Рецензія на фільм «Валл-І»


Назва: Валл-І
Жанр: анімація, комедія
Режисер: Ендрю Стентон (Andrew Stanton)
Актори: Юрій Ребрик, Катерина Брайковська
Композитор: Томас Ньюман (Thomas Newman)
Країна: США
Рік: 2008

Студія Pixar, просто не вміє знімати погані мультики, примудрилася стягнути справжнє кіно про велику любов між роботами. При цьому вийшло у режисера Стентона щось антиутопическое і не зовсім гладеньке для роду людського.

Приблизно через 700 років після того, як люди відбули з захаращеною Землі у безстрокові космічні канікули на дещо подібне Floston Paradise з Бессонівського «П’ятого елементу», в руїнах Манхеттена орудує дивом уцілілий робот Wall-E.

У процесі збирання планети і створення особистого музею людської цивілізації в ньому розвинулися деякі людські якості, головне з яких — цікавість. Так би й трудився цей «останній з могікан», поки не зносилися б останні запчастини, якими він сам себе лагодить, якби в один прекрасний день неподалік НЕ висадили б таємнича істота досконалої овальної форми, в якому Валл-І (і разом з ним і глядач) безпомилково впізнає родинне йому істота жіночої статі. Правда, знайомство ледь не закінчилося для Валл-І летальним результатом, та й продовжилося на перших порах не найвдалішим для нього способом. Але звідки ж бідному роботу знати, що всі справжні історії кохання починаються саме так …

Ендрю Стентон, вже приміряються людські поведінкові моделі на жуків і мешканців морських глибин, на цей раз вийшла картина, в якій думки Олдоса Хакслі з Джорджем Оруеллом викладені мовою, доступною і дошкільнику. До того ж Стентон торкнувся делікатного питання про природу людських почуттів, якому присвячені тисячі книг і фільмів. Роблячи «самими людяними з чоловіків» і визволителями людства з потребленческого рабства саме роботів, режисер (і за сумісництвом сценарист) Стентон підштовхує глядача (можливо — мимоволі) до питання: а чи не є людські почуття всього лише результатом складних електрохімічних процесів (які настільки просто імітувати в штучному створенні), і, як наслідок, чи не є любов наслідком короткого замикання якої-небудь мікросхеми. Хоча у випадку з самим «Валл-І» відповідь не настільки важливий: замикає вже до п’ятої хвилини фільму, і ця дисфункція;) системи тривати до самих фінальних титрів (які, до речі) пропускати не рекомендується — хоча б тому, що дія продовжується і на них, при тому під не найгіршу пісню Пітера Гебріела).

Олексій Першко