Діти з відхиленнями в емоційно-особистісному розвитку і поведінці

Діти, навіть з невеликими відхиленнями в емоційно-особистісному розвитку, зазвичай «випадають» з життя суспільства, їм складно влитися в загальну культурне середовище. Тема нашої сьогоднішньої статті — «Діти з відхиленнями в емоційно-особистісному розвитку і поведінці».

Якщо подивитися на дітей з відхиленнями у дитинстві, то емоційно-особистісне спілкування з матір’ю НЕ стає визначальним у розвитку дитини. Дитина не бачить в матері партнера по спілкуванню. Особливість психологічного статусу дитини з невеликими відхиленнями у розвитку це, те, що на ранньому етапі не залягали передумови становлення його психіки. Така ситуація ускладнює йому подальший розвиток.


Такі діти ослаблені і зазвичай не можуть витримати розумових і фізичних навантажень відповідних їхньому віку. Вони швидше втомлюються, і на цьому тлі спостерігається гіперактивність або навпаки млявість, а так само вони не можуть концентрувати увагу.

Діти з відхиленнями в емоційно-особистісному розвитку до трьох років не готові співпрацювати з дорослими і спілкуватися з однолітками. Таким дітям важко переходити від однієї ситуації в житті до іншої.

У проблемних дітей в ранньому та дошкільному віці на різних етапах розвитку формування діяльності відбувається з різними відхиленнями і з затримкою. Дітям з відхиленнями можна допомогти тільки при цілеспрямованому та індивідуальному навчанні.

До моменту настання шкільного віку у дітей з відхиленнями відсутні особистісні прояви, вони залежні від дорослої людини. Якщо не займатися з такою дитиною спеціальним розвитком і навчанням, то зміни в емоційно-вольовій сфері дитини не відбудеться.

Дитина пішла в школу. Для нього це досить складний період, особливо в емоційному плані. Стрес, пов’язаний з етапами шкільного життя, з підвищенням вимог до дитини, викликає певне психологічне напруження, що часто призводить до неврозів. Така ситуація спричиняє загальне погіршення здоров’я.

Це позначиться безпосередньо і на навчанні, погіршення уваги, зниження пам’яті, проблеми з мовою (навіть заїкання), а також панічний страх перед учителем. Як наслідок не виконання домашніх завдань, прогули і т.п. При своєчасної допомоги все прийде в норму.

У такої дитини починаються проблеми у відносинах з однолітками і дорослим оточенням. Невротізірований дитина грубий, похмурий або навпаки пасивний. Стан пасивності лікарі вважають небезпечною стадією в розвитку емоційного порушення (дистрес). Якщо не проводити корекції причин емоційної дезаптации своєчасно, то це може призвести до виникнення патологічних рис характеру.

У школі педагог не зможе відкоригувати складну ситуацію що склалася, наприклад в сім’ї. Видно, що дитина перебуває в пригніченому стані і виявляється, його п’ють батьки в черговому запої. Або інший випадок — в сім’ї з’явилася маленька дитина, і він просто ревнує до малюка. Але існують випадки, коли причина дезадаптації присутній в школі. Причин може бути кілька — дитина перейшов у нову школу або в інший клас. У старому колективі у нього були налагоджені відносини з однолітками, і він був найкращим учнем. А в новому класі в сформованому колективі потрібно затверджуватися. Навіть якщо не виник явний конфлікт, то дитина відчуває психологічну напругу. У такому випадку вчитель повинен допомогти дитині влитися в групу дітей. Цьому допоможе виявлення виграшних особливостей дитини, які оцінять однокласники.

І на закінчення декілька порад батькам. Шкільне життя для вашої дитини складна в емоційному плані. Тому проявіть терпіння і розуміння. Не варто пред’являти підвищені вимоги, можливо, йому це не під силу. Контролюйте свої емоції, бурхлива реакція на погану оцінку ні до чого не приведе — тільки до стресу. Порівнювати з іншими дітьми за принципом — ти поганий, а він хороший не слід. Краще розберіться в причині і допоможіть виправити ситуацію. При корекції поведінки дитини постарайтеся спиратися на позитивні моменти. У сім’ї повинна бути доброзичлива атмосфера, частіше грайте з дитиною в рухливі ігри. Дайте, таким чином, вихід емоціям і зніміть стрес.

Сучасне суспільство таке, що загальною проблемою, в останні роки, стало явище розпаду сімей. У таких сім’ях виховання і життя дитини проходить непросто і це повністю відбивається на особливостях його особистісного розвитку. Після розпаду сім’ї у дитини погіршується емоційне самопочуття, а так само знижується самооцінка і змінюється ставлення до близьких людей. У таких сім’ях часто ростуть діти з відхиленнями в емоційно-особистісному розвитку і поведінці. Але якщо своєчасно проведена корекція розвитку дитини, то можна все виправити.