Що робити, якщо у дитини запори

У малюка немає стільця вже цілу добу, і його батьки дуже стривожені. Але далеко не завжди така ситуація дійсно є приводом для занепокоєння. Коли ж малюкові потрібна допомога і чим можна допомогти дитині до консультації з фахівцем? Подробиці ви дізнаєтеся у статті на тему «Що робити, якщо у дитини запори».


Що це таке?

Запор — це утруднене або систематично недостатнє спорожнення кишечника. Кожен народжена дитина має свої індивідуальні особливості, які необхідно враховувати батькам, щоб не впадати в паніку і не вдаватися до різних засобів стимуляції акту дефекації. Батькам слід пам’ятати: у дітей грудного віку, які перебувають на природному вигодовуванні, нормальним вважається відсутність стільця до 3 діб, у дітей на штучному вигодовуванні — до 2 діб -в тому випадку, якщо при цьому поведінка і стан дитини не порушено. Така дитина поводиться як завжди: у нього нормальний апетит, він активний, у нього відходять гази, немає температури або будь-яких інших ознак хвороби, Мамі такої дитини не слід хапатися за клізму або застосовувати інші методи з метою домогтися неодмінного спорожнення кишечника щодня. Разом з тим, будь-яке порушення загального стану малюка, коли разом з затримкою стільця у нього з’являються блювота, млявість, сонливість, відсутність або зниження апетиту, температура, а також затримка відходження газів, вимагають негайного звернення до лікаря і надання допомоги.

Норма і патологія

Особливістю грудного віку є те, що характер калу і кількість актів дефекації визначаються характером вигодовування. При штучному вигодовуванні кал дитини від світло-жовтого до світло-коричневого кольору, його консистенція більш густа, запах може бути неприємним. Число випорожнень до півроку 2-4 рази на день, після 6 місяців — 1-2 рази на день. При цьому слід знати, що штучне харчування є ризиком в плані виникнення запору у малюка. На думку ряду фізіологів, це пов’язано з тим, що переведення дитини на харчування молочними сумішами призводить до передчасного дозрівання секреторного апарату шлунково-кишкового тракту, а потім до виснаження його можливостей по переварюванню і засвоєнню їжі, що, в свою чергу, привертає до запорів. Якщо мама годує дитину своїм молоком, то кал малюка має золотисто-жовтий колір, вид рідкуватою сметани і кислуватий запах. Число випорожнень у дітей, як правило (але не завжди), — до 5-7 Раз на День в першому півріччі, після півроку — до 2-3 разів. Але при цьому не слід забувати, що запор є частим явищем в грудному віці: за даними педіатрів, їм страждає від 10 до 25% дітей. Коли ж батькам треба насторожитися і припустити, що у малюка дійсно проблеми зі стільцем?

Непрямими ознаками запору у немовлят є не стільки рідкісне спорожнення кишечника, скільки в першу чергу зміна поведінки, пов’язане з відходженням калу: підвищене занепокоєння перед дефекацією і під час неї, сильне натуження, сильний плач. Має значення і характер стільця: у дітей до 6 місяців ознакою запору слід вважати щільний, оформлений стілець, іноді в такому стільці можуть бути і прожилки крові. Поряд з цим для хронічного запору характерний розвиток та інших проявів у вигляді анемії (зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну в крові), зниженою збільшення маси тіла, алергічних уражень шкіри і слизових оболонок, сухості шкіри і слизових оболонок. Факторами ризику у виникненні запорів є штучне вигодовування, недоношеність, ураження ЦНС (центральної нервової системи) і дисбактеріоз (стан, при якому змінюється нормальний склад бактерій, що заселяють кишечник).

Види запорів

Лікарі розрізняють гострий і хронічний запор. Гострим запором вважається відсутність дефекації протягом декількох діб. Він розвивається при непрохідності товстої кишки, викликаної різними причинами (у дітей грудного віку найчастіше це інвагінація — впровадження однієї частини кишки в іншу, що викликає закупорювання просвіту кишечника і порушення кровообігу самої кишки). Причини інвагінації — внутрішньоутробні аномалії розвитку кишечника у дитини, перегодовування малюка, раннє введення прикорму (за рахунок незрілості ферментативної системи, що розщеплює їжу), кишкові інфекції. Цей стан розвивається частіше у дітей від 3 місяців до 1 року, їм нерідко страждають вгодовані діти. Така дитина серед повного благополуччя раптом різко стає неспокійною, плаче, відмовляється від їжі. Приступ занепокоєння закі
нчується так само раптово, як і починається, але через короткий проміжок часу (3-5 хвилин) повторюється знову. З’являється одно- або дворазова блювота з домішкою жовчі зеленого кольору, кал може виділятися один або два рази з домішкою крові. Пізніше стілець припиняється, а з прямої кишки виділяються яскраві кров’янисті виділення (вони виникають найчастіше через 5-6 годин після початку перших нападів болю).

