Популярний вокаліст Іван Розін

Щоб досягти успіху, потрібно прислухатися до власного его, вважає популярний вокаліст Іван Розін, лідер і вокаліст популярної української групи Gouache.


Я наймолодший з трьох синів — такий собі Іван-дурень, який, згідно казковому канону, повинен бути дуже успішним і щасливим «, — посміхаючись говорить про себе Іван. Його історія-пряме тому підтвердження. У долі молодого музиканта було чимало крутих поворотів: кинувши після першого курсу навчання в харківській консерваторії, герой нашого інтерв’ю надходить в театральний інститут, потім довгий час грає в різних театрах, знімається в серіалі … Але в підсумку повертається до того, що супроводжувало його з самого дитинства — до музики.


Творчий шлях

Популярний вокаліст Іван Розін, зізнайтеся, ви за власним бажанням почали займатися музикою?

Скільки себе пам’ятаю, я весь час співав. З самого дитинства раз у раз щось мугикав собі під ніс. Пізніше, коли вже почав розрізняти музичні напрямки, слухав платівки і копіював виконавців. Ще в молодших класах вивчив напам’ять практично весь репертуар італійського співака Робертіно Лоретті. Батьки заохочували моє захоплення і, незважаючи на свій скромний заробіток педагогів (мама — викладач італійської та французької мов, тато — викладач сценічної пластики та фехтування Харківського університету мистецтв — прим. Авт.), Надавали мені все, що було необхідно для подальшого розвитку. Я вчився в спеціалізованій музичній школі по класу фортепіано. У десять років мені подарували перший синтезатор Yamaha. Потім прийшов час Віктора Цоя, і популярний вокаліст Іван Розін буквально захворів гітарою. Ходив до педагога і по 7-8 годин наполегливо розучував будинку ноти, відмовляючись від тусовок з однолітками.


За час навчання в школі я виступав на багатьох академічних та шкільних вечірках, але особливо запам’ятався день, коли ми з однокласниками виконали «Богемська рапсодія» групи Queen на сцені Харківського державного театру опери та балету. Я співав партію Фредді Меркьюрі.

Відомо, що ви вчинили в консерваторію, але через рік кинули. З якої причини?

Оскільки мене дуже захоплювала гра на гітарі і я віддав їй багато сил і часу, було прикро годі й шукати застосування цим навичкам. Батько порадив вступити до консерваторії на джазове відділення, де була потужна класична школа. Але мене цікавила альтернатива: гра на електрогітарі. На жаль, з моєї спеціальності не виявилося викладачів, тому багато чого довелося освоювати самостійно.

Розчарувавшись у навчанні, я на наступний рік перевівся до Харківського інституту мистецтв.

Так я став актором. Наскільки вам вдалося реалізувати акторські амбіції? Першим місцем роботи був Донецький музично-драматичний театр, в якому я отримав колосальний досвід співу наживо під оркестр без мікрофона. Тільки уявіть: стоїш на авансцені, а навпаки яма з оркестром, який тобі потрібно переспівати. Мало того, ти ще щось граєш і паралельно танцюєш. Популярним вокалістом Іваном Розіним було зіграно багато хороших ролей, в мене повірили режисери, керівництво.

Але я чітко розумів, що не хочу залишатися в Донецьку, тому через два роки повернувся до Харкова. На жаль, в театрі «Березіль», куди мені хотілося потрапити, не виявилося вакансій. Тоді я взяв валізу і поїхав до Києва. У той час я вже зустрічався зі своєю майбутньою дружиною Анею, але на моє рішення вона вплинути не могла. Адже в будь-якому творчому людині закладена неабияка частка егоїзму, що змушує його захищати свого внутрішнього генія, те, що приходить згори.

У столиці я влаштувався в Театр драми і комедії на Лівому березі, потім перейшов в Театр російської драми ім. Л. Українки. Побачивши таємницю акторського життя, підкилимні інтриги, я страшно розчарувався в театрі як такому. Але я не міг йти в «нікуди». У той час Аня, яку я перевіз до Києва, була вагітна. Розуміючи, що чекають великі витрати, я, не звільняючись з театру, почав шукати нове місце роботи.

