Інтерв’ю з шоуменом Олександром Пряниковим

Ким тільки не був шоумен Олександр Пряників — віджеєм на відомих музичних каналах, телеведучим, програмним директором на радіо, кіноактором і навіть артистом мюзиклу на Бродвеї. Від будь-яких змін у своїй долі Пряників отримує величезне задоволення. А народження сина в сім’ї Олександра Прянікова і Ксенії Гурьянової тільки додало життя позитиву. Не так давно ми провели інтерв’ю з шоуменом Олександром Пряниковим.
Олександр, зараз багато батьків «народжують» разом з дружинами, а Ви були присутні при пологах?
Хотів, але Аксінья не пустила! Ми під дверима сиділи — я і Аксіньіно мама. А потім дружина зателефонувала мені по телефону, сказала тремтячим голосом: «Все, я народила!» — І заплакала. Напевно, від великого щастя. Ми тут же вручили всякі подарунки та квіти медсестрам і швиденько просочилися в палату. Я камерою був, зняв практично перші хвилини життя нашого сина.


Вже зрозуміло, чи схожий Пряників-молодший на Прянікова-старшого?
Поки він схожий на мене хіба що любов’ю до їжі. А зовні, в принципі, немає. Я із задоволенням відзначаю у ньому мамині риси. У нього гарна мама, і профіль у нього такий же, як у Ксенії, — упрямий- впертий, ух! Вже зрозуміло, що у людини є характер. Крекче, бурчить, але тільки у справі.
Як вдалося тримати в таємниці від друзів і знайомих те, що ви чекаєте дитину?
Це було дуже важко, якщо врахувати, що коло наших знайомих неймовірно широкий. Доходило до смішного. Одного разу ми з Сашею в супермаркеті помітили приятеля, і я зі своїм великим животом ховалася за стійками до тих пір, поки він не пройшов до каси. А потім Саша мені подзвонив і сказав: «Можеш виходити, він вийшов з магазину!» Чому ми це робили? Я вірю в енергетику і знаю, що напевно були такі люди, які, дізнавшись про нашу радості, могли подумати щось погане. І оскільки очікування дитини було найважливішим моментом нашого життя, то я вирішила зробити все для того, щоб вагітність закінчилася добре. Крім нас, про це знала тільки моя мама. Ми навіть Сашиним батькам нічого не сказали. І тільки коли я народила, там же, в пологовому будинку, Саша повідомив їм про наше щастя. Тоді я вже нічого не боялася. Я вже відчувала: ангели поруч зі мною, і вони мене охороняють.

Саша, Вам подобається те, що Ваша дружина — письменниця?
Чотири роки тому, коли ми тільки-тільки познайомилися, я дуже скептично ставився до письменницької праці. А потім зрозумів, що саме за цей скептицизм Бог мені послав дружину-письменницю. Ксенія завжди щось писала, книжки якісь видавала. І зараз я зрозумів, що пише вона зовсім не від неробства. У неї добре розвинена зв’язок «мозок — рука». Мені подобається, що дружина дивиться на світ письменницькими очима. Їй до всього є діло, вона все як би пропускає через себе …
А Ви самі книжки її читаєте?
Хотів би сказати, що перший читач — саме я … Насправді, якщо у неї є внутрішня потреба дати мені почитати, то вона дає.
Якщо такої потреби немає, то не дає. А адже зі мною як з читачем теж все непросто. Я як той завуч, у якого дитина вчиться в його ж школі і який в десять разів більше зі свого питає. Так само і я до Ксенії як до письменника починаю чіплятися в десять разів більше, ніж, якби я читав книгу чужої людини. Я кажу: «Щось тут не так …» А вона починає тупотіти ногами: «Ні, ти нічого не розумієш, я інше придумала!» … Але потім потихеньку у неї щось в голові осідає. Так, я дуже вибагливий читач: мені якість подавай, щоб мене зачепило. Щоб я повірив і перейнявся.
Правда, зараз у Ксенії набагато менше часу для роботи. Але тепер вона свій талант застосовує в турботі про сина — складає йому вірші.

Саша, а які у Вас спогади про власне дитинство?
Я ріс в театральній родині, і ми щоліта їздили на гастролі. Тому в мене яскравого було стільки! Не було такого, щоб я просидів все літо де-небудь в селі у бабусі. Причому в дитинстві я був абсолютно впевнений, що всі діти їздять на гастролі. Восени зустрічав своїх товаришів і цілком щиро запитував: «А ви, куди їздили на гастролі?» І дуже дивувався, коли мені хтось відповідав, що все літо в місті проторчал.

Якби Вам дали завдання — дуже коротко, буквально в трьох реченнях, написати свою автобіографію, то як би це виглядало?
Я написав би зовсім-зовсім коротко: народився і здивувався. А якщо серйозно взяти і озирнутися назад, то колись я навіть і припустити не міг, що опинюся в Москві і буду працювати в шоу-бізнесі. У нас адже жодного знайомого в столиці не було! Я приїхав, абсолютно не знаючи — як, куди … А потім в один прекрасний момент мені зателефонували і сказали: вітаємо, ви пройшли кастинг на телебаченні. І тут я познайомився з тими, чиї фотографії висіли у мене вдома в Оренбурзі, на кого я колись дивився і думав, що живу з ними на різних планетах.
Ось, наприклад, зараз я граю в одній виставі з Володимиром Меньшовим. І коли ми з ним розкланюємося, він прекрасно знає, що я — Саша Пряників. Це драматичний спектакль, називається «Казакова: уроки любові». Казанову якраз грає Меньшов, а у мене — роль Графа. Сиджу на сцені — з одного боку Володимир Меньшов, з іншого Олександр Пашутін, а посередині я — і думаю: ось круто я потрапив!

Після появи Сашеньки думаєте ви ще про дітей?
Звичайно! Коли я народила, і мене привезли в палату, буквально через півгодини для огляду прийшла лікар. І питає: «Що ти відчуваєш?» А я їй відповідаю: «Ще одну дитину хочу». Можна сказати, що я ще не стикнулася з першим своєю дитиною, як тут же захотіла другого. У нас в сім’ї все складається гармонійно: я — гармонійна мама, а Саша — гармонійний тато. І це ж прекрасно: чудові батьки, а навколо багато хороших діток! А коли у людей в сім’ї щось не складається, але вони все-таки народили дитину, бо начебто треба когось народити, це відразу впадає в очі. У таких сім’ях діти перекидаються на бабусь та інших родичів.

Ким ви хочете бачити свого сина в майбутньому?
Зараз нам з Сашком дійсно хочеться, щоб дитина в майбутньому став спортсменом. Може, не футболістом, а баскетболістом. Бо вже в півроку у нього зріст був 77 сантиметрів. І нам доводилося купувати костюмчики для однорічних або навіть дворічних дітей.
Проведене журналістами інтерв’ю з популярним шоуменом Сашею Пряниковим пройшло досить цікаво.