Людмила Артем’єва: «Без самовираження мені нудно»


Людмила Артем’єва — актриса рідкісного комедійного дарування. Образи, створені нею на телебаченні, в більшості своїй стали всенародно улюбленими. Життєрадісна таксистка з однойменного серіалу, молодящаяся бабуся з «Хто в домі господар», — ці яскраві, неординарні персонажі встигли стати рідними для завсідників вечірнього ефіру. Однак Артем’єва не збирається зупинятися на телевізійному успіху. У найближчому майбутньому на широкий екран виходять відразу два фільми з її участю: «Дар 2012» Іллі Хотиненка і «Попелюшка 4×4», режисером якого став Юрій Морозов. В останньому актриса зіграла роль феї: сучасної, яскравою чарівниці.

Напередодні виходу картини ми зустрілися з Людмилою та поговорили про картину, режисерів і про життя.

Розкажіть про фільм «Попелюшка 4×4»
Якби мені подарували такий фільм на якесь свято, я б, звичайно, була абсолютно щаслива. У нас вийшло чудове сімейне кіно, божевільне і чарівне — загалом, такий собі святковий торт з вишнею нагорі.

Ви задоволені своєю роллю?
Я не можу якось виділити себе в цьому фільмі. Тут все разом — і чудові костюми, і унікальна постановка, і приголомшливі декорації. Плюс до всього, картина вийшла дуже музичної — просто якась рок-опера.

Фільм позиціонується як сучасна казка. Ви любите казки?
Я обожнюю казки! Все! Я люблю телефонний довідник — це ж теж казка; за цими цифрами ховаються якісь люди зі своїми історіями, життями. Головне — бажання складати їх: якщо ви хочете, у вас все вийде. У дитинстві я дуже любила казки Гауфа, Андерсона. Тепер головна моя казка в житті: зі мною трапляються дивні події, казкові події. Це окрилює.

Як вам працювалося на знімальному майданчику?
Я була недокормлена знімальним процесом. У загальній складності було п’ятдесят дві робочі зміни, але в моєму розпорядженні всього кілька ночей. Я мало розуміла, хто я і що я. Мені здавалося, я потрапила в чари. Навколо розгорталося якесь дійство, шаманство, і ми з головою занурювалися в нього.

Чи були якісь цікаві ситуації на майданчику? Можливо, чарівні, містичні?
Сніг то йшов, то припинявся; не встигли ми толком нічого відзняти — вже світанок; всі мої руки були в перснях, які постійно спадали. Це можна назвати чарами? Думаю так.

Як склалися ваші стосунки з колегами?
У мене були прекрасні колеги. У мене був Павло Філімонов, чиїм голосом озвучена, напевно, велика частина рекламних роликів на телебаченні. У мене була Уляна Іващенко — чудове чотирирічне створення: про більш чуйного і тонкому партнері можна тільки мріяти. Це було справжнє задоволення.

У вас вже досить великий досвід роботи з дітьми. Як ви спрацювалися з ними на цей раз?
У роботі з дітьми немає поняття «досвід». Кожна дитина — це новий світ, нова душа, нове відкриття. Вони чудові шалапути, вони весь час дають зрозуміти, що життя — це не праця, а нескінченне свято, намагаються робити те, що їм подобається. Для мене немає поняття «кредо», але я б хотіла перейняти цю позицію. Хоча це тільки зараз, цілком можливо, що завтра я буду думати по-іншому. Мені не подобається пригвождает себе до якихось позиціях, адже життя летить і все змінюється: якби кілька років тому мені сказали, що в моєму житті з’явиться така от чудова казка, я б, напевно, не повірила.

У вас є улюблений режисер? З ким би ви хотіли працювати?
Це складне питання. Потрібно, щоб насамперед любили тебе. Я отримую задоволення від тих відкриттів, тих зустрічей, які відбуваються. Мені дуже хочеться попрацювати ще з Ольгою Музальова (режисер серіалу «Таксистка» — Прим. Ред.) Із задоволенням би ще раз знялася у Юрія Мороза — дуже неординарної людини, в Іллі Хотиненка. За великим рахунком, улюблений режисер — це той, який тебе знімає, однак дуже важливо, щоб під час роботи він переконав тебе.

Чи можна сказати, що режисери на знімальному майданчику «Попелюшки» вас переконали?
Безумовно! Переконали хоча б тим, що я починала рухатися з ними в такт, дихати в унісон, підспівувати ім.

Що для вас означає ваша професія?
Самовираження і задоволення. Ви ніколи не купите морозиво, яке ви не любите. Моя робота — це те, що я люблю. Справляюся я з нею чи ні — це інше питання. Без самовираження мені нудно.

Що вас більше приваблює — кіно чи театральні підмостки?
Робота в театрі була чудовим досвідом. Кожен випускник театрального інституту вважає себе генієм, але основне становлення актора відбувається саме в театрі. Потім, коли перші кроки вже пройдені, дуже хочеться дізнатися, що ж таке актриса кіно. Це зовсім різні відчуття. Незмінно тільки одне: кожну секунду ти отримуєш задоволення як у театрі, так і в кіно.

Ви найбільш широко відомі як комедійна актриса. Чи якась трагічна роль, яку ви хотіли б зіграти?
Зізнатися, я не розумію до кінця поняття трагедії. Все одно в будь трагедії є щось комічне. Іноді мені здавалося, що у мене все погано, просто жахливо: я виходила, плакала, перехожі співчутливо поглядали на мене. Але потім сльози зникали, і я сприймала те, що трапилося, як найбільше добро і благо. У житті все і комічно, і трагічно одночасно.

У вас є роль-мрія?
Я все мрію зіграти. Хочу зіграти всіх. Мрію зіграти дитини — це було б дуже цікаво, тому що насправді всі дорослі — великі діти. Багато соромляться цього, але великих успіхів досягають лише ті люди, які залишаються дітьми. Я маю на увазі відкритість, щирість і, головне, бажання робити те, що тобі подобається. Мені дуже цікаво грати в тому, що падає мені з неба. Я тільки руки підставляю. Ось я мріяла зіграти фею: добру, драйвову, позитивну. Адже немає поняття добра окремо від зла. Ми не погані і не хороші — ми все в місці.

Ви стежите за новинками вітчизняного кіно? Можете що-небудь відзначити?
Я навіть фільмів зі своєю участю не бачу (Сміється.). У мене немає можливості. Я дивлюся переважно якісь концерти на DVD — джазові, класичні. Дуже люблю анімацію. На сьогоднішній день в музиці мені подобається стиль chill out — неймовірний діапазон імен та авторів. Іноді ставлю запис птахів, слухаю їх спів. Однак, знову ж таки, все це — тільки сьогодні і зараз; завтра, цілком можливо, все буде по-іншому.

Ви дружите зі світом?
Гарне питання. Я і є світ, а світ є я. Я навіть не розумію як це — не дружити зі світом.

Ви сміхотливий людина? У вас часто змінюється настрій?
Так, я смішлива. І настрій у мене змінюється часто. Боже, як багато я про себе дізнаюся (Сміється.)

Мені здається, ви дуже позитивна людина. Все ж, чи бувають у вас депресії?
Ні. Ніколи. Буває відчуття, що я нічого не знаю. Мудрість, де ти? Немає її. Я спостерігаю за собою, за оточуючими людьми, за ситуаціями: роблю висновки і набираюся досвіду.

Ви любите людей?
Я вважаю, що інша людина такий же, як і я, а я така ж, як і він. Просто він вибрав один шлях самореалізації, а я — інший. І в цьому диво — ми всі вільні.