Ксенія Симонова: піскова історія

Ксенія Симонова, художниця з Євпаторії, перемогла в телепроекті «Україна мае талант». Вона отримала мільйон гривень і титул самого талановиту людину.
Ксенія народилася в Криму. Вже в дитинстві вона дивувала всіх своїми шедеврами. Малювала на всьому, що потрапляло під руку — на стінах, каменях і навіть авто! Та й як могло бути інакше? Адже інтерес до живопису і талант Ксюша отримала у спадок від мами-художниці. Після школи вона мріяла вступити в художнє училище. Але мама не підтримала вибір дочки. Вона сама закінчила цей навчальний заклад і знала не з чуток, що професія художника не приносить стабільності.
Училище училищем, а в тебе, доню, має бути вища освіта — не втомлювалася вона вчити доньку.
Тому … дівчині довелося отримати дві вищі освіти. Червоний диплом за спеціальністю «психолог» вона захищала, будучи на п’ятому місяці вагітності. Але під час навчання Ксенія не забувала і про мистецтво. І коли синові Дмитрику було півроку, молода мама на відмінно захистила дипломну роботу за спеціальністю «художник-поліграфіст».


Мрію подарував коханий
Коли вони познайомилися, Ігор працював редактором одного з кримських журналів. Крім того, як виявилося пізніше, він був театральним режисером, зі своїм театром і трупою. Знайомство почалося з того, що молода людина запросив красиву дівчину на фотосесію для журналу в якості моделі. Уже в редакції вони розговорилися, хлопець з цікавістю розпитував модель, чим вона займається. Як же він зрадів, дізнавшись, що Ксенія — художниця! І відразу ж поділився своїми «наполеонівськими» планами. Розповів, що давно вже придумав театральну постановку, в якій одна з провідних ролей відводиться пісочної анімації. Ксенія й гадки не мала, що це таке. Але хлопця це нітрохи не збентежило.

Він продовжував натхненно розповідати, що випадково побачив цей рідкісний і незвичайний вид мистецтва в Інтернеті, і ось уже близько годаіщет художника.
— Я жартома запитала, чи багато художників у нього пробувалися. На що Ігор цілком серйозно відповів: «П’ятдесят, і серед них досить імениті». І майже всі вони, подивившись ролики анімації, сказали, що це легко, вони впораються. Всі бралися, але ніхто не зміг завершити розпочату справу до кінця. Мені ж, навпаки, відразу здалося, що це дуже складний матеріал, — згадує Ксенія.
Але труднощі дівчину не злякали. Вона зрозуміла, що їй буде цікаво познайомитися з цим видом мистецтва. Але все, ж погодилася не одразу, довго думала над пропозицією. І нарешті, одного разу, прийшла до редакції, сказала: «Давайте ваш пісок!» Спробувала. Те, що і як вона робила, Ігорю дуже сподобалося.

Світ став картиною з піску
— З цього моменту я почала бачити світ у вигляді пісочної картини. Не жартую. Просто налаштувала свій зір і сприймаю світло, колір, тони і півтони так, як це може бути передано в піску, — ділиться художниця.
Але пісочної анімації довелося чекати цілих чотири роки. Дівчину запросили працювати художником в журнал. А незабаром вона сама стала господинею одного з кримських глянцевих видань. Вони з Ігорем одружилися. А коли їх синові виповнився місяць, вийшов перший номер. Але у вересні минулого року сталася криза, і довелося призупинити видавничу діяльність.

Ксенія пише картини з піску трохи менше року. Цілих чотири роки вона виношувала в голові ідеї, і, нарешті, мрія здійснилася. Створення повноцінного номера найчастіше займає не менше тижня, а іноді раптом фільм «народжується» за одну ніч.
— Як правило, за ніч робляться ролики для хворих діток, теми війни — те, що мене хвилює, — відверто героїня.

