Основні принципи виховання дітей у сім’ї

Питання виховання дітей — це вічні питання. Кожен батько рано чи пізно стикається з проблемами неслухняності, неадекватної поведінки своїх чад, відсутності контакту і взаєморозуміння.


Які ж основні принципи виховання дітей у сім’ї, враховуючи реалії нашого сучасного життя? Спробуємо розібратися в цьому непростому, як показує практика, питанні.

Найголовніше в процесі будь-якого виховання, в тому числі сімейного, — збереження контакту з дитиною. Чи не буде контакту, не буде можливості почути один одного, з’явиться стіна нерозуміння, а потім і відчуження між дорослим і дитиною. Саме це в реальності досить часто відбувається в підлітковому віці, коли йде порушення звичних емоційних зв’язків батьків і підрослого сина. Він очікує сприйняття себе повноцінним дорослим, проте батьки все ще (часто мимоволі) сприймають його як дитину, дають поради, які той різко негативно сприймає. Все це порушує звичний емоційний контакт, що перешкоджає подальшому процесу виховання. По суті, воно припиняється.

Підтримка контакту з дитиною (не залежно від того, доріс він до віку тінейджерів чи ще ні) безпосередньо залежить від поведінки дорослих членів сім’ї. Дитина контактний спочатку. Він відкритий до будь-яких форм позитивної взаємодії з батьками. Інша справа, що ми самі часто порушуємо первісну гармонію стосунків. Нас дратує жвавість і безпосередність малюків, вимогливість підлітків та їх претензії на доросле життя. Досить часто замість конструктивної взаємодії з дитиною в тих чи інших формах діалогу або спільної діяльності ми втікаємо в своєрідну «шкаралупу» небажання співпрацювати. Як часто ми озвучуємо лише своє бажання залишитися в спокої. Фрази типу «відчепися від мене», «потерпи», «почекай» і т.д. видають наше небажання проявити фантазію і налагодити якісне і позитивна взаємодія з дитиною. І ще частіше ми вимагаємо того ж самого невербально, за допомогою міміки, жестів.

По суті, основним принципам виховання дітей у сім’ї
відповідають наші позитивні очікування результатів цього процесу. Яким ми хочемо бачити своїх дітей в майбутньому? Добрими, товариськими, чуйними на чужу біду і захищають свої власні позиції в цьому світі, відкритими і одночасно обережними і передбачливими. Але ж для досягнення цих цілей достатньо день у день демонструвати дітям подібне поведінки, насичуючи їх зразком таких поведінкових норм. Але як непросто здійснити це в реальності, оскільки ми самі недосконалі! Як часто замість позитивних ненав’язливих прикладів належної поведінки наші діти бачать в нас дозвільних моралістів, які вміють красиво пояснити їм, як необхідно поводитися, але часто не підтверджують ці принципи у своїй власній повсякденному житті. Важливо намагатися зжити таку практику. Адже наші діти готові відгукуватися на будь-які позитивні зміни!

Безумовно, основні принципи усякої педагогіки (і особливо сімейної) повинні бути засновані на любові. Проте любов у сім’ї передбачає і прощення провини, і розумне покарання за провину; і мирні відносини, і дисципліну і допомога іншим; добру позитивну атмосферу і збереження традиційної ієрархії між членами сім’ї. Останнє особливо значимо для дітей. Їм життєво необхідно (для адекватного та якісного психологічного розвитку та особистісного зростання) реально відчувати, що тато — глава сім’ї, годувальник і захисник; мама — його вірна помічниця й однодумець. Діти вбирають ці норми. І вже не має значення, що в сім’ї працюють і тато, і мама. Навпаки, важливо підкреслювати (у поводженні з дитиною, особливо маленьким), що головний годувальник у родині — батько, його треба жаліти, допомагати і слухатися. Мама ж працює не так інтенсивно, основна її роль — заняття з дітьми. Пам’ятайте, що як тільки Ви станете підносити сімейну ієрархію в іншому вигляді (мама головніший тата чи вони однакові і рівні), авторитет обох батьків в очах дитини впаде. У результаті Ви можете зіткнутися і з непослухом (у тому числі демонстративним), і з порушенням здорового контакту між батьками і дітьми. Природно, Вам цього не потрібно!

Звичайно, і без традиційних форм виховання дітей у сім’ї
нам не обійтися. Мамині роз’яснення, адресовані дошкільнику, наприклад, і про те, як потрібно себе вести і як не потрібно, все одно важливі. Просто їх не повинно бути занадто багато. В іншому випадку Вас не почують, а постараються швидше забути нав’язливі багатослівні нотації. Як правило, часте застосування на практиці таких методів призводить до зворотних результатів, і виховання дає збої.

Наявність декількох дітей в сім’ї помітно полегшує весь процес виховання. Фахівці стверджують, що досить правильно виховати старшої дитини, вкласти в нього максимум любові і підтримки (при збереженні розумної дисципліни і добрих відносин у цілому). Молодші діти, особливо якщо їх більше одного, будуть підхоплювати зразки його поведінки, копіювати і таким нехитрим шляхом легко і невимушено засвоювати норми взаємодії з кожним членом соціуму, правила поведінки і діяльної активності в рамках групи і т.д. Те ж підтверджує багатовікова практика виховання дітей у традиційних культурах, в тому числі в нашій вітчизняній. Непогано б перейняти щось із позитивних зразків досвіду минулих поколінь у наші дні!