Чи потрібно вчити дітей грати?


Раніше достатньо довго вважалося, що батькам не потрібно втручатися і брати участь у дитячих іграх, так як діти починають грати самі по собі. Однак насправді це зовсім не так. Більшість діток не можуть самостійно грати, оскільки просто не вміють. З цієї причини нерідко від батьків і вихователів дитячих садків можна чути скарги про те, що дитині дуже швидко набридають навіть самі цікаві і барвисті іграшки, і він зовсім не знає, чим би себе зайняти. Чи необхідно вчити малюка грати?

Відповісти можна однозначно: необхідно. Проведені психологами дослідження показують, що сам по собі малюк не почне грати, його ігрова діяльність з’явиться тільки під контролем батьків, у разі спільних ігор з ними. Саме дорослий може пояснити дитині, як брати іграшку, що з нею робити, а також вказує мети гри.

З чого почати навчання малюка грати? Для початку дитину потрібно зацікавити. Можна поставити маленьку сценку перед ним, наприклад, погодувати ляльку, зводити на прогулянку, покатати на коні, спокутувати її і укласти спати. Якщо у малюка є улюблений віршик чи казка, то можна і її інсценувати. Не забувайте, що ігри з дитиною не повинні перетворитися на заняття. Не думайте, що вам достатньо буде показати дитині, як треба діяти. Просто запропонувавши повторити йому ці дії, ви не досягнете того, щоб дитина захопився грою. Для досягнення такого результату, дорослий і сам повинен захопитися, проявити справжні емоції, які зацікавили б малюка.

У процесі гри намагайтеся плавно переходити від однієї дії до наступного, застосовуючи елементи планування. Наприклад, «Машенька голодна. Для того щоб погодує її, потрібно приготувати кашу. Давай спочатку зваримо кашу, а потім нагодуємо Машеньку». І разом з дитиною готуйте кашу для ляльки Маші, і потім разом годуєте її. Так дитина зможе зрозуміти, що ці дії пов’язані між собою, і з однієї дії випливає друге.

Під час гри в кубики дитина зазвичай безцільно складає їх один на інший. Спробуйте пояснити йому, що з них можна побудувати будиночок для собачки або зробити ліжечко для ляльки.

Найкраще починати навчання дитини ігор з тими предметами, які більш схожі на реальні. В розвиваючі ігри для дітей поступово потрібно вводити елементи заміни. Наприклад, під час гри з лялькою ви хочете погодувати її морквиною. Пошукайте її серед інших іграшок, хоч її там і немає. Дитина буде уважно за вами спостерігати. Знайдіть будь конусоподібний предмет і радісно скажіть: «Ось і морквина знайшлася!». Піднесіть до рота ляльки та говорите: «Їж, Машенька, смачну і солодку морквину!». Як правило, дитина дивується і радіє, однак поспішає повторити всі ваші дії.

Коли дитині виповниться рік, ви можете поступово вводити в ігри елементи конструювання, які сприяють розвитку наочно-образного мислення, сприйняття, умінню співвідносити форми різних предметів. Значну користь можуть принести різні набори будівельних матеріалів. Коли малюкові набридне грати так, як він сам вміє, можна запропонувати йому побудувати з кубиків будиночок для собачки, меблі та машинку для ляльок. Фантазуйте і придумуйте різні сюжети в такому ж ключі. Не рекомендується споруджувати великі і громіздкі будови, так як дитина може втомитися від такої гри і втратити її сенс. Не потрібно використовувати безліч різних елементів конструктора, достатньо двох-трьох, наприклад паралелепіпеда, кубика і призми. Дитина не зрозуміє наукових назв цих предметів, вони йому не потрібні. Достатньо, щоб він називав їх за аналогією з уже знайомими предметами: цеглинка, кубик і т.д.

До закінчення раннього віку у гру рекомендується вводити елементи рольової поведінки. Тобто, коли дитина діє яким-небудь чином, він представляє себе кимось відмінним від себе, наприклад, татом, мамою, лікарем та ін. У віці двох років малюка можна поступово знайомити з деякими рольовими позиціями. Так, спостерігаючи за його грою, можете говорити: «Катрусю, ти годуєш свою доньку, як мама!». Ці слова дозволять дівчинці по-іншому поглянути на свої дії.