Тілесні покарання як метод виховання дітей

Чи замислюються батьки, застосовуючи тілесні покарання до своїх дітей про те, що таке звернення призводить не тільки до поганих відносин з дитиною, а й привчає його до насильства? І якщо один просто не зверне уваги на черговий запотиличник, то для іншого це психологічна травма.


А хіба який-небудь батько хотів би, щоб його образ у дитини асоціювався з приниженням його особистості?

Чому ж у сучасному суспільстві ще так багато насильства над дітьми? І як з цим боротися? Часто тілесні покарання застосовуються, тому що просто не вистачає терпіння по-хорошому з’ясувати причину поганої поведінки. Найчастіше, особливо в неусвідомленому віці, діти ведуть себе зухвало, намагаючись привернути до себе увагу. Значить, потрібно подумати про те, що дитина не отримує достатньо батьківської любові. Варто вивчити психологію дитини, хоча б її основи, щоб зрозуміти, що покарання — не найкращий метод виховання.

Ще хотілося б відзначити ультимативну ставлення як метод виховання дітей. Таке ставлення «ти мені — я тобі» позбавляє дитину щирості, а вчить лише отримувати бажане часто-якими доступними засобами. Заохочення, звичайно, стимулює діяльність в дитині, але має бути логічним завершенням добре виконаної роботи, успіхів у школі.

Тілесним покаранням як методу виховання дітей можна протиставити метод кооперації і співробітництва між дитиною та батьком. Якщо дитина здійснює проступок, як йому пояснити, що так робити не можна? По-перше, не потрібно гарячкувати, заспокоїтися і спробувати з’ясувати причину. Якщо дитина не розуміє суті скоєного, постарайтеся змоделювати ситуацію, в якій продемонструйте різні варіанти розвитку подій і спробуйте з’ясувати, який з варіантів дитина вибрав би, бачачи її з боку. Це і буде кращим уроком для нього.

Коли дитина щось накоїв і при цьому щиро шкодує про це, не тисніть на нього додатковим вантажем провини. Якщо він зрозумів, що був не правий і готовий відповідати за свій вчинок, значить, урок засвоєний. Чим молодша дитина, тим у більшій кількості любові та уваги він потребує. Адже в такому віці батьки — найважливіші люди і їх авторитет для дитини незаперечний. І саме від них залежить те, як їхні діти будуть виховувати вже своїх дітей. Опитування доводять, що в більшості випадків батьки обходяться в сім’ї з дітьми саме так, як це було заведено в їх дитинстві, по відношенню до них їх батьками.

Як ми з’ясували, тілесні покарання як метод виховання дітей, не самий продуктивний з методів. Але не менш руйнівно діє психологічний покарання, коли, щоб дати зрозуміти щось дитині батько починає його ігнорувати. Така холодність боляче ранить дитину, і в силу своєї недосвідченості, він іноді просто не в змозі розпізнати, в чому причина такого звернення. Тому необхідний конструктивний діалог, адже дитина — не придаток своїх батьків, а повноцінна особистість, що володіє правами. І не варто забувати, що погану поведінку дитини може бути спровоковано поведінкою дорослих, а дитина як губка вбирає і бере з них приклад. І, вирішуючи свої проблеми в дорослому житті, можливо, саме насильство обере як кращий спосіб вирішення проблем, а це загрожує.

І, як відомо, краще заохочувати діяльність, ніж боротися, адже боротьба завжди викликає протидію. А з ким боротися, з власними дітьми? А чи потрібно це вам? Думаю ні. Тільки довіра й підтримка допоможуть встановити доброзичливі взаємини з вашим чадом. Якщо ж ви все-таки вважаєте в даній ситуації покарання необхідним, поясніть все як є. Скажіть, що вас дуже засмучує його поведінку, поясніть, що так чинити не варто. Попередьте, що ви будете змушені застосувати покарання, але тільки робіть це м’яко, а не погрожуйте. У деяких ситуаціях така тактика може ефективно впливати на дитину. Тим більше, таким чином, ви даєте зрозуміти, що вважаєте, дитини досить розумним, щоб самому зробити вибір. Це дозволяє провести самостійну оцінку ситуації.

І подумайте, якими ви хочете бачити своїх дітей в майбутньому — заляканими, закомплексованими особистостями або людьми, які здатні відокремити погане від хорошого і самостійно вирішувати свої проблеми? Постарайтеся прищепити дітям повагу, розуміння і почуття справедливості. Робіть це наочно, на власному прикладі. Це найбільш ефективно.

І незалежно від того, як ви віддаєте перевагу виховувати своїх дітей, задумайтеся до чого вони ведуть. Для того щоб діти вас любили зовсім необов’язково бути «ідеальними», просто любіть їх, і вони дадуть вам тим же. Ставтеся до них з увагою і турботою, адже любов — природна потреба кожного.