Біографія Армена Джигарханяна

Біографія Армена Джигарханяна розповідає про те, що артист походить з дуже давнього роду. Сім’я Армена Джигарханяна є нащадками тіфліських вірмен. Біографія Армена зазначає, що він ніколи не знав свого батька. Коли йому було всього кілька місяців, тато залишив сім’ю. Наступна зустріч АРЕМА з батьком сталася, коли хлопцеві було близько сімнадцяти років. Але біографія Джигарханяна зазначає, що відсутність батька не стало великою проблемою для хлопця. Армена виховував його вітчим, який відзначався мудрістю і добротою.


У біографії Армена Джигарханяна значиться, що його дитинство проходило в російськомовному середовищі. Справа в тому, що бабуся Джигарханяна дуже довго жила на Кубані. Тому мама майбутнього актора теж відмінно володіла мовою. Для Джигарханяна не було проблемою розмовляти і російською, і на рідній мові. У той час у Вірменії практично вся інтелігенція відмінно володіла обома мовами, що говорило про високу культуру цього народу.

Біографія Армена, як актора, по-своєму була визначена ще з дитинства. Справа в тому, що він завжди хотів грати в театрі і кіно. А все завдяки його мамі, яка навчила маленького Армена любити театр. Мама Олена завжди ходила на всі вистави в драматичний і оперний театри і брала сина з собою. Дивлячись на те, як актори на сцені втілюють у життя різні історії, які здаються реальністю, Армен твердо вирішив, що, коли виросте, стане таким же, як і вони.

Проте ж, біографія Армена складалася не так блискуче, як йому хотілося. Молодий Джигарханян закінчив школу в 1953 році і відразу ж відправився підкорювати Москву. Він подав документи в ГІТІС, але там його чекало глибоке розчарування. Приймальної комісії не сподобався акцент хлопця і вони навіть не захотіли його прослуховувати. Армен повернувся на батьківщину засмученим і скривдженим, але здаватися не збирався. На наступний рік він знову вирішив вступати, а до цього працював на кіностудії «Арменфільм».

У 1954 році Армен поступив в театрально-художній інститут в Єревані на курс Армена Карапетовича Гулакян. Цей вчитель прищепив майбутньому актору ставлення до гри, як до майстерності, до ремесла, яке потрібно вивчати і яке потрібно любити. Він завжди працював за системою Станіславського, пояснюючи, що персонажів потрібно не грати. Ними необхідно жити. Потрібно вміти відчувати того, кого ти граєш, перейматися життєвою історією свого персонажа, його переживаннями, радощами і бідами. Завдяки своєму вчителеві, Армен добре засвоїв всі ці уроки.

Вже на першому курсі Армен вийшов на сцену Єреванського російського драматичного театру. У той час Армену просто подобалося грати. Він не перебирав ролями, виконував як драматичні, так і комедійні. Джигарханян відмінно міг передати характер і настрій будь-якого персонажа. Йому подобалося бути на сцені, знаходити нові рішення, виступати перед глядачами. За перших десять років роботи в театрі Армен зіграв близько тридцяти самих різнопланових ролей, що є великим досягненням для молодого актора. Причому зіграв усі їх з блиском.

Звичайно ж, у той час кінематограф розвивався і, як багато інших акторів, Армен постійно пробував себе в кіно. Близько п’яти років він виконував ролі у масовках або ж епізодичні, але, врешті-решт, в 1960 році Армен зміг отримати роль у фільмі «Обвал». Після цього він знявся ще у двох картинах і Джигарханяна стали потихеньку помічати глядачі. А в 1966 році Армен виконав роль вченого у сумній і красивою кіноповісті «Здрастуй, це я!». Саме цей фільм став проривом в кар’єрі Армена як кіноактора. Він настільки красиво зміг зіграти емоції свого персонажа, показати не тільки його інтелект, але й переживання, що глядачі відразу ж запам’ятали його обличчя і прізвище, стали впізнавати на вулицях. З тих самих пір почав створюватися збірний образ героїв цього актора. Звичайно ж, вони були різноманітними, але, тим не менш, їх об’єднувала цілеспрямованість, сила, зібраність і деяка мовчазність.

У 1967 році Армен переїхав до Москви, щоб грати в Ефроса. Але вже через півроку режисера усунули від керівництва театром. Правда, Джигарханян ще деякий час грав у спектаклях, але більшу частину своїх сил він вже витрачав на кінофільми. У ті роки якраз виходили фільми про невловимих месників, які користувалися шаленою популярністю у глядачів. Після них Джигарханяна вже впізнавали все. Потім в прокат вийшов фільм «Здрастуйте, я ваша тета». Персонаж Джигарханяна — кригс, вразив і зачепив практично всіх зрітелдей. Вони полюбили Армена ще більше і з ще з великим задоволенням стали ходити на його вистави. Джигарханян продовжував грати в деяких виставах, на яких були аншлаги. Проте ж, він все більше і більше йшов в кінематограф.

Армен зіграв у величезній кількості фільмів і продовжує грати зараз. Як він сам говорив, він не хоче заіржавіти. Краще вже зносилися на роботі, ніж сидіти вдома і проживати сірі будні. Тому Армен завжди намагається бути в тонусі, зніматися у цікавих фільмах, грати в театрі. Він створив свій власний молодіжний театр при ВДІКу, щоб давати можливість талановитій молоді проявити себе і опинитися ближче до мистецтва.

Якщо ж говорити про особисте життя, то з тридцяти років він живе з однією жінкою і дуже щасливий. Вони познайомилися перед тим, як Армен мав їхати до Москви. На той час у Вірменії Джигарханян був справжньою зіркою. А от у Росії про нього ще не знали. Тетяна, приїхавши з Росії, не мала уявлення, хто цей молодий чоловік. Але, врешті-решт, закохалася в нього. А Армен ніби нічого не помічав. Одного разу дівчина сказала, що їй нудно і тоді Армен порадив їй закохатися. Після цього Тетяна зізналася у своїх почуттях. На той момент Армен вже з дня на день мав виїхати до Москви. Але він і сам був небайдужий до Тетяни. Тому вони швидко розписалися і вирушили до Москви вже чоловіком і дружиною. Якими і є до сьогоднішнього дня.