Біографія і творчість Леоніда Утьосова

Біографія і творчість цієї великої людини почалися ще в минулому столітті. Проте ж, Леоніда Утьосова знають і пам’ятають усі. Втім, в цьому немає нічого дивного, адже біографія Утьосова — це безліч цікавих фактів і прекрасних пісень і ролей. Насправді біографія і творчість Леоніда Утьосова стоять на одному щаблі з історіями життя великих письменників і композиторів. Але все ж варто поговорити про біографію і творчість Леоніда Утьосова, щоб не упустити жодної деталі.


Насправді у Утьосова, спочатку, була зовсім інша прізвище. Втім, і Леонідом його теж не кликали. Справа в тому, що його біографія розповідає нам про те, що ця людина була з єврейської сім’ї. Тому звали Леоніда біблійним ім’ям Лазар. А справжнє прізвище Утьосова — Вайсбейн. Біографія цієї шалено талановитої людини почалася в сонячній, такий особливою, не схожою на інші міста, Одесі. Саме в цьому місті починали або продовжували свою творчість багато відомих людей. Саме там люди співаючі, рухливі, добрі і життєрадісні. Ось в такому місці і з’явився на світ Утьосов. А сталося це дев’ятого березня 1895. Його батьків звали Осип Калманович і Малка Мойсеївна.

Варто відзначити, що Утьосов зовсім з молодих років думав про театр. Більше того, він взагалі не цікавив хлопчиська. Виріс на морському узбережжі, Леонід марив тим, щоб стати моряком. Але, чим старше він ставав, тим більше замислювався про мистецтво. Хлопець навіть пробував вчитися в комерційному училищі Файга, але з цього нічого не вийшло, оскільки він не встигав з предметів, та й поводився далеко не зразково. Леонід — це приклад того людини, яка мала настільки великий талант, що йому, по суті, не потрібні були вчителі. Він самостійно вчився грати і співати, мріяв стати диригентом. А ось з дисципліною у Леоніда ніколи не складалося. Справа в тому, що він був дуже темпераментним хлопцем, рідко вмів стримувати свої емоції.

Але це ніколи не заважало йому займатися улюбленою справою. Вже з чотирнадцяти років юнак почав грати в різних оркестрах. Крім того, він б и л і вуличних и м муз ии кантом. Хлопець відмінно умів поводитися зі скрипкою та гітарою. Також, у нього б и Чи й інші талант и. Завдяки їм він потрапив в цирк, де в и ступав на кільцях і трапеціях. Потім він зміг влаштуватися в театр. Хлопчина про ь їздив разом з трупами і балаганами всю Україну. До речі, саме тог д а коли він став виступати на сцені, артист Скавронський, разом з яким він грав скетчі, порадив хлопцю вибрати псевдонім. Леонід довго думав над тим, що б таке придумати, чого ще не було і що буде запам’ятовуватися людям. Він сидів на березі моря, дивився на кручі і тут його осяяло. Саме так Леонід і став Утьосовим.

А в 1917 році почалася кар’єра Леоніда як кіноактора. Перші фільми знімалися в Одесі. Це були картини «Лейтенант Шмідт — борець за свободу» і «Торговий дім» Антанта і Ко «. Після успішного дебюту Утьосов поїхав до Ленінграда, щоб знятися у фільмі» Кар’єра Спірькі Шпандиря «, яка вийшла на широкі екрани в 1926 році. Леоніду прекрасно вдалося втілити в життя роль шахрая, який міг вкрасти все, що завгодно і де завгодно. Він грав так, як можуть грати тільки одесити. У його персонажа була і яскравість, і броскость, і чарівність. Він відразу ж завоював серця публіки і став народним улюбленцем.

Вже по наступній картині «Чужі», стало ясно, що Утьосов може бути прекрасним драматичним героєм. Там він зобразив червоноармійця, який прийшов з повинною за те, що вбив жінку. Утьосов зміг розкрити всю особисту трагедію свого персонажа. Він відкрив його внутрішній світ, його проблеми у взаєминах і спілкуванні з людьми, з дочкою, з усіма, хто його оточують і впливають на нього. Ця роль остаточно затвердила думку про те, що Утьосов є унікально талановитою людиною, справжнім самородком, який здатний грати найрізноманітніші ролі, причому так, щоб йому повірили всі критики і скептики.

До речі, варто відзначити, що у Утьосова не було дуже сильного голосу. До того ж, все ще псував і одеський акцент. Але людям саме це і подобалося. Тому що, завдяки цьому, Утьосов і його персонажі ставали дуже і дуже близькі народу. А в ті роки радянське мистецтво було направлено саме на те, щоб якомога більше наблизитися до народу і впливати на нього. Саме тому фільм «Веселі хлопці» став настільки популярним і отримав премії. До речі, Утьосов не особливо любив свого героя, та й пісні йому не подобалися. Саме він попросив написати щось, що відповідало б його герою Кості. Так і з’явилася відома всім і улюблена композиція «Марш веселих хлопців». От тільки сам Утьосов не отримав жодної премії за роль, йому вручили самий звичайний фотоапарат. А адже саме він наполіг на тому, щоб замінили погані тексти, допомагав в режисурі, шукав композиторів і поетів. По-суті, цей фільм ніколи б не став таким, якби Утьосов не зробив такий величезний внесок в його створення. Тому Леонід дуже переживав через те, що всі премії отримав режисер Александров і Ольга Орлова.

Але, тим не менш, які б премії не давали, Утьосов все одно завжди залишався всенародним улюбленцем, а його творчість обожнювали всі. І все це завдяки його феєричності і талантам. Він був і актором, і співаком, і режисером, а також диригентом, організатором, чудесно декламував і розповідав різні історії. Напевно, саме тому людей так вразив спектакль, який поставив Утьосов. У ньому він і грав уривки з Достоєвського, і співав, і танцював, і виступав на трапеціях. У цій виставі Леонід показав абсолютно всі свої таланти.

Утьосов був дуже життєлюбним, веселим і доброзичливою людиною. Його життя було дійсно щасливою. У Леоніда була прекрасна дружина Олена. І хоч вона пішла з життя майже на двадцять п’ять років раніше, ніж Утьосов, всі роки, які вони прожили разом, були радісними та щасливими. Також у Утьосова була улюблена дочка, яку він обожнював.

Зі сцени Леонід пішов у 1966. Після цього він зайнявся фотографією, писав мемуари і спілкувався з друзями, яких у нього було безліч. Помер Леонід Утьосов у день свого народження, в 1982 році. З ним прощалися тисячі і тисячі людей.