Чи потрібно порівнювати себе з самим собою та іншими?

Більшості жінок, на думку психологів, властиво займатися одним невдячною справою. Різниця лише в тому, що хтось це робить постійно, а хтось — час від часу. Мова йде про прагнення порівнювати себе з оточуючими людьми — сусідами, друзями, родичами. Однак чи потрібно порівнювати себе з самим собою та іншими?


Все пізнається в порівнянні?

Психологи стверджують, що порівнювати себе з самим собою та іншими — це характерна риса людської натури. Тому вона навряд чи коли-небудь зникне. Хоча справедливості заради треба відзначити, що одних людей цей процес займає більше, інших менше. Оскільки таке порівняння найчастіше виявляється не в нашу користь, фахівці настійно радять жінкам скоріше відмовитися від цієї шкідливої ​​звички. Виявляється, вона нічого, крім депресії, нам не приносить.

Досить згадати своє досить миле і райдужне дитинство, щоб зрозуміти: витоки нашого сьогоднішнього сум’яття криються саме там. Починаючи вже з дитячого садка, а потім і в школі нас весь час привчали змагатися, порівнюючи свої успіхи з чужими дітьми. Справа в тому, що дуже багато батьків хотіли б бачити своїх дітей не інакше як «самими-самими». Причому дорослих часто зовсім не цікавить, наскільки глибокі знання отримує їх чадо в школі. Для них важливо тільки одне — щоб дочка вважалася першою ученицею в класі. А ще краще — і у всій школі. Але таким чином мами і тата привчають своїх дітей безперервно порівнювати свої досягнення з досягненнями оточуючих. Тобто жити в світі відносних понять, а не абсолютних. Добре, якщо у такої дитини, коли він виросте, це не перетвориться на манію. Але ж скільки дорослих жінок серйозно страждають від неї!

Є й інша причина, що дозволяє стверджувати, що у виникненні у жінок подібних думок винні їхні власні батьки. Коли сьогоднішні пацієнтки психологів були маленькими дівчатками, їх часто виховували так, щоб вони завжди піддавали сумніву свої таланти і здібності. І ні в якому разі не переоцінювали би себе. Батьки вважали, що це вбереже їх від розчарувань у майбутньому. А виходить-то все з точністю до навпаки! Власні можливості вони продовжують оцінювати на «трієчку», а інших людей вважають неординарними. І радості їм це, природно, не додає. Та й звідки їй узятися, якщо вони фіксуються тільки на тому, що у них не виходить. І при цьому забувають про свої успіхи, які завжди знайдуться у кожного з нас.

До психологів звертаються жінки, життя у яких поступово стала просто нестерпною. Коли у їхніх подруг щось добре виходить, будь то пов’язаний своїми руками Модні светри або кандидатська дисертація, їм приходить на розум одна-єдина думка, яка валить їх в тугу. Це думка про те, що вони самі ніколи так не зможуть. Хоча дуже часто таким жінкам і поскаржитися-то нема на що: міцна сім’я, забезпечене життя, світла голова. Здавалося б, що ще потрібно для щастя? Але ні, вони про це навіть не згадують. І отримують в результаті відчуття свого повного нікчеми, від якого можна збожеволіти. До речі, не виключено, що хтось і справді сходить.

Нерідко батьки здійснюють ще одну помилку у вихованні, через яку їх діти вперто не хочуть потім вірити у власну спроможність. Багато хто з вас напевно згадають, як ваші мами — відкритим текстом або алегорично — вселяли вам, дівчаткам-підліткам, що життя вважається такою, що вдалася тільки в одному випадку. А саме, якщо вона склалася за цілком певною схемою. Наприклад, багатий і турботливий чоловік, кілька геніальних дітлахів і високий кар’єрний злет. Так жінок з ранніх років привчають у що б то не стало прагнути до захмарних висот. І чим більше років вони живуть на світі, тим довше стає список того, що вони повинні зробити. Але оскільки далеко не всім вдається відповідати, то навіщо ж тоді дивуватися, що тисячі прекрасних дам почувають себе тотальними невдахами!

Дуже часто інші люди здаються нам в порівнянні з самими собою більш успішними тільки тому, що їм пристрасно хочеться переконати нас у цьому. І у них це, як правило, чудово виходить. Щоб самоствердитися, ваша знайома може сильно перебільшити свої досягнення. Вона буде з усіх сил намагатися виглядати в ваших очах щасливішими, ніж є насправді. І не варто її за це дорікати. Адже багато жінок, на думку психологів, надходять так неусвідомлено, тобто не навмисне. А все тому, що прагнення подавати себе у вигідному світлі закладено в жіночій натурі від природи. Крім того, позначається ще і закладений маминим вихованням заборона виносити сміття хати.

