Розвиток мислення дитини в ранньому та дошкільному віці

Уже в перші місяці життя малюка має відбуватися формування елементарної культури мислення. Як відомо, доросла людина володіє як мовним, так і понятійним мисленням. У терміну «поняття» укладено досвід людської діяльності в слові. Чим багатше такий досвід, тим змістовніше поняття і глибше думка. Помилково думати, що ми іноді мислимо незалежно від нашої діяльності або досвіду.

Сама незалежна думка завжди пов’язана з нашою практикою через поняття, слово, укладає в собі певний досвід. Процес формування поняття починається ще з дошкільного віку і платформою для цього готується з раннього дитинства. Узагальнення досвіду і вираз його в слові відбувається у дитини поступово.


За даними сучасних фахівців розвиток мислення дитини в ранньому та дошкільному віці проходить в три етапи: наочно-дієве, властиве дітям першого, другого і третього року життя; наочно-образне мислення, і, пізніше, понятійне мислення.

Наочно-образне мислення — коли дитина кожну свою думку може бачити в дії. Наприклад, малюк двох років бачить іграшку, наприклад, що стоїть високо на полиці. Для того, щоб зняти іграшку, дитина бере стілець і знімає її. Наочно-дієве мислення передбачає вирішення будь-яких практичних завдань. Це безпосередня діяльність дитини. У вищезгаданому прикладі старша дитина надійде таким же чином, але більш розумніші. Це говорить про те, що наочно-дієве рішення з віком приймає інші форми, але не зникає зовсім. Дитина дошкільного віку вже може вирішувати життєві завдання виходячи зі своїх знань, і усвідомлюючи наслідки своїх дій. І так дитина все далі просувається у своєму розвитку.

Не дивлячись на те, що ми виділяємо якісь етапи у розвитку мислення дитини, це все одно є єдиним безперервним процесом. І формуючи у малюка його наочно-дієве мислення, ми сприяємо розвитку мовного і понятійного мислення.

Умовою для розвитку наочно-дієвого мислення є його емоційне спілкування з дорослими оточуючими його людьми.

Розвиток мислення дитини в ранньому віці протікає в іграх, спілкуванні, на дидактичних заняттях. Мислення для маленької дитини завжди пов’язане із знаходженням можливості досягнення будь-якої мети. Наприклад, дитина 5-6 місяців ненавмисно перебирає пелюшку, поки поступово іграшка не виявляється поруч з малям. Через кілька місяців дитина буде вже навмисно тягнути до себе пелюшку, для того, щоб отримати бажане.

Коли малюкові буде 6-7 місяців, до брязкальця, до якої дитина не може дотягнутися, можна прив’язати стрічку. Дитина сама почне підтягувати іграшки за стрічку після кількох спроб. Ви можете повторити цю вправу кілька разів, міняючи при цьому іграшку, щоб дитині було цікавіше. У віці, коли дитина вже встає і ходить, цікава буде ще одна гра. Зазвичай діти в цьому віці люблять кидати іграшки на підлогу і спостерігати, як вони падають і що з ними при цьому відбувається. Ви можете прив’язати до одного кінця стрічки або гумки якусь іграшку, яку малюк любить, а інший кінець прикріпити до борту манежу або ліжечка. Таким чином, у дитини буде можливість притягнути кинуту іграшку знову в ліжечко і повторити дію з кидком. Стрічечка в даному випадку є для дитини засобом досягнення мети.

Вже з 10 місяців можна проводити з дитиною спеціальні заняття. Посадіть малюка в дитяче крісло і покладіть перед ним іграшку так, щоб він не міг дістати. Малюк, швидше за все, потягнеться за нею, не дістане і запитально подивиться на вас. Тоді прив’яжіть до іграшки кольорову стрічку і знову покладіть перед дитиною. Малюк та година ж потягне за стрічку і притягне іграшку до себе. Повторіть цю вправу кілька разів, змінюючи при цьому іграшки та кольору стрічок. Коли дитина вирішує такі завдання, то можна ускладнити гру. Покладіть в кухоль якусь іграшку, а в кільце гуртки простягніть кольорову стрічку і обидва кону стрічки покладіть перед малюком. Щоб дістати чашку з іграшкою, дитині треба буде потягнути за обидва кінці ковзної стрічки. Дитині в 11-12 місяців буде легко вирішити таке завдання. Однак, якщо маляті буде важко, то покажіть йому самі, що треба робити і малюк з радістю повторить це за вами.

Головне в цих завданнях те, що малюк використовує стрічку (пелюшку, мотузку, гумку) як засіб досягнення своїх цілей. Для дитини це і є елементарною культурою мислення. Досвід, який малюк накопичує з першого року життя, вирішуючи такі найпростіші завдання, сприяє його розумовому розвитку.

Дитина, яка вміє ходити, завжди повинен вирішувати практичні завдання. При цьому не завжди рішення подібних завдань досягається за допомогою якихось предметів (стрічок, лопаток і т.п.). Коли іграшка лежить на іншому кінці столу, то дитина може просто обійти і взяти іграшку. Ускладните, в такій випадку, йому завдання — побудуйте лабіринт зі стільців, нехай він знайде шлях до бажаного предмету.

У процесі спілкування дитини з дорослим чоловіком складаються особливі манери поведінки. Наприклад, дитина бачить, де лежить бажаний предмет, однак з якоїсь причини не може його взяти. У таке випадку, найчастіше, малюк буде дивитися на дорослого, протягувати руку в напрямку бажаного предмета і видавати звуки з прохальною інтонацією. Старші діти будуть говорити «дай».

Дитина, з яким мало спілкуються батьки, не може правильно адресувати прохання до дорослих і організувати свою поведінку. Здатність до вирішення завдань у дітей формується не тільки в діях, а й у спілкуванні. Якщо для вирішення завдань предметного змісту потрібно використовувати предмет як досягнення своїх цілей, то в спілкуванні як досягнення мети використовується певна манера поведінки.

Лише в умовах постійного спілкування з дорослими людьми дитина навчається способам дії з предметами і нормами поведінки. Батьки передають дитині способи взаємодії з предметами, створюють умови для напрацювання досвіду малюка, розвитку його мислення. Важливу роль у розвитку мислення дитини відіграє пізнавальна спрямованість його діяльності, накопичення практичних знань, які він набуває в грі з предметами та іграшками. Правильному розвитку мислення дитини в ранньому та дошкільному віці сприяє накопичення досвіду і його узагальнення в різноманітних діях з предметами, способів спілкування з людьми, і сприяє перетворенню мислення з наочно-дієвого, притаманного дитині в ранньому віці, в наочно-образне і понятійне — в дошкільному та шкільному віці.