Хобі, захоплення дітей

Днями я полізла на антресолі, щоб прибрати подалі прочитання журнали. Тільки відкрила дверцята, як зверху на мене посипався купу всякого мотлоху. Заплющивши очі, я перечекав водоспад непотрібних речей, а потім спустилася з табуретки, щоб запхати весь цей утиль назад. Мама дорога, чого тут тільки не було! Покопавшись в купі абсолютно непотрібного барахла, я виявила загорнуту в поліетиленовий пакет потужну фігуру Спайдермена в обтягуючому яскравому комбінезоні з маскою на обличчі. Ну треба ж! Виявляється, він все ще тут! Сівши на підлогу, стала згадувати події чотирирічної давнини.


Історія пов’язана із захопленням нашого синочка головним персонажем пригодницьких мультфільмів про Людину-павука, тому самому Спайдермена, якого я зараз тримала в руках. Максимка тоді на ньому просто збожеволів.
— Він краще за всіх! — Захоплено заявив нам з чоловіком Максимка після перегляду чергової серії про своє відважного супергероя. — Самий відважний, розумний … Спритний. Так! Спритний! Вміє не тільки ходити по землі, але і лазити по стінах і стелі …
— Казки все це! — Іронічно посміхнувся Аркадій. — Запам’ятай, хлопець: ніяких Бетменом і Спайдерменом не існує, зате є сміливі хлопці зі спецпідрозділів. Ось вони якраз і вміють лазити по дахах і стінах. А ще цим займаються міські рятувальники і пожежники.

Причому роблять це абсолютно безкорисливо, тоді як Спайдермена твого навмисне придумали, щоб заробити на ньому побільше грошей. Ясно?
— Це не правда! — Ображено засопів Максимка. — Спайдермена не придумали, він є насправді!
— Ось наївний! — Засміявся чоловік. — Кажу тобі, брешуть всі ці історії! Нісенітниця і дурниця на пісному маслі … Максимка запихкав ще сильніше. Його пружні щоки вкрилися сердитим рум’янцем, вуха теж почервоніли. Розуміючи, що це може закінчитися сльозами, я накинулася на чоловіка:
— Аркаша, як тобі не соромно дражнити дитини ?! Досить! Можна подумати, що сам ти відразу народився таким розумним і розважливим.
— Може, й не відразу, але в подібну нісенітницю ніколи не вірив. Зрозуміло?
— Правильно, — розсміялася я. — Тому що в часи нашого з тобою дитинства показували інші мультики, наприклад, про Вінні-Пуха або бременських музикантів. До речі, там тварини не тільки розмовляли, але навіть співали і фокуси показували.

Так адже тебе це не обурювало ?!
— А чого мене це повинно було обурювати? — Хмикнув Аркадій. — Тварини — природжені артисти. Будь осів при гарній дресируванню таке може зобразити, що у глядачів щелепи відваляться!
— Невже? Клас! Так може, він дійсно навіть заспівати може ?! — Уїдливо поцікавилася я.
— Заспівати — ні, — погодився чоловік, — зате в кожному разі осів — істота реальне, а Людина-павук — вигадка, і Максимка повинен це розуміти.
— Підросте — зрозуміє, — не здавалася я, — а зараз залиш сина в спокої. Нехай він у дитинстві вірить в чудеса.
— А я що? Я нічого! — Аркаша знизав плечима. — Нехай вірить, раз хоче. Через тиждень у Максимка розболівся зуб, але йти до стоматолога синок відмовлявся. Ніякі вмовляння не допомагали, довелося піти на підкуп.
— Максюшенька, якщо ти полечу хворий зуб, куплю тобі Спайдермена, — клятвено пообіцяла я синові.
— Чесне слово, мам ?! — Засмагла синочок. — Тоді ладно. Можете навіть цей зуб вирвати. Я не боюся!
На наступний день ми з сином пішли в поліклініку. Сівши в стоматологічне крісло, Максим діловито поцікавився у лікаря:
— А ви наркоз будете робити?
— Не буду, — посміхнувся молодий доктор. — Цей зуб виривати не доведеться, я його тільки запломбують.
— Тепер веди мене швидше купувати Спайдермена, — сердито наказав Максимка, як тільки ми покинули зуболікарський кабінет. — Інакше більше ні за що не погоджуся лікувати зуби в цього … стоматолога.
— Між іншим, Спайдермен вміє терпіти будь-який біль, так що, якщо хочеш бути на нього схожим, що не скаржся! — Я рішуче взяла сина за руку і повела до виходу з поліклініки. — Гаразд, колись мені з тобою сперечатися, нам ще потрібно встигнути купити твого Людини-павука!

