Соціально-психологічний портрет дітей з неблагополучних сімей

Все частіше і частіше відбуваються випадки появи психологічних проблем дітей з неблагополучних сімей, і в цьому немає нічого дивного — сім’я це наш соціальний інститут, колиска формування нашого сприйняття і характеру, від сім’ї, в більшості, і залежить те, якими людьми ми виростемо. Актуальним в цій ситуації було б скласти соціально-психологічний портрет дітей з неблагополучних сімей. Адже він все ж дуже відрізняються від інших. Крім того, у дітей можуть виникати різні дисфункції, як психологічні, так і соціальні проблеми в залежності від випадку і індивідуальних особливостей розвитку. Незважаючи на деякі відмінності, ми можемо класифікувати основні помилки і причини, які формують портрет дітей з неблагополучних сімей, а, вже простеживши причини та закономірності, вивести способи боротьби з цим явищем.


Що ж формує соціально-психологічний портрет дітей з неблагополучних сімей? Спочатку раціонально було б розглянути, які ж сім’ї вважаються неблагополучними. Стереотипом більшості є те, що коли ми чуємо словосполучення «неблагополучна сім’я», перше, що спадає нам на думку, — це брак грошей, решту ми бачимо досить розмито. Насправді, це не так. У психології неблагополучні сім’ї також називають дисгармонического, в чому і суть поняття — це сім’ї, в яких порушені гармонійні відносини між батьками і дітьми. Іншими словами — нераціональне виховання, брак задоволення основних психологічних і моральних потреб дитини, неправильне ставлення і виховання. Все це не проходить безкарно і впливає на дитину найгіршим чином. Як саме, залежить від типу дисгармонійних відносин, які ми зараз розглянемо детальніше.

Найбільш часто зустрічається дисгармонійний виховання — бездоглядне. У такому випадку увага й опіка відсутні, як такі, за дитиною не наглядають і не цікавляться його життям, що вже говорити про достатню кількість любові і ласки, уваги. Часто це діти з малозабезпечених сімей, які бродяжать і самі про себе дбають. Часто вони бувають недоглянутими, ненакормленнимі, їм не вистачає не тільки вищих психологічних потреб, таких як ласка і любов, а й задоволень базових, як їжа, сон, безпека, чистота і т.п.

Так би мовити, протилежним поведінкою до попереднього буде гиперпротекция, тобто надмірна опіка. Батьки стежать за кожним кроком дитини, насаджують йому свої думки, свої пріоритети та ідеали, встановлюють постійні заборони, за порушення яких приписують дитині почуття провини. У цьому випадку — повне задоволення базових потреб, але неправильне формування характеру і велике число психологічних проблем. Стеження за почуттями, постійне вторгнення в приватне психологічний простір, насадження своїх думок і цінностей призводять до того, що дитина розучується мислити самостійно, його вчинки здаються йому луною вчинків батьків. Присутній роздратованість з цього приводу, що накопичується злість, потреба відокремитися від батьків, знайти для себе особистий простір. Постійні заборони ведуть до образи, думкам типу «чому всім можна, а мені ні». Так само з дітей подібного типу посміюються і знущаються інші, від чого дитина може перенести всю провину на батьків і зненавидіти їх за таку надмірну опіку. Дитина росте дратівливим і непріспосабліваемим.

Одним з видів гиперпротекции є підточку дій дитини не під батьків, а під якийсь їх ідеал чи живий зразок. За такими дітьми постійно висить борг бути ідеальними і догоджати мамі з татом, хоча найчастіше подібне трапляється саме в неповних сім’ях, коли один з решти батьків переносить всю свою увагу на дитину, ставлячи його в центр сім’ї та наділяючи надмірною опікою.

Видом дисгармонійних стосунків у сім’ї також дуже часто є емоційне відкидання. Не можна сказати, що про таку дитину зовсім не дбають, як у першому випадку гипоопеки, розглянутого нами. Тут батьки можуть постачати дитину всім необхідним, дарувати йому подарунки і піклуватися про нього. Але, якщо сказати точніше — зробити вигляд. Адже при нагоді емоційного відкидання дитина відчуває свою непотрібність, відсутність почуттів в його бік, так потрібних йому для розвитку. Батьки можуть давати дитині їжу, іграшки, одяг, все необхідне йому матеріально, але не проявляти до нього любові і ласки, тим більше, в такому випадку дитя — ноша, тягар для своїх батьків. Емоційна відторгнутість є прихованою, іноді навіть самі батьки виправдовують її перед собою. Такі дисгармонійні стосунки найчастіше зустрічаються в випадках не бажаної вагітності.

Найгіршим і, мабуть, найважчим типом дисгармонійних відносин є насильство в сім’ї. Якщо батьки виявляють до дитини фізичне і психологічне насильство, сумнівів немає, що у такої дитини виникнуть важкі психологічні проблеми, труднощі, але і в деяких випадках — психологічні відхилення. Діти можуть переймати таким чином поведінку своїх батьків, або бити дитину через озлоблення за власні невдачі. Постійне фізичне насильство за дрібні провини свідчить про психічне відхилення батька, як і осмислене психологічне насильство.

В іншому випадку в сім’ї можуть бути присутніми байдужість і жорстокість. Дитина в такому випадку зростає на самоті, ізольований від іншого світу, в такій сім’ї всім «наплювати» на потреби один одного.

Як можна окреслити соціально-психологічний портрет дітей з неблагополучних сімей? Бачимо, що нічого хорошого в цьому немає, і, розглянувши найбільш часті випадки дисгармонійних стосунків у сім’ї, ми засуджуємо подібних батьків. Дитина — це велика відповідальність і обов’язок, за ним потрібно доглядати повноцінно, давати йому любов і ласку, або ж він виросте психологічно неповноцінним. Не повторюйте помилки інших, аналізуйте подібні випадки і дбаєте про своїх дітей найкращим для них спосіб.

Не піддавайтеся впливу алкоголю і допоможіть іншим, оточуючим вас людям. Можливо, в майбутньому, спільними зусиллями нам вдасться подолати цю проблему.