Ольга Погодіна: в кіно мене приваблює абсолютно все


«Три дні в Одесі», «Погоня за ангелом», «У ритмі танго», «Капкан» — це тільки невелика частина фільмографії Ольги Погодін. Молода актриса завжди знає, чого хоче і наполегливо йде до наміченої мети. Зараз закінчується озвучание фільму «Дистанція», в якому актриса зіграла головну героїню — Риту Звонарьову і одночасно вперше виступила в якості продюсера. Кореспондент «Вечірки» побував в гостях у актриси.

— Ви настільки сентиментальні?

— Дуже, є картини, які дивлюся по багато разів і, переглядаючи, знову плачу. Наприклад, фільм «Гавана» з Робертом Редфордом на мене справляє таку дію. — Оля, в основу сюжету «Дистанції» покладена історія нашої олімпійської чемпіонки Світлани Мастеркової. Ви давно знаєте Світлану? — Так, знайомі вже п’ять років. Ми були на «Кінотаврі», сиділи в одному з приморських ресторанчиків, і у нас зі Свєтою зав’язалася задушевна бесіда. Вона розповіла мені історію свого життя, починаючи з самого дитинства. Відразу стало ясно — це кіно, і вигадувати нічого не доведеться. Історія в режимі спогадів. — Чим зачепила вас доля чемпіонки?

— Зачепила своєю трагічністю, бо це історія людини, яка, стоячи на п’єдесталі, плаче вже не від радості перемоги, а від втрати коханої людини. Жінка, яка хотіла любові, але в результаті залишилася на самоті. У цій картині глядачів насамперед, повинна зачепити людська історія героїні, яка, всупереч обставинам, зуміла стати легендою.

— Важко бути продюсером фільму і одночасно зніматися в головній ролі?

— Так, були певні протиріччя. Припустимо, як актриса я зробила б чотири дублі, а як продюсер — могла дозволити тільки два. Але про те, що я вступила на цей шлях, абсолютно не шкодую. Картина, звичайно, була важка. Починаючи від пошуку грошей і закінчуючи написанням сценарію. Я вдячна за допомогу і підтримку Михайлу Юрійовичу Борщевському та В’ячеславу Олександровичу Фетісову.

— Хто режисер фільму?

— Їх відразу два: Борис Токарєв і Людмила Гладунко.

— А як у вас самої складаються стосунки зі спортом, займаєтеся чим-небудь?

— На жаль, до цього не займалася. Але перед зйомками довелося багато тренуватися з тренером нашої збірної Сергієм Осиповим. Він хвалив мене і надихнув на серйозний підхід до спорту.

— Писали, що ви отримали серйозну травму під час зйомок?

— Так, було таке. Причому у мене навіть травма була майже як у Свєти, і навіть на тій же нозі. Тільки у неї стався розрив ахіллового сухожилля, а в мене — дуже сильне розтягування.

— Як же ви знімалися з такою травмою?

— Було незвичайно важко і дуже боляче, тому що пік зйомок припав якраз на період лікування. Мене лікували, робили якісь немислимі уколи — згадую цей час з жахом. Але я відчувала тепло і дружню підтримку спортсменів, вони постійно допомагали мені, заспокоювали, і я знала, що добіжу до кінця.

— Світлана Мастеркова часто з’являлася на зйомках?

— Так, практично постійно. Вона була нашим консультантом, давала поради, показувала і підказувала багато чого.

— Могли б ви уявити себе в якій-небудь іншій професії, не пов’язаної зі сценою та кіно?

— Не можу, абсолютно точно. Кіно для мене — сенс життя, висока хвороба.

— А в режисурі спробувати себе не збираєтеся?

— Думала про режисуру завжди і планомірно йду до цього. Режисер — це найбільша професія, потрібно зуміти торкнути людину своїм баченням світу.

— У яких стосунках ви з театром?

— З театром у мене «прохолодні» відносини. Кіно цікавить мене набагато більше. У ньому мене приваблює абсолютно все: технологічний процес, можливість щось придумати, втілити в життя. Дай бог, щоб наше кіно і далі розвивалося такими темпами.

— Який з останніх фільмів справив на вас враження?

— Давно вже нічого не дивилася, немає часу. З торішніх мене потряс фільм Гаріка Сукачова «Свято». Як глядач я просто сиділа і ридала.

— З якими режисерами хотілося б попрацювати?

— Мені подобається працювати з режисером Олексієм Пімановим. Ми добре розуміємо один одного, легко вирішуємо всі творчі й технічні завдання. Нещодавно ми з ним працювали над картиною «Три дні в Одесі». У мене залишилося найсильніше враження.

— У вас як у продюсера вже є нові проекти?

— Так. Зараз закінчується робота над другим фільмом, який я продюсувала. Робоча назва картини — «Освоєння життя». Сценарій Олени Райській, а режисер фільму — Михайло Шевчук. Неймовірно красива історія кохання у дванадцяти серіях. Російський варіант «Віднесених вітром». Читала сценарій і плакала.

— Коли ви все встигаєте?

— Просто займаюся тільки роботою. З відпочинком все ніяк не виходить, сім років вже не відпочивала.