Біографія Володимира Висоцького, його творчість

Володимира Висоцького знають усі. Творчість Висоцького — це золотий фонд нашої музики. Біографія Висоцького — це історія сильного, мудрого людини, справжнього генія, який завжди залишався при своїй думці. Біографія Володимира Висоцького, його творчість цікава багатьом поколінням. Люди досі слухають його творчість. Ті, хто старший, буквально виросли на піснях Висоцького. Нове покоління теж цікавиться біографією Володимира Висоцького, його творчістю. Це й не дивно, адже музика Висоцького, його тексти можуть зачепити будь. Творчість цієї людини настільки глибоке, настільки прекрасне, що не оцінити його можуть тільки обмежені люди. Для Володимира завжди вкрай важливим було дотягнутися до сердець народу. Його біографія в чомусь відображена в піснях. Для Володимира кожна його пісня була частинкою душі. Саме тому його біографія так легко читається в рядках і нотах.

Дитинство Володимира Висоцького проходило в Москві. Про це він співав в одній зі своїх пісень — «Баладі про дитинство». Його батьки розлучилися, проживши в шлюбі всього п’ять років. Потім і в батька, і в матері були другі шлюби. Під час війни Володимир перебував в евакуації, на Уралі, а після війни поїхав з батьком, який мав чин офіцера, до Німеччини. Цей період життя був зовсім не схожий на життя інших його однолітків. Володі подобалося жити з батьком і мачухою. З ними у хлопця складалися хороші стосунки. Але, потім йому довелося повернутися в Москву, до матері і вітчима. З вітчимом він не особливо сильно ладнав, тому, будинки намагався довго не бувати. Звичайно ж, на московських вулицях він познайомився з місцевими хлопцями, які любили співати блатні пісні під гітару. Саме так Володя і навчився грати на цьому музичному інструменті.


Але, крім гри на гітарі у дворах, Володя мав й інші захоплення. Наприклад, коли хлопець вчився в десятому класі, він із задоволенням став ходити в драматичний гурток. Вже тоді у нього закрадалися думки про те, щоб стати актором. Але, добре поміркувавши, Висоцький все-таки вступив до інженерно-будівельний інститут. Однак хлопець швидко зрозумів, що це не для нього. У новорічну ніч він довго малював з одним креслення, а потім полив їх, вже готові, тушшю, і сказав, що більше не хоче цим займатися. Йому просто необхідно вступити до театрального. Незабаром Висоцький вступив до школи імені Немировича-Данченка, яка працювала при МХАТі.

Якщо говорити про особисте життя барда, то ще на першому курсі він познайомився з Ізой Жукової, на якій незабаром одружився.

Коли Висоцький навчався на третьому курсі, відбулася його перша проба в кіно. Хлопець зіграв епізодичну роль у фільмі «Однолітки». Крім того, Висоцький почав захоплюватися авторською піснею. Все почалося зі знайомства з творчістю Булата Окуджави. Він вважав Окуджаву метром, своїм наставником у творчому житті і через кілька років присвятив йому одну зі своїх пісень. Проте, на початку свого творчого шляху Володимир писав тексти в стилі «дворової романтики». Тому друзі не особливо серйозно ставилися до його творчості. Втім, Висотський на них не ображався. Перші свої пісні він вважав просто розвагою і не працював над ними серйозно. Першим шедевром стала пісня «Підводний човен». Його близький друг Ігор Кохановський говорив про те, що саме ця пісня стала початком для його справжнього, серйозного творчого шляху.

Коли Висоцький закінчив навчання, він працював у Театрі імені Пушкіна, а потім у Театрі мініатюр. У той час йому діставалися епізодичні ролі або ж ролі у масовках. Тому Володимир ніяк не міг отримати очікуваного насолоди від гри в театрі. І лише перейшовши в Театр на Таганці, Володимир нарешті знайшов своє місце. Він зіграв безліч найрізноманітніших, яскравих, характерних і цікавих персонажів. Глядачі швидко полюбили талановитого актора і з задоволенням ходили на вистави з його участю.

Але в цьому театрі у Висоцького все одно не все складалося гладко. Справа була в тому, що його дуже любив режисер Юрій Любимов за талант і любов до театру. Але багато колег не розуміли справжніх причин або ж просто заздрили. Тому вони постійно розпускали різні чутки, плели закулісні інтриги. Тільки друзі Висотського, Золотухін, Демидова і Філатов завжди його підтримували і ніколи не вірили чуткам і пліткам.

У 1961 році Висоцький зіграв першу роль в кіно, яку помітила і схвалила публіка. Він знявся в картині «Кар’єра Діми Горіна». У той час Висоцький розлучився зі своєю першою дружиною і вона покинула столицю. А Висоцький познайомився зі своєю другою дружиною. Нею стала Людмила Абраміова. Саме від шлюбу з цією жінкою у Володимира залишилися сини Аркадій і Микита. У той же час творчість Висоцького ставало все більш і більш популярним. Спочатку його пісні співали тільки в столиці. А потім вони стали чутися у багатьох містах. Але його пісні тоді ще були досить блатними. До того ж, Володимир писав їх не під своїм ім’ям, а під псевдонімом Сергій Кулішов.

Справжній успіх до Висоцького, як до актора, прийшов у 1967 році. Саме тоді він знявся у фільмі «Вертикаль». До того ж, Володимир написав багато пісень до фільму, які швидко полюбилися народу і є відомими і популярними до сьогоднішнього дня.

У той же час Висоцький зустрів свою третю дружину — Марину Владі. Він побачив з нею фільм і закохався. Після знайомства чоловік відразу ж вирішив, що нікуди її не відпустить. Так і вийшло. Вони залишилися разом до останнього дня. Марина завжди намагалося допомогти йому, дати можливість жити довго і щасливо.

Володимир Висоцький завжди викривав проблеми того часу, не боявся про них говорити в слух. Саме тому з кожним роком влада ставилися до нього все гірше і гірше, в кіно зніматися не давали. Але, тим не менш, Володимир зміг зіграти свою найяскравішу роль — Гліба Жиглова в «Місце зустрічі змінити не можна».

Володимир Висоцький пішов з життя двадцять п’ятого липня 1980. На його похорон прийшла вся столиця, хоча влада не афішували цю подію. Але люди дізнавалися і йшли, щоб попрощатися з людиною, яка стала цілою епохою, який говорив про те, про що інші мовчали. Який став для багатьох вчителем і наставником. Який ніколи не боявся жити по-справжньому.