І як скоро воно знайшлося?


Випадок не змусив себе довго чекати. Якось я знявся в рекламі сухариків, зі мною розрахувалися, і я вже й думати про це забув. І тут популярному вокалісту Івану Розіну дзвонить замовник, який стверджує, що він повинен приїхати на студію, щоб озвучити цей ролик. Іван уважно читав договір і зафіксував, що в ньому не було такого пункту, тому ввічливо відмовився. Тим більше що це був вихідний день, у мене в хаті сиділи гості. Коли співрозмовник запропонував за мою працю гонорар, я навмисне вирішив завищити його в два рази, сподіваючись, що на тому кінці дроту відмовляться і мені не доведеться нікуди їхати. На мій подив, замовник погодився. Так Іван потрапив на студію звукозапису, яка стала відправною точкою у вихорі змін. Те, як я озвучив ролик, сподобалося, тому незабаром на мене посипалася маса замовлень. Я був голосом оператора JEANS, TUBORG та інших брендів, озвучив велика кількість зарубіжних фільмів і мультфільмів.

Паралельно почав цікавитися процесом написання музики. Як тільки закінчував свої озвучення, відразу ж біг в іншу, «музичну» кімнатку, де спостерігав, вчився. І одного разу попросився на роботу в цю студію. Мені дали пробне завдання, з яким я успішно впорався, а потім взяли в штат. І я остаточно «зав’язав» з театром.

Популярний вокаліст Іван Розін, ви не пошкодували про своє рішення?

Що ви! Аранжування мене повністю захопила, адже це величезний, що таїть масу можливостей світ, твій власний театр, в якому ти один у полі воїн. Якраз цього мені не вистачало. Раніше Іван часто психував через невмілі партнерів по сцені, бездарної режисури, неякісного або нецікавого матеріалу, через те, що ролі найчастіше розподілялися несправедливо. Тільки впритул зайнявшись музикою, я почав отримувати справжній кайф.


Створення групи

Коли зародилася ідея організувати власну групу у популярного вокаліста Івана Розіна?

Спочатку я виношував ідею створення власної студії звукозапису. Як тільки з’являлися зайві гроші, набував щось з апаратури. І ось в один прекрасний день все запрацювало! Тепер я міг працювати на себе — і звільнився зі студії. Але подія, яка визначила мою музичну кар’єру, відбулося трохи раніше. Якось, відправляючись за покупкою колонок, я захопив пару дисків зі своїми демозаписи, щоб перевірити якість звучання. В одному з київських музичних магазинів їх почув Дмитро Сехно (згодом він став басистом групи). Дімі дуже сподобалися мої пісні, і він запропонував як-небудь їх пограти. Не особливо розраховуючи, що з цього щось вийде, я залишив свій номер телефону. Через деякий час пролунав дзвінок. «Діма з магазину» сказав, що знайшов музикантів для репетиції. Це був перший крок до створення гурту Gouache.

Наскільки пісні популярного вокаліста Івана Розіна відображають реальні події, емоції та враження?


Раніше мені хотілося тільки співати, а тепер я хочу говорити — головним чином про те, що переживаю на даний момент. Наприклад, пісня С’est La Vie («Се ля ві») народилася внаслідок однієї слізливою і нищівної історії. Я взагалі-то написав її для себе і спочатку не збирався ніде виконувати. Але слухачі із завидною завзятістю віддавали перевагу саме їй. І ось тоді я прийшов до висновку, що тільки те, що створено під впливом справжніх почуттів, буде затребувано. Така музика залишиться «живий» на десятиліття.

Зараз для мене особливою є нова композиція «Я знайшов тебе», яка присвячена моїй дружині Ані. Пісня передає прекрасний стан, коли ти поглинений тим, кого любиш. Кожна людина мріє знайти свою справжню половинку, щоб знайти цілісність — скільки б у нього не було п’ядей у ​​лобі. Мені пощастило: я її знайшов.

