Психологічні особливості дітей дошкільного віку


Дошкільний вік — це період коли дитина активно пізнає навколишній світ. Діти дошкільного віку мають свої психологічні особливості розвитку. Почавши ходити, дитина робить безліч відкриттів, знайомиться з предметами, які знаходяться в кімнаті, на вулиці, в дитячому садку. Беручи в руки різноманітні предмети, розглядає їх, прислухається до звуків, які виходять від предмета, пізнає якими якостями і властивостями володіє цей предмет. У цей період у дитини формується наочно-образне і наочно-дієве мислення.

У 5-6 річному віці дитина, немов губка, вбирає всю інформацію. Вчені довели, що в цей віковий період дитина запам’ятає стільки інформації, скільки потім він не запам’ятає в житті ніколи. Це період, коли дитина цікавиться всім що може розширити його кругозір і в цьому йому допомагає навколишній світ.

Емоційна сфера

В цілому для дошкільного віку характерна спокійна емоційність. У них не буває конфліктів і сильних афективних спалахів з незначних приводів. Але це зовсім не означає, що насиченість емоційного життя дитини буде знижуватися. Адже день дошкільника наповнений емоціями настільки, що до вечора дитина стомлюється і доходить до повної знемоги.

У цей період змінюється також структура емоційних процесів. Раніше до складу емоційних процесів були включені моторні і вегетативні реакції, які у дошкільнят зберігаються, але зовнішнє вираження емоцій набуває більш стриману форму. Дошкільник починає сумувати і радіти не тільки від справи, яку він робить в даний час, а й від того, що він буде робити надалі.

Все що робить дошкільник — малює, грає, ліпить, конструює, допомагає мамі, виконуючи домашні справи — має володіти яскравим емоційним забарвленням, інакше справа швидко зруйнується або взагалі не відбудеться. Це пояснюється тим, що дитина в цьому віці не здатний виконувати роботу, яка йому не цікава.

Мотиваційна сфера

Супідрядність мотивів вважається найбільш важливим особистісним механізмом, який формується в цей період. Дошкільний вік — це час, коли починає проявлятися супідрядність мотивів, яке потім продовжує послідовно розвиватися. Якщо у дитини одночасно з’являлося кілька бажань, то для нього це було практично нерозв’язною ситуацією (йому було складно визначитися з вибором). З часом дошкільник набуває різну значимість і силу і може легко прийняти рішення в плані вибору. Через час дитина навчиться пригнічувати свої безпосередні спонукання і вже не буде реагувати на привабливі предмети, адже у нього з’являться більш сильні мотиви, які будуть служити «обмежувачами».

Для школяра найбільш сильним мотивом може служити отримання нагороди, заохочення. Більш слабким мотивом служить покарання, ну а власну обіцянку дитини є взагалі слабким мотивом. Марно від дітей вимагати обіцянок, та й шкідливо, адже свої обіцянки в ряді випадків діти не виконують, а ряд невиконаних клятв і запевнень розвивають в дитині безпечність і необов’язковість. Найбільш слабким є пряма заборона що-небудь робити, особливо якщо заборона не посилений додатковими мотивами.

Дитина в цей період засвоює етичні норми, які прийняті в суспільстві, вчиться оцінювати вчинки, враховуючи норми моралі, свою поведінку підлаштовує під ці норми. У дитини з’являються етичні переживання. Спочатку дитина оцінює чужі вчинки, наприклад літературних героїв або інших дітей, так як свої вчинки ще не вміє оцінювати.

У цьому віці важливим показником є ​​оцінне ставлення дошкільника до інших і себе. Дошкільнята нерідко критично ставляться до своїх недоліків, своїм одноліткам дають особистісні характеристики, помічають відносини між дитиною і дорослим, а також між дорослим і дорослим. Однак прикладом для дітей залишаються батьки. Тому батькам важливо закласти в дитині позитивну інформацію, будь то особистісна чи інтелектуальна інформація, вона не повинна вселяти в дитини страх, тривогу чи образу.

Коли дитина досягає 6-7 річного віку, він починає пам’ятати себе в минулому, усвідомлювати в сьогоденні, представляти в майбутньому.