Віддавати чи дитини на виховання бабусі і дідуся

Ще з давніх часів вихованням маленьких дітей займалися переважно бабусі. Батькам потрібно на роботу, таке поняття як декретна відпустка з’явилося порівняно недавно, ось від безвиході батьки і залишали своїх дітей старшого покоління. І все ж, як бути? Віддавати чи дитини на виховання бабусі і дідуся або пожертвувати кар’єрою але присвятити весь час декретної відпустки своєму малюкові? Думаю не одні батьки задавали собі це питання.


Зараз багато чого змінилося, але традиція віддавати дітей на виховання бабусі і дідуся в багатьох сім’ях збереглася, теж від безвиході. На той мінімум, який платить держава матерям, можна хіба що підгузників купити, а як жити, якщо у чоловіка низькооплачувана робота? На одну зарплату навряд чи прогодуєш як мінімум трьох людей, але ж у когось по двоє і троє дітей, якщо не більше. Ось і постає дилема віддати дитину в садок або бабусі і дідуся на пенсії.
Але така обстановка складається не у всіх, є сім’ї, в яких чоловік в змозі забезпечити всю сім’ю на час декретної відпустки дружини. Адже деякі і в таких випадках віддають віжки виховання дитини в бабусині руки, від власного небажання перетворюватися на закореневшую домогосподарку-Дуньку Кулакову- мати сімох дітей. А є ще й третя категорія — вони самі виховують своїх дітей, не дозволяючи бабусям-дідусям втручатися в цей творчий процес. Який варіант найбільш сприятливий для вашого малюка, кожна мати в змозі сама визначити, дивлячись на саму дитину. Отже, давайте ж розберемо всі плюси і мінуси всіх трьох позицій.
Відразу обмовлюся, мені ближчий варіант, коли батьки самі виховують своїх дітей, але тут теж є винятки. Як ви думаєте, що найголовніше для розвитку дитини поки він ще маленький? Звичайно ж, його психологічний спокій і відчуття безпеки. Чи не новомодні розвиваючі заняття, а саме внутрішній світ маленького чоловічка. Всі наші проблеми і психози зберігають своє коріння в дитинстві, це свого роду фундамент, як правильно і надійно ми його закладемо, залежатиме подальше життя нашого чада. Любляча мати і толь до вона в змозі дат ь дитині всю теплоту і ласку, необхідну йому в цьому віці. Але ж є й неблагополучні сім’ї, що п’ють матері та інші категорії, яким не зовсім є діло до внутрішнього миру та розвитку їхньої дитини, от саме в такому випадку, якщо, звичайно ж, бабуся більш-менш осудна, маляті буде краще і комфортніше зі старшим поколінням, ніж з не відбулися батьками.
Коли ж у сім’ї не вистачає коштів, оптимальним варіантом було б почекати, коли дитина стане більш-менш самостійним (вміє ходити на горщик, їсть сам, може сказати, що йому потрібно), і тоді зі спокійною совістю віддати його в дитячий садок. Звичайно, всі дітки розвиваються по-різному, у когось цей період настане раніше, у когось пізніше, середній же показник десь 1,5-2 роки.

Що стосується загальноприйнятої думки, що жінка домогосподарка з часом тупіє і стає нецікавою своєму чоловікові, то це дурниці. Дорогі жінки, зрозумійте, все залежить тільки від вас самих. Якщо ви і до заміжжя не блищали розумом і кмітливістю — починайте самовдосконалюватися зараз, способів для цього не злічити, ну якщо ж у вас були всі дані творчої та цікавої натури, повірте, нікуди вони від вас не дінуться.
Бабусі, дідусі це, звичайно ж, добре, але все ж це наші діти і не варто свої обов’язки перекидати на них. Вони своїх дітей вже виховали, їм теж на пенсії хочеться віддихатися трохи від суєти життя, пожити хоч останні роки для себе і в своє задоволення. Тим більше, що лікарями вже доведено, що діти, які живуть зі старшим поколінням частіше схильні до хвороб. З віком такі якості характеру, як обережність переходять в тривожність, ощадливість — у скнарість, нетовариськість — в замкнутість та ін. Ось від цього і підвищену увагу, що нагадує одержимість, внаслідок чого дитина повільніше розвивається і розуміє деякі життєво важливі речі. Вічне кутана, щоб було тепліше, в результаті дитина потіє і застуджується, туди не ходи, це не роби, це не їж і т.д. до нескінченності.

Бабусі й дідусі набагато мудріші нас, та й життєвого досвіду у них побільше, тому вони вважають, що тільки вони знають, як правильно виховувати підростаюче покоління, часом забуваючи, що часи вже не ті. Звичайно, нам не обійтися часом і без їхніх порад, але, як кажуть, хороша ложка до обіду!
Тому, якщо ваша дитина і проводить більшу частину часу з бабусями-дідусями, то постарайтеся в ваших відносини знайти компроміс, щоб надалі не сперечатися в присутності малюка, чиє виховання головніший.