Іван, це правда, що слова до пісень гурту Gouache пише ваша дружина?

Так, англомовні: я не настільки сильний в цій мові. А Аня прожила рік в Америці і наділена поетичним талантом. Пережиті нею сильні емоції вилилися в кілька відмінних пісень. Українські та російські тексти я пишу сам. Мої пісні — це ні в якому разі не «музика для ніг»: я прагну донести до слухачів якесь повідомлення, торкнутися струнки в їхніх душах. В даний час йде робота над нашим другим альбомом. На відміну від першого, англомовного, в нього будуть входити композиції російською та українською мовами. Я планую підготувати ціле музично-театральну виставу.


Про сьогодення

Іван, ваш маленький син вже проявляє інтерес до музики?

Звичайно. На Новий рік він замовив в подарунок барабан. Тепер цілими днями у мене у вухах стоїть цей страшний стукіт (сміється).

Альоша дуже любить мене і пишається тим, що його тато музикант. Це невимовно надихає. Не секрет, що творчі люди схильні найжорстокішим змін у настрої. У мене може бути прекрасному настрої, коли я іскра, всіх навколо заводжу, смішу. Абсолютно раптово енергія може вичерпатися і я миттєво «гублюся» серед натовпу. Незважаючи на ці перепади, я всіма силами намагаюсь зберегти позитивне мислення. У цьому мені допомагають син і дружина. Сім’я для мене завжди була і буде на першому місці. Це моя священна територія, де я немов птах фенікс відроджується з попелу після втрат і невдач.

Іван, які ще свої таланти ви плануєте продемонструвати світу і своїм шанувальникам? Безперечно, талановита людина талановита в чому. Я за багато брався і в мене це виходило відразу: наприклад, я вмію смачно готувати, шити одяг. Але я намагаюся не розпорошуватися і віддавати максимум сил і часу головного. Я зрозумів, що нікуди не втечу від музики. Якщо я кудись їду, залишивши вдома гітару, через три дні не знаходжу собі місця.


Стало бути, ви задоволені собою і тим, як розвивається ваша музична кар’єра? Для творчої людини самозадоволення — це катастрофа. Як тільки тебе все починає влаштовувати, ти вже не просто зупинився в розвитку — ти покотився вниз. Рух вперед стимулює саме відчуття незадоволеності. Я усвідомлюю, що періодично виростаю зі старих «штанців», щоб були зшиті нові. І йду за своїм внутрішнім творчим егоїстом: я повинен його заохочувати і захищати. В іншому випадку можна безповоротно втратити в нашому суєтному світі свою індивідуальність.

Індивідуалізм ніколи не виходить з моди …

Нас напихають рекламою, стало модним спілкуватися через інтернет — по скайпу, «асьці», електронною поштою. Люди роздрібнили себе на багато частин, як результат — синдром роз’єднання. Я прихильник старих добрих традицій: зателефонувати, зустрітися, встановити контакт очима і душею. Тому принципово не користуюся соціальними мережами.


Популярний вокаліст Іван Розін, ви багато чого поміняли в житті. На вас хто-небудь чинив тиск або ви самі визначали, в якому напрямку рухатися? Батьки у всьому мене підтримували. Коли була необхідність, давали раду. У мене дивним чином виходило домогтися всього, чого я хотів. Напевно, завдяки моєму щирому прагненню і завзятості. Принцип ненасильства я зараз культивую і в своїй родині. Намагаюся зауважити, ніж дитині було б цікаво займатися. Для цього ми з дружиною намагаємося надати синові максимальний вибір. Помітивши, як пожвавлюються Альошині оченята, відразу ж заохочуємо його і даємо можливість проявити себе.

Гряде місяць березень, тому остерігайтеся котів (сміється). В цей час чоловіки особливо стурбовані, тому будьте уважні, вибираючи партнера. І, звичайно, бажаю міцного здоров’я. При нинішніх екологічних проблемах і шаленому ритмі життя це цінність номер один.