Школа: чому дитина плаче, не відпускає маму

Початок навчання в школі — це один з найбільш значущих етапів у житті Вашої дитини. На цьому ступені він набуває новий соціальний статус. Він стає учнем. У цей час у нього з’являються нові обов’язки, вимоги, враження, нове спілкування. Все це пов’язано з великими емоційними навантаженнями. Природно, необхідно враховувати, що в школі дитина проводить основний час. Школа дійсно стає для нього другим домом. Тому необхідно правильно емоційно підготувати дитину до першого класу.


Дорогі матусі, я думаю, що багато хто з Вас задавали собі питання: «Коли приходить час іти до школи — чому дитина плаче і не відпускає маму». Психологи, розглядаючи дану досить поширену проблему, приходять до наступних висновків.

Зовсім недавно Ваш дитина ходила в дитячий садок або сидів з Вами будинку. І тут різко він потрапляє в незнайому для нього середовище. Школа викликає у нього стан стресу. Дитина мало того, що знаходиться в нових умовах, його ще й оточує величезна кількість дітей. До такого числу нових облич він може бути просто не готовий. Адаптація у дітей до школи проходить по-різному. Їм доведеться витратити якийсь час, необхідне для того, щоб звикнути до змін. У середньому для цього необхідно 5 — 8 тижнів. Якщо Ваша дитина дуже рухливий, то і адаптація до нового середовища пройде швидше. Діти йдуть у перший клас переважно в семирічному віці. Чому даний вік у більшості дітей є кризовим? У цей час на дитину покладається додаткова відповідальність, якої він раніше не знав. Школа вимагає від нього швидкого дорослішання, у той час як його набагато більше цікавить побігати де-небудь у дворі. Такий стан речей суперечить його життєвої позиції. Дійсно, складно звикнути, що тепер його день розписаний по годинах, першокласник не може грати, спати, їсти, коли забажає. Тепер він повинен все це робити за часом, і з дозволу вчителя. Почуття нової придбаної відповідальності не відпускає його.

Часто початок навчального року стає не просто важким періодом у житті першокласника, а й психологічно травматичним. Будь-яку маму хвилює душевний стан її дитини. Якщо дитина плаче, не хоче йти в школу, не відпускає маму, Вам необхідно психологічно підтримати Вашої дитини, правильно його настроїти. Постарайтеся поставити себе на місце дитини. Чому Вам повинні подобатися зміни, що відбулися з Вами в один день, повністю перевернули все Ваше життя? Ви зобов’язані ходити до закладу, де нікого не знаєте, де ніхто ще не знає Вас. Ще вчора вся увага була звернена тільки на Вас, а сьогодні навколо знаходяться десятки інших дітей. Вам постійно роздають які-небудь вказівки, яким Вам необхідно слідувати. З’являється безліч заборон. Додамо сюди можливі конфлікти, і картинка про школу складається в розумі першокласника не особливо приємна. Дитині доводиться міняти себе, і в шалено короткі терміни. Все це вимагає величезних витрат як фізичних, так і психічних. У цей час дитина погано спить, худне, вередує під час їжі, іноді плаче. Крім того, першокласник може замикатися в собі, висловлювати свій внутрішній протест, відмовлятися слідувати дисципліні. Його не відпускає почуття несправедливості. Такий стан дитини легше попередити, ніж змінити.

Спробуйте завчасно починати розвивати в дитині самостійність. Нехай він сам починає приймати які-небудь рішення. Тоді він стане впевненим у собі. У ньому не буде розвиватися боязнь з чим-небудь не впоратися, боязнь допустити якісь помилки. Часто діти не приступають до чогось нового, тому що не хочуть виглядати гірше на тлі інших дітей. Тому розвиток в дитині почуття самостійності у прийнятті рішень допоможе йому з більшою легкістю стати на нову сходинку його життя, під назвою: «школа». Постарайтеся скласти режим дня дитини. Нехай він сам Вам у цьому допоможе. Починаючи з часу, коли йому необхідно прокинутися, почистити зуби, зробити зарядку, закінчуючи часом сну. Визначте разом з вашою дитиною, коли саме ви будете йти на прогулянку, скільки це займе у вас часу; скільки часу він може пограти в комп’ютерні ігри; скільки часу приділити перегляду телевізора. Вам необхідно уважно слухати дитину, співпереживати його проблем і переживань. Нехай поділиться з Вами емоціями сьогоднішнього дня. Не змушуйте першокласника моментально сідати за уроки. Він сидів за партою цілий навчальний день. Тепер йому необхідно відпочити. Пограйте в активні ігри. Йому необхідно випустити назовні емоції, зняти напругу і втому після навчального дня. Ніколи не робіть за дитину її роботу. Ваше завдання показати, як правильно збирати портфель, куди складати шкільну форму. Але він повинен все це робити самостійно. Дитина не відпускає можливість ухилитися від своїх обов’язків, тому Вам необхідно разом з ним їх обумовити заздалегідь. Намагайтеся не застосовувати по відношенню до дитини відкриту критику. Підберіть слова таким чином, щоб не образити його, не позбавити бажання продовжувати займатися. Пам’ятайте, дитина повинна бачити в Вас не вчителі, а маму. Замість того, що б вчити його, допомагайте. Якщо він плаче, постарайтеся зрозуміти суть проблеми. Займіть бік його друга, на якого він в будь-який момент зможе покластися. Саме Ви налаштовуєте дитини на навчання, і на школу в цілому. Обговоріть з дитиною, що саме він очікує від школи, від навчання, від спілкування з однокласниками. Якщо його бажання не співпадають з реальністю, поступово і делікатно внесіть свої корективи. Вам необхідно це зробити настільки тонко, щоб не позбавити дитину бажання вчитися.

Відповідаючи на запитання: «школа: чому дитина плаче, не відпускає маму?», Можна з упевненістю сказати: «все у Ваших руках». Ви повинні дати зрозуміти вашому малюку: як би він не вчився, його все одно люблять будинку. І погані оцінки не вплинуть на Ваше до нього ставлення.