Жіноча стать і чоловічий в природі

Про те, яким чином природа вирішує, народитися маленькій людині хлопчиком або дівчинкою, відомо зі шкільного курсу біології. Наша генетична інформація закодована в 46 хромосомах, з яких 23 належать матері і знаходяться в яйцеклітині, а 23 — батьківські, в сперматозоїді.


Саме 46-я хромосома, яку несе сперматозоїд, визначає стать: якщо це Х-хромосома — народиться дівчинка, якщо Y — хлопчик. Але не все так просто навіть на тому етапі розвитку, коли клітини можна порахувати на пальцях. На світ з’являється чимало людей, у яких бракує тих чи інших хромосом або з’являються додаткові. Жіноча стать і чоловічий в природі відіграють особливо важливу генетичну роль.


Таку патологію фахівці називають полісемією. Найбільш поширена полісомій з однієї додаткової Х-хромосомою у чоловіків: з 1000 хлопчиків 2 — 3 народжуються з нею. У них знижена вироблення тестостерону. Іноді це призводить до безпліддя, іноді — до появи вторинних статевих ознак за жіночим типом, але досить часто носій «зайвої» хромосоми може про неї і не підозрювати. Зустрічаються і жінки, у яких відсутня друга Х-хромосома, — в підлітковому віці вони сильно відстають у розвитку від одноліток — або з’являються зайві.


За підрахунками американського біолога Енн Фаусто-Стерлінг, зі змішаними статевими ознаками народжуються 1,7% людей — начебто небагато, але в загальній сумі це мільйони чоловік.

Фаусто-Стерлінг одну зі своїх популярних праць назвала «П’ять підлог: чому поділ на чоловіків і жінок неповно». На її думку, крім чоловіків (male) і жінок (female), слід виділяти гермафродитів, у яких ознак того й іншого статі порівну (herm), або ж з переважанням чоловічих (merm) або жіночих (ferm) функцій і особливостей. Втім, існували ці «зайві поли» завжди: скажімо, античні лікарі, які не знають нічого про хромосомах, вважали, що в матці жінок є три камери — для виношування окремо хлопчиків, дівчаток і гермафродитів. Жіночою статтю і чоловічим в природі прийнято вважати всіх людей, але крім людей — гермафродитів.


Однак і без хромосомної плутанини визначення статі є тривалим процесом. Формування статевої приналежності відбувається в кілька етапів, і ускладнення можливі на кожному. Крім генетичної статі, виділяють також гонадний (формується на етапі диференціювання гонад — внутрішніх статевих органів), гормональний (залежить від гормонального фону та переважання в ньому андрогенів або естрогенів), соматичний (визначається за зовнішніми статевими ознаками) і цивільний (фіксується у свідоцтві про народження та інших документах).

Крім того, говорять також про психічне поле — усвідомленні людиною себе як чоловіка або жінки, або ж складного істоти з переважанням тих чи інших ознак. Користуючись цим же правом, приймають рішення про зміни статі (соматичного і гормонального, а також цивільного) транссексуали, щоб привести в гармонію фізіологію і внутрішнє самовідчуття.


Тендер на тендер

Чому можливість самостійно вирішувати, бути нам чоловіком чи жінкою, з’явилася саме останнім часом? Мабуть, за двома взаємопов’язаним причин. По-перше, це трансформація моделі сім’ї та поступове розмивання соціальних ролей чоловіка та жінки. По-друге, штучне запліднення і сурогатне материнство, не кажучи вже про усиновлення, дозволяють поповнювати сім’ю і самотнім жінкам, і одностатевим парам. Пол — більше не «доля, зумовлена ​​анатомією», як писав Зигмунд Фрейд. У нас з’явилася можливість вибирати ту модель поведінки, яка нам здається зручною, незалежно від того, вважається вона «чоловічий» або «жіночої». І тут має значення ще один різновид статі — соціальна стать, або тендер. Жіноча стать і чоловічий в природі значно важливий.


Тендер включає в себе сукупність моделей поведінки, які покладаються притаманними чоловікам чи жінкам: «мужність» або «жіночність» у самому конкретному значенні цих слів. Тендерні стереотипи змінюються залежно від настроїв, що панують в суспільстві. Скажімо, в європейських дворянських колах XVIII століття в поняття мужності входило не тільки вміння володіти шпагою, але і підкованість в області косметики та парфумерії. Самі того не усвідомлюючи, сучасні «нові амазонки» можуть протягом дня кілька разів змінити тендерну поведінка: за кермом машини в пробці або на робочій нараді вони проявляють зовсім інші, часом «нежіночною» якості, ніж в салоні краси або на прогулянці з дитиною. Втім, давно вже висловлюються сумніви, що неодмінною приналежністю «мужності» є агресивність і владність, а «жіночності» — ніжність і легковажність.

Є й середній варіант соціальної статі — бігендер. Він притаманний людям, які відчувають себе те чоловіком, то жінкою, і відповідно до цього змінює поведінку, манеру розмовляти і навіть лексику. Серед молодих дівчат, особливо представниць неформальних субкультур, можна зустріти таких, хто говорить про себе в чоловічому роді («я сказав», «я пішов»), не будучи притому ні трансвеститами, ні лесбіянками. Жіноча бігендер швидше підкреслює те, що ми ще не зовсім вільні від патріархальної культури: «Прагнучи говорити і вести себе подібно сильній статі, жінки несвідомо вибирають більш привабливу для себе роль, якою в патріархальному суспільстві є чоловік».


Моделі тендерного поведінки ми засвоюємо в дитинстві, коли у нас з’являється усвідомлення своєї статі. У цей час починається навчання особливостям, властивим, на думку наших батьків, хлопчик чи дівчинка: перші грають у машинки, другі — в ляльки, першим не можна плакати, другим — битися … Але крім трансляції тендерних стереотипів на словах, батьки виховують дітей особистим прикладом, який малюки засвоюють швидше: «Раз мама і тато так поводяться, значить, це правильно». Адже мати в уявленні дитини — це образ ідеальної жінки, а батько — Ідеального Чоловіки.

Як може формуватися тендерну самосвідомість лесбіянок? Такі дівчатка часто виховуються в сім’ї, що з владної матері і слабкого батька, і приймають таку модель відносин як єдино можливу. Згодом вони можуть спробувати завести зв’язки з чоловіками, але, так як вони переносять засвоєну в дитинстві модель на власні відносини, то часто вони обирають таких же партнерів, яким був їхній батько, і розчаровуються у чоловіках взагалі. Дуже багато чого ми можемо зрозуміти про себе і своїх уявленнях про ставлення підлог, якщо згадаємо, які вчинки демонстрували нам батько і мати, або інші значущі дорослі.


По суті, практично будь-яка поведінка, вибивається з стереотипних уявлень про «чоловічому» і «жіночому», можна назвати «третім підлогою» — і його проявів набагато більше, ніж може здатися. Сучасність не вимагає від нас «бути жінками» щомиті. Набагато частіше нам потрібно бути просто людьми. Світ рухається до глобального усвідомлення того, що головне — не те, що між ніг, а те, що між вух.