При цьому живіт у малюка м’який. Температура найчастіше нормальна. Дитина може втрачати свідомість. Природно, що при появі подібних симптомів батьків буде турбувати не тільки наявність стільця, скільки сильні напади болю, блювота і кров’янисті виділення у дитини, і вони не забаряться викликати «швидку допомогу». Хронічним запор розвивається поступово. Такий діагноз ставлять, коли він спостерігається у дитини більше 3 місяців. Слід пам’ятати, що запор сам по собі не є захворюванням. У більшості випадків це лише прояв якого-небудь стану або хвороби у дитини, тому необхідно лікувати не сам запор, а його причину. А це потребуватиме зусиль і уваги, як з боку лікаря, так і з боку батьків.

Причини запору

Запор у грудних дітей може бути викликаний наступними причинами:

• Аліментарні — неправильна дієта, недостатня кількість їжі або води в раціоні дитини, а також постійний перегрів малюка. Подібні причини призводять до зменшення обсягу калових мас у кишечнику, втраті води (а до складу калу входить і вода), і до порушення складу кишкової мікрофлори. У дітей першого року життя, які перебувають на змішаному або штучному вигодовуванні, подібні запори зустрічаються набагато частіше, ніж у дітей, які отримують тільки грудне молоко.

• Аномалії розвитку кишечника. Для новонароджених особливо актуальна хвороба Гіршпрунга. В основі цього захворювання лежить порушення іннервації товстої кишки, її перистальтика (рухова функція кишечника) порушена, товста кишка стає «виключеною» з роботи. В результаті у вищерозташованих відділах кишки накопичується кишкове вміст, який в запущених випадках викликає розтягування кишечника. Якщо у дитини вражена лише коротка частина кишки, то запори формуються поступово і не можуть вимагати хірургічного втручання тривалий час. Якщо ж вражений довший відділ товстого кишечника, то відсутність стільця супроводжується важким станом дитини і потрібно негайне хірургічне втручання.

Інфекційні захворювання. Перенесені в перші місяці життя кишкові інфекції можуть стати причиною загибелі нервових клітин в товстому кишечнику, що, у свою чергу, призводить до порушення моторної (рухової) функції кишечника. А це стає причиною затримки акту дефекації, скупчення калових мас у кишечнику і розвитку запору.

• Різні запальні процеси в кишечнику або хвороби судин (васкуліти). Такі запори також розвиваються через ураження нервових сплетінь і чутливих клітин в кишкової стінки.

• Поразка ЦНС. Запори часто зустрічаються у дітей з синдромом дитячого церебрального паралічу, а також у малюків, чиє народження було пов’язане з різними ускладненнями в пологах. Крім запору у таких дітей можуть спостерігатися різні порушення акту ковтання, відрижки, блювота.

• Ендокринні порушення (гіпотиреоз — недостатність функції щитовидної залози, цукровий діабет і т.д.). При таких захворюваннях запор не є рідкістю. Наприклад, при гіпотиреозі загальмовано просування вмісту по кишечнику. При дисфункції паращитовидних залоз запор виникає внаслідок порушення мінерального обміну речовин. Запор при цукровому діабеті може бути наслідком пошкодження нервових сплетінь кишечника або зневоднення організму дитини.

• Прийом деяких ліків. Перед тим як давати дитині будь-який препарат, призначений лікарем, уважно ознайомтеся з інструкцією. Наприклад, препарати заліза, які призначають при анемії, можуть викликати запор. Уникнути його допоможе суворе дотримання правил прийому препарату. Медикаментозний запор є наслідком прийому та інших препаратів, серед яких найбільше значення мають нестероїдні протизапальні засоби, нейролептики, сорбенти. Особливої ​​уваги заслуговують запори, які розвиваються внаслідок безконтрольного та / або тривалого застосування антибіотиків. У даному випадку затримка стільця є наслідком дисбактеріозу кишечника. Таким чином, існує багато причин, які можуть викликати порушення стільця у малюка. Тому, займаючись лише лікуванням запору, можна припустити причину, що викликала його. Саме тому виникнення запору у дитини служить показанням для звернення до ліка
ря.

Як допомогти малюкові?

Якщо дитина тужиться, червоніє, плаче, коли ви торкаєтеся до його живота, — це прохання про допомогу. Чим же можна допомогти малюкові при запорі? Запропонуйте дитині бутілірооанную воду (некип’ячену, негазовану). Зручно поїти малюка зі звичайного стерильного шприца (без голки), можна дати йому воду з чайної ложечки. Навіть невелика кількість рідини, що потрапила в кишечник, сприятиме пом’якшенню стільця, і стимулювати вихід калу.

