Психологічні аспекти виховання дітей у сім’ї

Найбільш важливі психологічні аспекти виховання дітей у сім’ї пов’язані з характером взаємовідносин у системі батьки — діти. Позитивне взаємодія включає в себе обопільну готовність чути іншу сторону і відгукуватися на її нагальні потреби.

Будь-які порушення в цій галузі призводять до негативних наслідків. У найближчій перспективі це негативно позначається на процесі виховання дитини, оскільки той перестає чути батьківські настанови і реагувати на них. Так спрацьовує механізм психологічного захисту від зайвого вторгнення в особистий простір. У довгостроковій перспективі такий характер відносин може викликати стійке відчуження, яке яскраво проявиться в перехідному віці.


До найбільш значущих психологічним аспектам виховання дітей у сім’ї, безумовно, відноситься формування комунікативних навичок. Саме в родині дитина вчиться спілкуванню, засвоює зразки реакції не ті чи інші обставини, вчиться взаємодіяти і близькими і далекими людьми. При цьому діти приміряють на себе різні соціальні ролі: молодшого члена сім’ї, старшого дитини по відношенню до молодшої сестри або брата, учасника суспільно значимої групи (будь то дитячий колектив в дитячому садку або шкільний клас) і т.д.

Відзначимо, що в різних сім’ях ці процеси протікають абсолютно по-різному. Найбільші можливості для розвитку отримують, як це не дивно звучить для сучасної людини, діти у великих сім’ях. Мікросоціум, яким є кожна сім’я, насправді максимально може бути втілений лише на прикладі родини з двома — трьома і більше дітьми. Тут розширюється діапазон соціальних ролей, які виконують діти в тих чи інших обставинах. Крім того, комунікативну взаємодію в таких сім’ях набагато більш багате і насичено, ніж у сім’ї з однією дитиною, наприклад. Молодші діти в результаті отримують великі можливості для особистісного зростання і вдосконалення своїх самих різних якостей.

Історичний досвід тільки підтверджує ці спостереження фахівців. Адже відомо, що знаменитий хімік Д.І. Менделєєв був сімнадцятим дитиною в сім’ї, третіми дітьми були такі знаменитості минулого, як поетеса А.А. Ахматова, перший у світі космонавт Ю.А. Гагарін, англійський письменник і математик Льюїс Керролл, класики російської літератури А.П. Чехов, Н.І. Некрасов і багато інших. Цілком імовірно, що їх таланти зароджувалися і опрацьовувалися в процесі сімейного виховання та комунікативної взаємодії у великих сім’ях.

Звичайно, психологічні аспекти виховання дитини в соціально благополучних і мало благополучних сім’ях мають свої особливості. Наприклад, якщо в сім’ї мають місце постійні конфлікти між батьками, або ж батьки розлучаються, то дитина перебуває в ситуації найсильнішого психологічного стресу. У підсумку нормальний процес виховання порушується. Причому ми розглядаємо тут цілком соціально благополучні сім’ї. Але ж є цілий пласт сімей, де батьки — люди п’ють, і вони взагалі не подають своїм дітям позитивних прикладів соціальної поведінки!

Величезне число розлучень сьогодні спонукає нас говорити і про цієї проблематики. Адже в підсумку цілісність сімейного вогнища порушується, і процес виховання на певний період, по суті, переривається. А після відновлення від кризи дитина виявляється зовсім в іншій психологічній обстановці, ніж раніше. І йому доводиться підлаштовуватися під умови, що змінилися.

Виховання дитини в неповній сім’ї ускладнюється збіднінням його оточення. У такій ситуації діти не бачать зразка чоловічої поведінки (а ці сім’ї, як правило, живуть без батьків; набагато резе буває, коли дітей виховує НЕ мати, а батько). Виховання в подібних умовах неодмінно має враховувати зазначені психологічні аспекти. Для того, щоб виховати повноцінну особистість, мама в такій сім’ї повинна, з одного боку зберігати свою природну жіночність, виконувати традиційні соціальні ролі матері, господині. Але з іншого боку, вона зобов’язана часом демонструвати істинно чоловічу твердість характеру і вимогливість. Адже діти в реальному житті повинні зустрітися в рідному домі і з тієї, і з іншою моделлю повсякденної поведінки.

Величезні додаткові можливості повноцінного виховання дітей у неповній сім’ї дає наявність позитивних зразків чоловічої поведінки з боку близьких родичів і друзів родини чоловічої статі. Дядя, наприклад, може частково взяти на себе роль відсутнього батька, займаючись з дітьми, граючи з ними, займаючись спортом, спілкуючись і інш.

Добре, якщо виховання дітей у сім’ї буде засновано на співпрацю і довірі. Ми часто забуваємо, що кожна дитина з народження налаштований на повноцінну співпрацю з дорослими. На догоду миттєвому спокою, зручності, тиші ми нерідко осаджувати дитячі пориви до спілкування, до спільної діяльності. Чи варто потім дивуватися, що наше правильне зовні виховання не дає очікуваних результатів? Але не варто забувати, що контакт з дитиною відновити ніколи не пізно. Просто в різні періоди це вимагає різних зусиль. Повноцінні гармонійні стосунки в родині (і лише вони!) Створять міцну грунт для позитивного педагогічної взаємодії. І ось тоді результати не забаряться себе чекати!