Тепер я свято вірю в народну медицину


Зараз я думаю: як мені вдалося майже півстоліття залишатися здоровою? Це все завдяки моїм батькам. Вони в мене обидва — педагоги, познайомилися ще в інституті, а потім разом працювали в школі вчителями фізкультури. Мене з пелюшок привчали до спорту, до водних процедур, до правильного режиму дня. Тато завжди говорив, що хворим і кволим людині бути соромно, а якщо ми здоров’я втратили, значить, полінувалися, зовсім розпустилися.

Бували, звичайно, і в мене застуди, ОРЗ, краснуха й вітрянка … Так, ще пару переломів я колись запрацювала, коли фігурним катанням займалася. Якщо хто-небудь у нас вдома захворював, лікувалися, звичайно, аптечними ліками. Коли бабуся радила натуральної мікстуркі з трав попити, батьки говорили їй, щоб вона зі своїми допотопними знаннями про медицину в моє лікування не втручалася. Так ще з дитинства у мене сформувалося негативне ставлення до народної медицини. Не вірила я, що вона допомагає, і все тут. Слава Богу, що і в дорослому віці я нічим серйозним не боліла. Були, звичайно, і головні болі, і тиск іноді підскакував, але вип’ю таблетку, начебто легше стане. Лікуватися травами навіть не пробувала. І уявляєте, як я була вражена, коли лікар в 48 років мені поставив діагноз міома! Я, звичайно, знала, що у жінок з віком бувають різні порушення. З цією думкою і йшла до лікаря, але виявилося, все набагато серйозніше. Я відразу ж подумала про онкологію.

Вирішила, що лікар просто мене втішає: мовляв, у багатьох це буває, до раку ніякого відношення не має, оскільки пухлина доброякісна, але про всяк випадок треба її досліджувати. Такі розмови просто довели мене до відчаю. А найголовніше — незрозуміло, що далі робити. Ніякого плану лікування, просто треба чекати, а якщо стане гірше — на операцію.

У такому жахливому настрої я зайшла до своєї подруги. Домашнім своїм вирішила нічого не говорити, а поділитися з ким-небудь хотілося. Тільки прийшла до Каті — мало не з порога розридалася. А вона мене давай втішати. Щодо онкології те ж саме сказала, що і лікар. І що хвороба ця лікується народними засобами, та ще щось з психології стала мені пояснювати — про образи на чоловіка та інші нібито її причини. Тут я не витримала: як можна впадати в такі забобони, якщо мова йде про серйозне захворювання!

У такому стані Катя, напевно, мене ще жодного разу не бачила. Подруга моя заметушилася, стала шукати заспокійливе, але в будинку нічого не знайшлося. Тоді вона просто плеснула в мою чашку з чаєм якесь ароматне зілля з темного бульбашки. Я спробувала — і цей чай мені відразу дуже сподобався. Щось з алкоголем, але запах такий приємний і смак чудовий. Я із задоволенням випила чай і перестала плакати. Катя зраділа і стала розповідати, що їй теж дуже подобається ця настоянка з кедрових горішків. У них в будинку вони завжди є: мама з Сибіру надсилає. А кедрова настоянка — це їх сімейне ліки. Катя її в чай ​​додає для бадьорості, щоб на все сил вистачало. Свекрухи вона теж допомагає — відкладення солей менше турбує, а Катиного чоловіка цими горішками з медом навіть від виразки вилікували. І дітям кедрові горіхи весь час давали, щоб краще росли.

Пляшку з настойкою мені Катя з собою дала і ще пакет горіхів насипала. Пам’ятаю, я з сумнівом покрутила пляшечку в руках, але з вдячністю взяла ці подарунки. Катя мене якось заговорила і втішила. А настоянка дійсно виявилася чудова. Я стала додавати її в чай ​​по ложечці і з кожним днем ​​відчувала себе все бадьоріше.

Поступово я заспокоїлася, і страх перед хворобою відступив. Якщо вже така болячка до мене причепилася, а ліків від неї немає, не вмирати ж тепер з горя! Але коли прийшов час повторного обстеження, зізнаюся, я сильно розхвилювалася, подумки вже готувалася йти на операцію. Яке ж було моє здивування, коли лікар сказала, що міома трошки зменшилася! З цією новиною я знову побігла до Каті. Вона дуже зраділа за мене і тут же розклала на столі добірку рецептів від міоми. Серед них був і рецепт з кедрової настоянкою. Катя сказала, що це, виявляється, дуже хороший засіб від міоми, вона сама недавно дізналася.

Але лікуватися треба комплексно, і для цього вона вибрала рецепти, які вже багатьом жінкам допомогли. Це прийом всередину і спринцювання настоянкою чистотілу, і курс лікування настоєм липи, і голодування раз на тиждень. Так мої сумніви в дієвості народних методів лікування стали розвіюватися. Адже якщо навіть лікар підтвердив, що народні засоби діють, значить, з моєю хворобою можна впоратися!

Більше року пішло у мене на лікування, і міома зменшилася з 10 до 3 тижнів (у кого вона є, зрозуміють, що це означає).

І в силу народної медицини я тепер свято вірю, шкодую, що стільки років помилялася.