Психологічні особливості дітей 6-7 років


Сьомий рік життя дитини є продовженням вкрай важливого періоду дитячого розвитку, триває який з п’яти до семи років. Останній рік характеризується продовженням становлення психологічних утворень, які з’явилися у дитини в п’ять років. Проте подальші розгортання цих нових утворень є базою для створення психологічних умов, які послужать появи все нових напрямків та ліній розвитку.

Для дошкільного старшого віку (6-7 років) характерні істотні зміни в організмі дитини. Це певний етап дозрівання. Протягом цього періоду інтенсивно розвивається і міцніє серцево-судинна та опорно-рухова системи організму, розвиваються дрібні м’язи, розвиваються і диференціюються різні відділи центральної нервової системи.

Також для дітей цього віку характерні певні психологічні особливості розвитку. Їм властиве розвиток різних розумових і пізнавальних психічних процесів, таких як уява, увага, мова, мислення, пам’ять.

Увага. У дитини дошкільного віку переважає мимовільна увага. А вже до кінця цього періоду настає період розвитку довільної уваги, коли дитина вчиться направляти його свідомо і утримувати якийсь час на певних об’єктах і предметах.

Пам’ять. До закінчення періоду дошкільного віку у дитини розвивається довільна слухова і зорова пам’ять. Одну з головних ролей в організації різноманітних психічних процесів починає грати саме пам’ять.

Розвиток мислення. До завершення етапу дошкільного віку прискорюється зростання наочно-образного мислення і починається процес розвитку логічного мислення. Це призводить до формування у дитини здатності узагальнення, порівняння та класифікації, а також здатності визначати істотні ознаки і властивості предметів, що знаходяться в навколишньому світі.

Розвиток уяви. Творча уява розвивається до кінця періоду дошкільного віку завдяки різним ігор, конкретності і яскравості подаються вражень і образів, несподіваним асоціаціям.

Мова. До закінчення періоду дошкільного віку у дитини значно збільшується активно використовуваний словниковий запас і з’являється здатність користуватися різноманітними складно-граматичними здібностями в активній мові.

У віці шести-семи років діяльності дитини притаманна емоційність і підвищується значимість емоційних реакцій.

Становлення особистості, як і психічний стан дитини, до закінчення періоду дошкільного віку взаємопов’язане з розвитком самосвідомості. У дітей 6-7 років вже поступово формується самооцінка, яка залежить від усвідомлення того, наскільки успішна його діяльність, наскільки успішні його однолітки, як його оцінюють педагоги та інші оточуючі люди. Дитина вже може усвідомлювати себе, а також своє становище, займане ним в різних колективах — родині, серед однолітків і т.д.

Діти старше цього віку вже можуть рефлексувати, тобто усвідомлювати соціальне «я» і на даній основі створювати внутрішні позиції.

Одним з найбільш важливим новоутворень в процесі розвитку особистісної та психічної сфери дитини у віці 6-7 років можна назвати супідрядність мотивів, то такі мотиви як «я зможу», «я повинен» поступово все більше переважають над «я хочу».

Також в цьому віці зростає прагнення до самоствердження в таких сферах діяльності, які пов’язані з громадською оцінкою.

Поступово, усвідомлення дитиною свого «я» і формування на цій основі внутрішніх позицій до початку шкільного віку призводить до появи нових прагнень і потреб. Це служить причиною того, що гра, яка була основною діяльністю дитини протягом дошкільного періоду, помалу здає свої позиції в цій якості, вже не в силах повністю задовольнити його. Зростає потреба виходу за рамки звичного способу життя і брати участь у суспільно-значимої діяльності, тобто відбувається прийняття іншої соціальної позиції, яка зазвичай називається «позицією школяра», що є одним з найбільш важливих результатів і особливостей психічного та особистісного зростання дітей дошкільного віку.