Причини і профілактика безпліддя

Шлюб вважається безплідним, якщо впродовж року регулярного статевого життя без вживання контрацептивів вагітність не наступає. Безпліддя трапляється у 10-15% усіх шлюбів і його поділяють на жіноче, чоловіче і змішане. Існує хибна думка, що в більшості випадків причина безпліддя в жінці. Але дослідження показують, що близько 55% випадків безплідних шлюбів пов’язані з безпліддям жінок і 45% — з безпліддям чоловіків. Так що чоловіки теж дуже часто страждають безпліддям.


Причинами чоловічого безпліддя можуть бути порушення сперматогенезу, як наслідок перенесеного запального захворювання, травми, інфекційних захворювань у дитинстві (особливо епідемічного паротиту), урогенітальних інфекцій (гонорея), наявності крипторхізму, варикоцеле, а також інтоксикації алкоголем або хімічними агентами. Велике значення в розвитку безпліддя у чоловіків має вірус простого герпесу і хламідійна інфекція, при якій сперма може переносити інфекцію в жіночі статеві органи. Безпліддя виникає також при виснажують захворюваннях печінки, нирок, легенів, ендокринної патології (цукровий діабет, хвороба Іценко-Кушинга).

Іноді безпліддя виникає як результат сенсибілізації жінки до сперми певного чоловіка.

У випадку, коли в спермограмме є зміни, чоловіка направляють до сексопатолога або андролога.

Якщо всі показники спермограми в нормі, починають обстеження жінки.

Основними причинами безпліддя у жінок є:

  • Порушення овогенеза і відсутність овуляції — 35-40%;
  • Трубні чинники -20-30%;
  • Захворювання статевих органів — 15-25%;
  • Імунологічні причини — 2%.

Діагностика жіночого безпліддя лежить, в першу чергу, в якісному зборі анамнезу (вік, професія, вплив шкідливих факторів на виробництві, перенесені захворювання, шкідливі звички). Тактовно з’ясовують психосексуальні умови життя, дітородну функцію, мається на увазі, що первинне безпліддя часто обумовлено інфантилізмом, а вторинне — наслідок перенесених запальних процесів.

Найчастіше причиною жіночого безпліддя є ендокринні захворювання, пов’язані з порушенням овогенеза і процесу овуляції. Безпліддям страждають жінки з різними формами гіперполактінеміі, гіперандрогенії, із синдромом полікістозних яєчників. Велика кількість випадків безпліддя є результатом порушень ендокринної функції яєчників, причому, ці порушення можуть бути як первинними, так і вторинними, наслідок перенесеного запалення. У яєчниках порушуються циклічні процеси, виникає ановуляція або сповільнення дозрівання фолікула з неповноцінною лютеїнової фазою. При безплідді ендокринного походження нерідко спостерігаються порушення менструального циклу: аменорея — повна відсутність менструації, гіпоменструальний синдром — виділення при менструації дуже мізерні і маткові кровотечі.

Причинами перитонеального безпліддя є спайкові процеси в малому тазу, які викликають перегинання труб при збереженні їх прохідності. Трубне безпліддя обумовлено анатомо-функціональними порушеннями в маткових трубах.

Непрохідність маткових труб часто виникає після гонорейного сальпінгіту, хоча може бути й наслідком неспецифічного запального процесу. Запальні процеси можуть бути причиною не тільки трубної непрохідності, а і дистрофічних змін в її стінці, порушення перистальтики труби. Велике значення у виникненні безпліддя мають аборти, так як він викликають запальні процеси в слизовій оболонці матки з подальшими дистрофічними змінами, які перешкоджають імплантації яйцеклітини.

Також безпліддя може виникати як результат запалення шийки матки — ендоцервіциту. Він перешкоджає просуванню сперматозоїдів у порожнину матки.

Імунологічна форма безпліддя обумовлена ​​виникненням антиспермальних антитіл у чоловіка або у жінки, зустрічається досить рідко. Її частота становить 2% серед всіх форм безпліддя. Серед усіх пар з нез’ясованої причиною безпліддя при подальшому обстеженні у 20-25% виявляють антитіла до сперми. Найчастіше антіспермаьние антитіла утворюються у чоловіків, ніж у жінок. Причиною цього можуть бути вазектомія, пошкодження яєчок при орхіту, травмах, інфекціях геніталій. При такій формі безпліддя найефективнішим методом є внутрішньоматкова інсемінація.

У більшості жінок з безпліддям виникають різні порушення психоемоційної сфери: відчуття неповноцінності, самотності, напружене очікування чергової менструації і істеричні стани при її початку. Комплекс цих симптомів складає так званий «синдром очікування вагітності». Величезним стресом для подружньої пари є необхідність обстеження і подальше виконання рекомендацій лікаря і ритму сексуального життя, визначення періоду овуляції у жінки функціональними тестами і використання саме цього часу для зачаття. Іноді наполегливі прохання жінки в інтимній близькості в певний час може призвести до функціональної неспроможності чоловіка та інших порушень потенції. Особливо несприятливо впливає на стан потенції діагноз патології сперми. Таку звістку призводить до імпотенції у більшої половини чоловіків, причому частота її виникнення залежить від реакції дружини.

Для жінки необхідність підпорядкування статевого життя результатами тестів функціональної діагностики також є стресовою ситуацією, на яку реагує не тільки психіка, а й органи статевого тракту, зокрема маткові труби. Може виникнути їх спазм, антиперистальтика, що навіть при прохідних трубах порушує прохідність статевих клітин. Тому іноді величезне бажання жінки завагітніти ставати її ворогом. Описано чимало випадків, коли довгоочікувана вагітність наступала після того, як жінка вирішувала повністю припинити лікування, переставала вести вимірювання базальної температури і стежити за часом очікуваної овуляції. Таке трапляється і коли подружня пара, втрачає надію на власних дітей і усиновляє дитини.