У магазині я раптом відчула себе дитиною, хоча в цьому немає нічого дивного: такий достаток гарних іграшок будь-якої людини приведе в захват. Схопивши сина за руку, потягнула його у відділ, де продавали машинки, але він уперся.
— Ну, куди ти, мам? Спайдермен ж зовсім в іншому відділі!
— Максимка, але ж машина краще! — Спробувала я переконати впертого.
— До речі, можна купити цілий автодром. Будемо грати всією сім’єю.
— Не хочу всією родиною! Хочу Спайдермена! Ти ж мені обіцяла!
— Гаразд, не влаштовуй істерик! — Відмахнулася я. — Зрештою, яка мені різниця! І те, і інше тобі однаково швидко набридне …

Весь вечір синочок возився зі своєю новою іграшкою, я насилу докликатись його на вечерю. Задумливо жуючи котлету, Максимка раптом прошамкав: — Треба в моїй кімнаті зробити турнік. Буду м’язи накачувати. Ми з Аркашею переглянулися: це вже щось новеньке! М’язи. Ха!
— І ще мені потрібні гантелі і еспандер, — продовжував з набитим ротом просторікувати наш єдиний спадкоємець. — Купіть?
— А маску тобі не потрібно купити ?! — Уїдливо поцікавився Аркадій. — Альпіністське спорядження, сітку, яка буде замінювати павутину. Ні ?! Говори, не соромся, — багатозначно подивився в мою сторону чоловік. — Мамуля добра, вона купить!
— Хочеш посваритися? — Я войовничо уперла руки в боки. — Ладно давай! Тільки не знаю, хто з нас двох при цьому більше постраждає. Особисто я прекрасно можу обійтися без твоєї допомоги, а от ти … — Я простягнула руку, роблячи вигляд, що збираюся відібрати у нього недоїдений вечерю.
— А я що? Я нічого! — Аркадій злякано схопився за тарілку. — Ти що, Надюшка, жартів не розумієш?
— Мені твої жарти вже во! — Я сердито провела долонею по горлу. Закінчивши вечеряти, ми з Аркашею вимили посуд і вляглися перед телевізором. Але подивитися фільм не вдалося, бо через пару хвилин в кімнаті сина почувся страшний гуркіт. Стрімголов помчали в дитячу і побачили картину погрому: посеред кімнати валявся розкиданий шафа, в метрі від нього, розпластавшись на підлозі, лежав Макс. Кинувшись до сина, підхопила його з підлоги.
— Синочка, рідненький! Ти живий?
— Нічого страшного, — потираючи здоровенну гулю на лобі, пробурмотів Максимка. — Навіть здорово було. Знаєш, мамочко, — очі синочка захоплено заблищали, — спочатку я ліз по стіні, як Спайдермен, а потім … полетів … Правда! — Ясна річ, як Бетмен! — З’єхидничав Аркаша. — Шкода тільки, шафа низький, не встиг насолодитися радістю польоту!

Я сердито подивилася в сторону чоловіка. Дитина мало не вбився, а він насміхається! Піймавши мій погляд, чоловік винувато розвів руками: — А я що? Я нічого! Нехай розважається! Вже наступного дня Аркаша купив турнік, швед ську стінку і власноруч прикріпив їх до стіни в кімнаті сина. Даремно намагався! Через пару місяців у сина з’явився новий кумир.
— Шевченко краще за всіх! — Захлинаючись від захвату, заявив він. — Будь-якого захисника омине.
Я в розгубленості втупилася на Аркашу.
— Ну? Що будемо робити?
— Як що? Купимо дитині м’яч. Нехай тренується на здоров’я. Радуйся, Надюха: на цей раз його кумир — реальна особистість. Значить, все шляхом!