дбаючи про матеріальне становище сім’ї, відкладаючи турботу про здоров’я дітей на другий план. Статистика свідчить, що саме серед тих, хто виріс в неповній сім’ї часто зустрічається прихильність до шкідливих звичок, а також висока ймовірність загибелі від насильства. Це пов’язано з відсутністю контролю з боку батьків. Після розлучення у дітей виникає несвідомий гнів на батьків, він починають звинувачувати в розлученні самих себе, у них загострюється відчуття самотності й тривоги. Все це, звичайно ж веде до зниження успішності в школі, до проблем спілкування з однолітками. Як бачимо численні проблеми дітей в неповних сім’ях, звичайно ж, вимагають вмілого психологічного виховання.

Психологічне виховання дітей у неповній сім’ї в першу чергу повинна бути спрямована на те щоб дитина в такій сім’ї не відчував себе нелюбимим і самотнім. Діти завжди дуже чуйні на любов і ласку. І самотній батько, який виховує дітей завжди повинен це пам’ятати. Ніякі подарунки не замінять дитині спілкування з матір’ю, її ласки і розуміння. Психологічне виховання дітей у неповній сім’ї передбачає також деякі відмінності у вихованні дітей різної статі. Так, наприклад, хлопчик, залишившись після розлучення з матір’ю, не повинен відчувати надмірної опіки з її боку, в іншому випадку з нього виросте чоловік, не здатний приймати самостійні рішення і дуже залежний від жінки. Дівчинка ж залишившись без батька не повинна звинувачувати батька в розлученні, інакше надалі вона буде недовірливо ставитися до всіх чоловіків у її житті. Правильному психологічному вихованню дітей у неповній сім’ї часто заважає авторитарність батька. Такий батько вважає правильним вихованням жорсткий контроль над поведінкою свого чада.

Дитина росте заляканим, похмурим і згодом у нього часто виникають психологічні проблеми з іншими дітьми в саду або в школі. Правильному психологічному вихованню дітей у неповній сім’ї також шкодить інша манера виховання — байдужість батьків та відсутність контролю над дітьми. Батько пускає все на самоплив, і якщо діти стають некерованими, завжди знаходить для себе виправдання. Психологічне виховання дітей у неповній сім’ї не повинно допускати формування в характері дитини недоліків, викликаних відсутністю одного з батьків. У дитині насамперед треба поважати особистість .Мать, виховуючи дітей, насамперед повинна завоювати авторитет у дітей за допомогою прикладу своєї поведінки і способу життя. Особливість психології дитини така, що він неусвідомлено наслідує як хорошому, так і поганого і завжди схильний слідувати саме прикладам поведінки, а не моралей. Саме тому при психологічному вихованні дітей у неповній сім’ї надзвичайно важливий постійний контроль матері (батька) за своєю поведінкою і вчинками. Мати, щоб завоювати авторитет у дітей повинна завжди з повагою ставитися до оточуючих людей і поважати своїх батьків.

Вона повинна бути готова завжди прийти на допомогу близьким людям, які потребують допомоги. Психологічне виховання дітей у неповній сім’ї передбачає і те, що діти завжди поважають тих, хто готовий їх вислухати будь-якої хвилини, зрозуміти і прийти на допомогу. Таким чином, психологічному вихованню дітей у неповній сім’ї має приділятися першорядне значення. Тільки так, за відсутності одного з батьків діти отримують повноцінне виховання і стають дорослими людьми, прекрасними в усіх відношеннях.