Дитяча тривожність у 7 років

Звичайно різні діти реагують на одну і ту ж ситуацію по-різному. В обстановці, незнайомій для дитини, одні освоюються швидко, і навколишній світ починають досліджувати з інтересом, розглядати все незнайоме й нове. Ці дітлахи лише іноді перевіряють, де знаходиться мама, і знову продовжують грати і знайомитися з оточенням нового. Іншим дітям просто життєво необхідно присутність поруч рідну людину, до такої міри стурбовані вони новизною. Найбільш часта дитяча тривожність у 7 років. У цьому віці дитина вже розуміє, що світ сповнений не тільки радощів, але і небезпек. Звідки ж береться дитяча тривожність? Чому вона така турбує дитину?


Тривожність в 7 років

Спробуємо розібратися в цій ситуації. У перший рік життя починає формуватися психіка у малюка. У цей період часу він дуже потребує мамі. Трапляється таке, що мама непослідовна у своїх діях і дитина не знає, чи можна мамі довіряти і коли на неї можна покластися. Це недовіра, немов зерно в родючій середовищі, з якого виростає і зміцнюється тривожність. Зазвичай дуже яскраво виражається в 7 років дитяча тривожність, коли дитина йде в школу і потрапляє в незнайомий для нього світ. Деякі мами і тата вважають, що малюк буде дорослішати, що з віком тривожність пройде, але насправді це не так. З того, що закладено у дитини в маленькому віці, формується модель поведінки всіх його подальших спілкувань і відносин з іншими людьми.

Очікування невизначеною загрози і небезпеки — так характеризується тривожність 7 років. На відміну від емоції страху, на думку психологів, не має певного джерела тривога — це страх в очікуванні «невідомо чого». Певна кількість тривожності властиво і навіть необхідно нам усім, не тільки малюкам, для мобілізації емоційних, інтелектуальних і вольових ресурсів людини. У кожної людини необхідний рівень тривоги індивідуальний і залежить він від здібностей адаптації. Найголовніше, щоб особистісної характеристикою дитини не стала тривога. Зазвичай з такого малюка виростає невпевнений у собі людина. У наслідок призводять до розвитку неврозу у дитини, недовіру і емоційна нестабільність.

Причини тривожності

Спробуємо розібратися, з якої причини цей внутрішній конфлікт все-таки виникає? Чи тільки поведінка матері всьому вина? Звичайно ж, тут не тільки вина мами. Винне в цьому повністю все, оточуючі малюка. Давайте згадаємо, адже кожен може пригадати спостереження такій ситуації: мама забороняє — бабуся дозволяє, тато дозволяє — мама забороняє і навпаки. Але є й інші причини. Близько дитини часто дорікають, тим самим викликають у нього почуття провини. Після цих закидів ваше чадо просто боїться винуватим виявитися.

Як же бути, якщо вже тривожність у малюка сформувалася? Спробуйте скористатися наступними рекомендаціями:

— Частіше говоріть своєму чаду, як ви його любите і цінуєте, не забувайте його хвалити, навіть за невеликі хороші вчинки;

— За дрібниці не чіпляйтеся до свого малюка, адже він ображається;

— Ніколи не ставте його в порівняння з однолітками, «ось він хороший, а ти поганий».

— Намагайтеся при маляті не сваритися, налагоджуйте відносини між собою. Будь-яку сварку дитина дуже болісно переживає і вважає себе винуватим у конфлікті.

— Спілкуючись зі своїм чадом очі в очі, ви допоможете йому відрізнити в майбутньому правду від брехні.

Даруйте своїй дитині тепло і турботу, проводите з ним більше часу, дайте йому зрозуміти, що він найдорожче для вас на всьому світі. Давайте йому можливість спілкуватися з однолітками, відвідуйте громадські місця. І перш, ніж дорікнути свого малюка, подумайте, чи заслуговує він цього, або у вас просто напросто поганий настрій. Тільки так можна впоратися з дитячою тривожністю в 7 сет.