Як сказати дитині, що він усиновлена

Сьогодні ми торкнемося дуже складну тему. Як сказати дитині, що він усиновлена? Яку чекати від нього реакцію? Як вибрати правильний момент для розмови? Про все це в нашій сьогоднішній статті!

Загальноприйнято, що найбільш кращою альтернативою притулкам та дитячим будинкам є сім’я. Але в процесі адаптації усиновленої дитини існує безліч труднощів, як для самої дитини, так і для новоспечених батьків. Дитина, будучи відкинутим рідними батьками, отримує психологічну травму і на підсвідомому рівні це відкладається почуттям непотрібності і самотності. У нашому суспільстві все ще сильні забобони, під які часто прийомним батькам доводиться підлаштовуватися. Тому дане питання залишається досить делікатним, в силу чого важливо надання допомоги і підтримки і батькам, і дітям.


Ще одне важливе питання, який необхідно дозволити батькам, стосується розкриття таємниці усиновлення самій дитині: чи варто дитині говорити про те, що він усиновлена; якщо так, то коли і як це краще зробити. Поки що одиниці наважуються говорити про усиновлення відкрито, але навіть вони роблять це з побоюванням, страхом бути незрозумілими і боязню реакції оточуючих.

Раніше фахівці схилялися до того, що факт усиновлення повинен залишатися в таємниці. Тепер же багато хто з них дотримуються думки, що говорити потрібно обов’язково, так як в будь-якому випадку, приховуючи цю інформацію, ви брешете своїй дитині, а брехня ця породжує по ланцюжку іншу брехню. Також цю інформацію дитина може дізнатися випадково від необережних родичів або друзів. У будь-якому випадку, рішення за батьками.

Батьки, що приховують від дитини факт її усиновлення, тим самим намагаються, як їм здається, захистити дитину від почуття знедоленості, самотності. Але міцну сім’ю можна побудувати лише на довірі та чесності, а наявність таємниці всім отягчает життя. Та й важко повернути вже одного разу втрачену довіру. Тому треба все розповідати, як є насправді, адже тим самим ви просто розповідаєте дитині про те, як він з’явився в родині. Від того, як ви самі до цього ставитеся, залежатиме правильне ухвалення вашою дитиною факту її усиновлення.

Розмова про усиновлення схожий на всі інші серйозні розмови, які рано чи пізно батьки заводять зі своїми дітьми, тому фахівці радять видавати інформацію дозовано, у відповідності з віком дитини. Треба відповідати на запитання дитини і тільки, а не розповідати йому свою точку зору. У міру дорослішання питання будуть складніше, але і ви зможете більш розгорнуто давати необхідну для розуміння суті питання інформацію.

Коли батько розповідає дитині про усиновлення на зрозумілій йому мові, усвідомлення факту усиновлення стає для нього звичайним фактом з його життя. Іноді дітям доводиться кілька разів розповідати одне й те ж поки вони зможуть це повністю зрозуміти і засвоїти, тому не дивуйтеся і не дратуйтеся, якщо і про усиновлення вам доведеться розповісти не один раз. Це не означає, що раніше ви погано або незрозуміло це пояснили, просто дитина була ще не готовий сприйняти таку інформацію. Дослідження показали, що чим більш відкриті батьки для обговорення питань, пов’язаних з усиновленням, тим легше їх приймального дитині.

Якщо батьки розповідають дитині про факт усиновлення відкрито, позитивно, чуйно, то такий підхід може допомогти дитині подолати душевний біль. Якщо ви дасте дитині зрозуміти, що ви завжди готові поговорити з ним відкрито і довірливо на тему усиновлення, вже тільки цим ви дуже допоможете. У розмові ви можете дати зрозуміти йому, що хтось відмовився від нього, і на це могло бути багато причин, і це не пов’язано особисто з ним, але ви хотіли дитину і ви забрали його до себе, усвідомлюючи всі можливі труднощі, для того , щоб ростити і любити його. При такому погляді на ці події ви не завдасте йому душевну травму, відкривши факт усиновлення, а лише заслужите його повагу і вдячність.

У психологів немає єдиної думки, в якому віці варто розповісти дитині про те, що його всиновили, але більшість вважають, що краще це зробити до підліткового віку. Деякі психологи називають вік 8-11 років, інші — 3-4 роки. Деякі фахівці говорять про те, що найкращий вік той, коли з’являються питання з серії «Звідки я з’явився?». Одним з варіантів для початку розмови про усиновлення фахівці називаю розповідь у формі казки. Терапія казками — це цілий напрямок у дитячої психотерапії. Цінність казок в тому, що вони д
озволяють з легкістю приступити до бесіди від третьої особи, коли батькам дуже важко зібратися з думками і вони не знають, з чого почати. Тому історії та казки — чудовий початок для дуже важливої ​​розмови про усиновлення.

Всі можливі статті і роботи на цю тему дають відповідь, що потрібно говорити і говорити відкрито і довірливо, але в той же час делікатно і за віком. Кожен батько сам відчує по поведінці дитини, чи правильно він це робить. Головне — дитина повинна відчувати, що незважаючи ні на що, він дуже любимо. Тепер ви знаєте про те, як сказати дитині, що він усиновлена.