До речі, номер про війну, показаний у півфіналі шоу «Україна має талант», був придуманий саме так, всього лише за одну ніч. Не для шоу, а до Дня Перемоги. Присвячувався він дуже конкретної події — відкриття меморіалу «Червона гірка» в Євпаторії. На цьому місці у воєнні роки німці розстріляли 12650 місцевих жителів. На відкритті меморіалу повинні були бути присутніми ветерани, а також багато людей. Дівчина присвятила свою історію пам’яті жертв і героїв війни. Вона піднесла її в сучасному оформленні, для того, щоб молодь відчула це по-своєму, на хвилі своєї епохи, але, ні в якому разі не залишилася байдужою.
— Тему Великої Вітчизняної війни хочеться зробити гострою та актуальною для моїх ровесників, і особливо для тих, хто мене молодший. Мені здається, це вдалося, — не без гордості розповідає Ксенія.

Показати цей номер художниця наважилася не відразу. Але потім не пошкодувала. Вся Україна, дивлячись на талант Ксенії, плакала. Перетворення номера в шедевр відбувається не без участі Ігоря, який робить аранжування, озвучує всі роботи своєї дружини. Репетирує Ксенія близько п’яти годин щодня. Зараз у неї є помічники, які допомагають виховувати сина. А до проекту вона могла тренуватися тільки вночі. До речі, син для неї — головний натхненник. Тому майже в кожній роботі Ксенії присутній або мається на увазі дитина. Найулюбленіші герої і теми картин — діти, вагітні жінки, мами з дітьми, море, міста.
— Не так важливо, що малювати. Важливі мої почуття під час створення образу. Почуття, які я повинна передати глядачеві.

Живи, Сонечко!
Виявляється, Ксенія вирішила брати участь у конкурсі «Україна має талант» для того, щоб допомогти дев’ятимісячної Ніке, дівчинці, яка більше півроку знаходиться в комі. Частина виграшу стала матеріальною базою Благодійного фонду Ксенії Симонової «Живи, Сонечко!». Цей фонд вже допомагає маленькій Ніке та іншим діткам, що страждають важкими захворюваннями. Його робота спрямована і на допомогу вагітним жінкам, що переживають матеріальні та психологічні труднощі, які відмовилися від аборту і вирішили народити дитину.
— Спочатку рух «Живи, Сонечко!» виступало проти абортів, але потім ми стали дізнаватися про хворих діток, і вирішили допомагати і їм, — розповідає Ксенія.
Фонд «Живи, Сонечко!» надає вагітним жінкам все необхідне для малюка: оплачує пологи, медикаменти, вітаміни, підтримує психологічно.

Після шоу
Після проекту «Україна має талант» життя Ксенії кардинально змінилася. Тепер вона робить те, що любить, і за це отримує визнання. А ще після конкурсу художниця відновила роботу свого журналу.
Одну за одною Ксенія малює картини на піску, складаючи їх в окремі шматочки життя. Вона одна з кращих в цьому жанрі. А що ж далі? Артистка готує власну виставку «Пісочна людина», де буде представлено близько 300 картин. Частина виставки — це величезні фотографії картин з піску і фрагментів номерів анімації. Друга частина являє Ксенію як класичного і сучасного художника-графіка. Дівчина зізнається, що мріяла про власну виставці все свідоме життя. Тим більше що вона буде проходити в Україні, Відні, Парижі, Лондоні, Лос-Анджелесі. Якщо вийде, картини повернуться до Криму через рік.

Незабаром відбудеться і довгоочікуваний спектакль, про який колись давно Ігор з натхненням розповідав тоді ще майбутній дружині. Молода пара готується до світових прем’єрам! У їхніх планах і відкриття шоу-театру «Пісочний клуб» в Євпаторії.
Здавалося б, всі бажання талановитої художниці, актриси, коханої дружини і щасливої ​​мами збуваються. Але …
— Ще я мрію про те, щоб не було нещасних дітей. Щоб у кожної дитини було своє персональне щастя!