Одного разу до відомого психолога прийшла постійна пацієнтка і сказала, що в його послугах вона більше не потребує: її вилікував випадок. На попередніх сеансах психотерапії жінка з відчайдушним виразом обличчя нарікала, що через частих застуд маленького сина їй довелося піти з роботи і що життя у неї, схоже, не вдалася. І при цьому її долала чорна заздрість, коли вона спостерігала за щасливою сусідської сім’єю, нещодавно переїхала до них у будинок. Доглянута, привітна мама, респектабельний тато, усміхнена і ввічлива донька-підліток … Всі ці люди виглядали настільки безтурботними, що викликали в жінці відчуття недосяжності власного спокою і щастя. Але яке ж було її здивування, коли від дільничного педіатра вона випадково дізналася, що в цій нібито щасливій родині є ще молодша дитина, який прикутий до ліжка невиліковною хворобою. І жінці відразу стало соромно за свою, загалом-то, благополучне життя.

Психологам відома ще одна причина, по якій багато хто з нас постійно намагаються порівнювати себе з самими собою та іншими, зіставляти свої досягнення з чужими. Чим нижче падає самооцінка людини, тим сильніше у нього потреба порівнювати себе з кимось. І тим вище ймовірність, що він буде ідеалізувати життя інших людей. Складається парадоксальна ситуація: при тому, що ця людина абсолютно не вміє оцінювати власні сили, йому проте чомусь здається, що він здатний цілком об’єктивно оцінювати можливості інших.

Особливо безхмарним життя друзів і знайомих сприймається в ті моменти, коли наше власне життя складається не кращим чином. Так, одна пацієнтка привела яскравий приклад: варто тільки захворіти її молодшій дитині, як їй відразу ж починає здаватися, що діти подруг просто пашать здоров’ям. А якщо старшенький отримує в школі двійку за двійкою, то розповіді колеги про успіхи її чада на олімпіаді з математики сприймаються, як мішок солі на рану.

Не треба впадати у відчай!

У тому випадку, якщо вам доводилося відчувати почуття, про які щойно йшлося, негайно починайте працювати над собою, щоб їх позбутися. Це буде для вас тим легше, чим швидше ви зрозумієте природу ваших переживань. А позбавлятися треба обов’язково, тому що увійшло в звичку порівняння себе з іншими може спровокувати депресію, постійне відчуття тривоги, відчуття нез’ясовного хвилювання. А там — рукою подати і до органічних змін у здоров’ї. Звідки ж тоді взяти енергію для великих справ!

Якщо донедавна ви були дуже задоволені собою і лише після зустрічі з якоюсь людиною раптом прийшли в сум’яття і засумнівалися в колишній самооцінці, нагадуйте собі якомога частіше наступне: ви самі вибрали для себе саме цей спосіб життя свідомо і з доброї волі. А значить, він максимально відповідає вашим прагненням і складу характеру. І ще невідомо, як ви будете почувати себе в чужій шкурі.

Є ще один важливий момент, який не можна упускати, якщо ви хочете жити зі спокійною душею і в ладу з самою собою. Знайте, що не народилася поки ще така людина, який був би щасливий абсолютно у всьому. І навіть коли ви спілкуєтеся зі своєю суперблагополучной подругою, пам’ятайте: вона розповідає вам тільки про те, про що, на її думку, вам слід знати. І ні слова більше! А ви тим часом судіть про життя подруги по намальованих нею самою райдужним картинам і наївно вважаєте, що все так і є насправді. Для вас же буде набагато корисніше, вислухавши історію її запаморочливого успіху, розділити все на 10.

Не забувайте, що будь-яке життя, в тому числі і ваша, — це низка зльотів і падінь. І якщо у вас в даний момент не самий радісний період життя, а у подруги, навпаки, все в порядку, саме це розбіжність і створює у вас відчуття власної нікчемності. Але майте на увазі один незаперечний факт. Що через якийсь час ви обов’язково поміняєтеся з нею місцями. І тоді вже вона, порівнюючи своє життя з вашою, буде мучитися відчуттям повного обвалу.

Коли у вас, на вашу думку, щось не ладиться, тверезо проаналізуйте ситуацію. Пошукайте в ній позитивні моменти і думайте тільки про них. Зрештою, поскаржтеся на життя близькій вам людині. У прагненні втішити вас він сам вкаже вам на явні плюси вашого буття. А заодно порадійте і за подругу, у якої зараз все добре. Будь-яка нормальна людина відчуває себе комфортно, коли близькі йому люди задоволені своїм життям — НЕ ниють, не скаржаться. Адже спілкуватися з благополучними людьми — значить отримувати від них порцію здорового оптимізму.

Не упускайте з уваги і зворотний варіант. Не виключено, що ваша подруга, так само як і ви, порівнює своє життя з вашою. Можливо вона, у свою чергу, вважає вас щасливої ​​і відбулася особистістю. Тому треба, порівнюючи себе з самою собою та іншими, переживати з цього приводу?