Масаж животика

Масаж починайте робити відразу після пиття. Вимийте і розітріть руки, щоб вони були теплими. У боротьбі з запором масаж живота треба робити регулярно: відразу після пробудження, а потім кілька разів протягом дня перед годуванням або не раніше ніж через годину після годування. Масаж виконують в положенні малюка лежачи на спині. Будь-які рухи робляться без сильного натиску. Кожна вправа виконується протягом 1-2 хвилин, у дітей після півроку час масажу можна подовжити. Під час масажу розмовляйте з малюком, посміхайтеся йому. Слідкуйте за станом дитини: масаж не повинен викликати дискомфорт або приносити біль.

• Долонею правої руки робимо кругові рухи за годинниковою стрілкою. Починаємо від пупка і поступово розширюємо коло від правого нижнього кута вгору і правого підребер’я, проходимо поперек живота до лівого підребер’я і опускаємося вниз до лівого нижнього кута. Намагаємося найменше натискати на праве підребер’я (де знаходиться печінка) і ліве підребер’я (місце розташування селезінки). Обхопивши поперек дитини руками з двох сторін, рухаємо їх назустріч один до одного через бічні поверхні живота, сходячись долонями над пупком. Виробляємо погладжування 1-2 хвилини.

• Правою долонею починаємо погладжувати зону від пупка до лобка. Масажуємо зверху вниз 1-2 хвилини.

• Проводимо масаж сигмоподібної кишки (нижня частина ободової кишки, що переходить у пряму кишку). Подумки розділіть живіт дитини на чотири квадрати. Нижній лівий квадрат — місце розташування сигмовидної кишки, яка по діагоналі перетинає цей квадрат зверху вниз. Сигмовидну кишку, особливо коли вона в заповненому стані, легко промацати у вигляді валика. Двома пальцями легенько надавлює на область сигмовидної кишки. Масажуємо круговими рухами, не зміщуючи пальці, 2-з хвилини. Вже через 1-2 хвилини масажу зазвичай виникає позив на дефекацію. Гімнастика. У положенні лежачи на спині, по черзі згинайте-розгинайте ніжки дитини, притискаючи їх до живота, по 6-8 разів. Можна урізноманітнити гімнастику, імітуючи їзду на велосипеді. Потім притисніть обидві ніжки до живота малюка, затримавши на кілька секунд. Випряміть ніжки. Вправа повторюють до 8 разів. Для виконання вправ знадобиться великий гімнастичний м’яч з ріжками. Поклавши дитину животиком на м’яч і давши йому вхопитися за ріжки, покатайте його на м’ячі 1-2 хвилини. Супроводжуйте вправи розмовою і піснями: малюк повинен отримувати від них задоволення. Масаж живота і гімнастика нерідко допомагають дитині спорожнити кишечник і роблять відходження газів менш болючим.

Ванна

Якщо масаж не допомагає, малюка можна занурити в теплу воду, потім вийняти його з ванни і укутати. Після цього викладаємо дитину до себе на голий живіт голим животиком або тримаємо його над тазиком або пелюшкою, притиснувши ніжки дитини до черевця. Слід пам’ятати, що самим невигідним становищем для малюка, котрий страждає коліками або запорами, є положення на спині, оскільки в положенні лежачи на животі відбувається самомасаж кишечника дитини і тим самим поліпшується просування газів і вмісту кишечника.

Введення свічки

У разі якщо це не допомагає і малюк продовжує плакати, йому можна ввести в пряму кишку свічку з гліцерином. Використовувати свічки регулярно, як ліки від запору, не варто: це засіб швидкої допомоги. Свічки вводяться в положенні малюка лежачи на спині, з підігнутими до живота ніжками.

Використання газовідвідної трубки

Для полегшення стану малюка, котрий страждає здуттям живота і газами, можна використовувати газовідвідну трубочку. Вводити її в пряму кишку треба на довжину не більше 3 см (в аптеці можна придбати ректальний катетер, що вводиться частина якого не перевищує 2,5 см). Катетер або газовідвідна трубка вставляються в положенні малюка лежачи на спині або на боці з підігнутими до живота ногами. Кінчик введеного катетера або трубки необхідно рясно змастити дитячим кремом або вазеліновим маслом. Що стосується клізми, то це не настільки нешкідливе для ма
люка захід, як прийнято вважати. Щодо доцільності та способу її застосування необхідно порадитися з педіатром. Якщо вищенаведені заходи не допомагають, слід звернутися до лікаря-педіатра, який може призначити дитині лікарські препарати. Препаратом вибору при лікуванні закрепів є сироп лактулози (наприклад, Дюфалак), який вам порекомендує лікар. Пам’ятайте, що будь медикаментозні засоби хороші лише в тому випадку, якщо вони впливають на причину виникнення запору. При здутті живота і кишкових кольках малюкові додатково дають Еспумізан, саб симплекс, плантекс перед кожним годуванням. Пам’ятайте, що запор у грудничка не є захворюванням. Він лише служить сигналом про те, що в організмі щось не в порядку. І шукати причину, а також боротися з симптомами (в даному випадку у вигляді запору) повинен лікар. Тепер ми знаємо, що робити, якщо у дитини запори.