Село Буки Тікич

Добре там де нас немає! Повіривши у справедливість цієї «істини», ми купуємо авіаквитки і їдемо за тридев’ять земель, щоб зупинитися і задоволено видихнути: «Яка краса»! І до чого ж складно нас переконати, як важко повірити: «Але ж у нас краще». Приклад? За ним далеко відправлятися не треба: Черкаська область, каньйон Буки. В останні рік-два теплою часом тут можна зустріти 5 рибалок, скелелазів, дачників, але восени — безлюддя, спокій і запаморочлива краса.


Все тече, все змінюється …
Буки — велике старе село на березі річки Гірський Тікич. У XV столітті тут стояла фортеця, залишки якої можна розшукати, з пристрастю розпитавши місцевих жителів. У XIX столітті процвітала чиясь садиба (що нагадує про себе сьогодні парковими алеями, зарослими підліском), а на річці працював млин, тепер майже зникла. І садибу, і млин, схоже, «знесло» революційної бурею. Але в 1929 році за планом ГОЕЛРО на річці побудували гідроелектростанцію — першу в Європі сільську ГЕС. До наших днів технічні споруди дійшли у вигляді романтичних руїн. Зате пам’ятник творцеві плану електрифікації всієї країни цілий і сьогодні. Оптимістичний Ілліч зустрічає гостей біля мосту, підносячись на тлі буйних заростей шипшини.

Скелі, небо і річка
Незвично тут все. Скажімо, село називається Буки, а буки тут не ростуть. А гірський пейзаж, несподіваний на тлі неозорих черкаських полів! .. Дивним виглядає і назва річки Гірський Тікич. Чому гірський, якщо рівнина колом? Однак, побачивши річку, переконуєшся — назва виправдане. Невелика, всього 167 кілометрів завдовжки річка примудрилася прокласти собі дорогу серед стародавніх гранітів і створити глибокий каньйон, оточений химерними громадами скель. Немов виправдовуючи ім’я. Гірський Тікич то шумить і піниться на перекатах, то кипить вирами, то завмирає гладдю тихих заплав. Неподалік від мосту гуркоче перекат Вир — гідрологічний пам’ятник природи.

Буцький каньйон невеликий, його довжина трохи менше 5 кілометрів, але, компенсуючи розміри якістю, він відкриває неймовірною мальовничості пейзажі на кожному кроці. Двадцятиметрові скелі нависають над водою карнизами, щетина гострими кутами, і раптом обриваються суворої вертикаллю, продовженої в дзеркальному відображенні тихого виру. Ці місця приваблюють альпіністів: спортсмени часто тут тренуються.
Кажуть, найгарніше ці місця по весні. Готові посперечатися: у палахкотіння осінніх фарб каньйон неперевершений. І від споглядання ніщо не відволікає — безлюддя абсолютне. Тут шкодуєш, що не наділений талантом живописця, і клацаєш, клацаєш фотоапаратом, бажаючи показати: в гостях добре, а вдома — краще. Головне — навчитися це помічати. А то ось адже і ми почули звук сокири на сільському обійсті — і чомусь японське «хайку» згадалося …

В блокнот
Як доїхати? Їхати до Буків зручно особистим автотранспортом, або рейсовим автобусом з Черкас. Річка Гірський Тікич тече в протерозойських гранітах: скель каньйону, страшно подумати, більше двох мільярдів років.
Це місто дійсно манить своєю незвичайною красою. Його варто відвідати всією сім’єю, тому в найближчі канікули радимо вам відвідати цю давню місцевість. Жителі міста Буки досить гостинні, а в обраному вами готелі вам і вашій родині буде запропонована невелика екскурсія по стародавніх місцях містечка.
Відвідайте село Буки, і ви не пошкодуєте про зроблене! Також можете дізнатися, може бути у вашому місті проводиться маршрутна поїздка в місто Буки. Відправившись всією сім’єю в маленьку подорож, не забудьте захопити фотоапарат!