Артист Юрій Яковлєв, біографія

Артист Юрій Яковлєв, біографія якого почалася в Москві 25 квітня 1928, є воістину геніальним актором і дуже цікавою людиною. Він жив в столиці до того часу, як почалася Велика Вітчизняна війна. Саме тоді сім’я Яковльових вирушили до Уфи, щоб пережити ті страшні роки. Там майбутній артист Яковлєв працював у шпиталі разом з мамою. У 1943 році родина Яковльових повернулася до Москви, де підліток Юра пішов працювати автомеханіком. Він отримав посаду при посольстві США. Варто відзначити, що Юрій був дуже тямущою молодою людиною, тому, зовсім скоро, він став працювати самостійно і йому довіряли серйозні поломки. До речі, варто відзначити, що Юрій не збирався все життя лагодити машини. Він хотів мати вищу освіту. Проте ж, молодий Яковлєв збирався не в театральний, а в Інститут Міжнародних відносин. Але у артиста Юрія Яковлєва біографія склалася інакше.


Освіта і перші успіхи

На вступних іспитах у ВДІКу комісія порахувала Яковлєва невідповідним для зйомок через його зовнішності. Але Юрій не здався і в 1948 став студентом театрального училища імені Щукіна. На першому курсі, як значиться в біографії Яковлєва, він був двієчником з акторської майстерності. На другому — трієчником. Але завдяки наполегливій праці та самовдосконалення, з 1952 року Юрій Яковлєв поступив на роботу в академічний театр ім. Євг. Вахтангова.

Перший успіх прийшов до молодому артисту Яковлєву в 1960 році, після того, як він зміг блискуче зіграти роль принца в п’єсі, яку ставили за казкою С. Маршака «Горя боятися — щастя не видать». Незабаром, у виставі «П’єса без назви» (яку написав А. П. Чехов) Юрій Яковлєв витончено і тонко зіграв роль Трілецкого. Протягом 60-80-их років настає зоряний час в біографії артиста Юрія Яковлєва.

На сцені театру артист Юрій Яковлєв зіграв понад сімдесят ролей, такі, наприклад, як: Калоджеро, герой комедії Едуардо де Філіппо «Велика магія», Казанова («Три віки Казанови»), придворний дипломат, герцог Болінгброк («Склянка води»), трагічний Прокоф’єв («Уроки майстра»).

Остання театральна роль Юрія Яковлєва була в знаменитому спектаклі П. Фоменко під назвою «Без вини винуваті». Його персонаж — чарівний московський дворянин, що обожнює театр і артистів. У цій виставі режисер максимально використовував красивий, музичний голос Яковлєва.

Всенародна любов

Всенародним улюбленцем артист Юрій Яковлєв став завдяки великому екрану. Дебютна роль в кіно Юрія Яковлєва — Чахоткін у фільмі «На підмостках сцени». Потім він грав поручика Дибича в картині «Незвичайне літо». Завдяки успішному дебюту і незвичайному акторському таланту, молодий кіноартист виявився затребуваним.

Артист Яковлєв знімається в кіно з 1956 року, але справжній успіх прийшов до нього в 1958 році, завдяки чудово зіграної ролі князя Мишкіна в кіноверсії «Ідіота», режисера Івана Пир’єва.

Біографія Юрія Яковлєва виходить на новий виток з початком співпраці з режисером Ельдаром Рязановим. Вперше у Рязанова актор знявся в «Людину нізвідки», але всеохоплюючі глядацькі симпатії Юрію Яковлєву принесли ролі поручика Ржевського в «Гусарській баладі» та Іполита в «Іронія долі, або З легким паром!».

Серед кіноролей Яковлєва також примітні ролі Стів Облонського в кіноверсії «Анни Кареніної», режисера Олександра Зархі і Брюханова в дилогії «Любов земна» і «Доля», поставленої режисером Матвєєвим.

Серед найбільш улюблених кіноглядачам ролей такої людини, як артист Юрій Яковлєв — дві ролі — пунш і Івана Грозного в комедії Леоніда Гайдая «Іван Васильович змінює професію». Робота артиста у фантастичній стрічці Георгія Данелія «Кін-дза-дза», в якій Яковлев знявся разом з Євгеном Леоновим і Станіславом Любшиним, стала однією з самої запам’яталася глядачам.

Яковлєв — актор-імпровізатор, підвладний емоційним поривам. Емоційні відтінки виникають природно, а не вигадуються розігрався уявою; характер персонажа виникає з вірно сприйнятої постановки драматичного твору і задумки режисера. Юлія Борисова порівнювала його з летить птахом, який не замислюється над механізмом польоту, а просто діє природно, даруючи радість людям.

Особисте життя

В молоді роки Юрій Яковлєв придбав репутацію неабиякого ловеласа. Як зазначає його біографія, свою першу дружину, студентку медінституту Кіру Мачульская, він забрав у її вже, практично, чоловіка. Яковлєв та Мачульская одружилися в 1961 році, потім у них народилася дочка Олена. Але раптово Юрію стало відомо, що у нього скоро буде позашлюбна дитина. Матір’ю цієї дитини опинилася актриса, дочка відомого артиста Райкіна — Катерина, яка була, свого часу, одружена з Михайлом Державіним. Юрій та Катерина разом грали в постановці «Дами і гусари». Дізнавшись про результати цього роману, Яковлєв подав на розлучення з Мачульская і одружився на Райкін.

Примітно, що і цей шлюб виявився швидкоплинним. Після народження сина Олексія подружжя розлучилося. Згодом Юрій Яковлєв завів ще кілька бурхливих романів і в кінцевому підсумку остаточно став розсудливим.

Третьою дружиною артиста Яковлєва стала директор музею при Театрі Вахтангова — Ірина Леонідівна Сергєєва. У 1969 році вона народжує сина Антона. Юрій та Ірина живуть у щасливому шлюбі вже сорок років.

Його старша дочка Олена досить тривалий проміжок часу продуктивно працює в Театрі сатири, де є провідною актрисою. Примітно, що вона — трудоголік. Намагається одночасно грати в різних постановках, будь то фільми або спектаклі.

Син артиста — Антон почав кар’єру театрального режисера. Його постановки мають непоганий успіх у Москві і Санкт-Петербурзі.

Із захоплень артиста можна виділити читання, особливо творчість Чехова. Також Юрій Яковлєв віддає перевагу класичній музиці і любить прогулянки по старій Москві. Якщо відпочиває на природі, не упустить шансу піти збирати гриби. Серед спортивних захоплень Яковлєва: хокей, футбол, гімнастика і фігурне катання.

У 1997 році була видана літературна робота Юрія Яковлєва «Альбом долі моєї».